ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 27/14217.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “АХА Страхування”
доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»
простягнення 302 772, 00 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача: Волобуєва С.В. -представник за довіреністю № 718 від 19.12.2008 року;
Від відповідача:не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “АХА Страхування” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»про повернення депозитного вкладу у розмірі 300 000, 00 грн. та стягнення пені у сумі 2 772, 00 грн. за договором № 3035/980/1 від 25.01.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.03.2009 року.
У судовому засіданні 23.03.2009 року оголошено перерву до 06.04.2009 року з підстав подання клопотання представником відповідача про відкладення розгляду справи для підписання акту звірки взаєморозрахунків.
У судовому засіданні 06.04.2009 року представник позивача подав заяву про зміни та доповнення до позовної заяви, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача крім заявлених в позовній заяві суми основного боргу та пені, нарахованих та не сплачених відсотків по депозиту у розмірі 2 658, 55 грн.
Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві -така дія кваліфікується як зміна предмета позову.
З ознак поданої позивачем заяви вбачається одночасна зміна і підстав, і предмету позову. Оскільки, згідно ст. 22 ГПК України позивач має право змінити або предмет, або підставу позову, тому одночасна зміна не допускається.
З викладених підстав подана заява про зміну та доповнення позовних вимог судом відхиляється.
Відповідач у судовому засіданні 06.04.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд припинити провадження у справі, оскільки на час дії мораторію, який був введений у Відкритому акціонерному товаристві “Надра” постановою
Правління НБУ України № 59 від 10.02.2009 року, в силу приписів ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” виконання зобов'язань по договору № 3035/980/1 від 25.01.2008 року зупинено.
У судовому засіданні 06.04.2009 року оголошено перерву до 13.04.2009 року.
13.04.2009 року у судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2009 року для оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
25.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВЕСКО»(надалі -вкладник) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»(надалі -банк) було укладено договір № 3035/980/1 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, за умовами якого банк відкриває вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів/банківських металів вкладника внесених на умовах, що визначаються при внесенні вкладу на вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.
25.01.2008 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»уклав окремий договір № 3035/980/2 (надалі - договір) із Закритим акціонерним товариством «ВЕСКО», згідно якого на вкладний рахунок № 26526003035002 в відділенні № 10 філії ВАТ КБ «Надра», відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 3035/980/1 від 25.01.2008 року, вкладник перераховує кошти в сумі 300 000, 00 грн.
Відповідно до рішення позачергових зборів акціонерів, протокол № 9 від 15.07.2003 року, Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “ВЕСКО” було перейменовано у Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” що підтверджується статутом позивача та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, наявних в матеріалах справи.
Згідно із п. 1.3 договору передбачено, що вкладник розміщує грошові кошти, а банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
На виконання умов договору позивач перерахував на вкладний рахунок № 26526003035002 в відділенні № 10 філії ВАТ КБ «Надра»300 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 620 від 25.01.2008 року наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.2 договору строк вкладу становить 12 (дванадцять) місяців і 12 (дванадцять) днів. Дата повернення вкладу -05 лютого 2009 року.
Даний пункт договору відповідач не виконав, вклад у розмірі 300 000, 00 грн. не повернув.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по депозитному договору № 27/2008/980/1 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку закінчився 05.02.2009 року, а банком сума депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 300 000,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційного банку «Надра»” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.
Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 772, 00 грн. за період з 06.02.2009 року по 19.02.2009 року.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Пунктом 3.4 Договору № 3035/980/1 від 25.01.2008 року встановлено, що при не своєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від не перерахованої суми, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як було встановлено вище 10.02.2009 року постановою Правління Національного банку України № 59 було призначено тимчасову адміністрацію у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, пеня нараховується тільки до призначення мораторію, а саме до 10.02.2009 року.
Розрахунок пені:
300 000, 00 грн. (заборгованість) * 24% * 4 (з 06.02.2009 року по 09.02.2009 року) / 365 = 789, 04 грн.
Таким чином, пені за перерахунком суду становить 789, 04 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 008, 04 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117, 23 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 1058, 1066 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України та ст.ст. 22, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(01133, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8; код ЄДРПОУ 31235110) кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 008 (три тисячі вісім) грн. 04 коп., та 117 (сто сімнадцять) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Дідиченко М.А.
Дата підписання 27.04.2009 року