ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 25/48326.03.09
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншала»
про стягнення 464 217,34 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Мельник О.В. -довіреність № 120/08 від 24.11.08;
від відповідача: Петрів Т.В. -довіреність № 15-Д від 05.03.08;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Трейд»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншала»про стягнення 464 217,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на поставку цементу № 0103/2008-Ц від 01.03.2008 р. та Додатками до нього не поставив оплачений позивачем цемент, в зв'язку з чим заборгував позивачу 387 363,14 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 387 363,14 грн. - боргу, 69 725,37 грн. -пені, 1 397,98 грн. -збитків, 5 730,85 грн. -3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати -4 642,17 грн. -державного мита, 118, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2008 (суддя Морозов С.М.) порушено провадження у справі № 25/483 та призначено її до розгляду.
Розпорядження Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 09.01.2009 вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Якименко М.М.
Ухвалою суду від 14.01.2009 справу № 25/483 було прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено розгляд вказаної справи на 02.02.2009.
02.02.2009 розгляд справи було відкладено на 23.02.2009.
23.02.2009 представник відповідача в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення по суту спору.
23.02.2009 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.03.2009.
05.03.2009 представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, яке судом розглянуто та задавлено.
05.03.2009 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.03.2009.
26.03.2009 представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та витребування додаткових доказів по справі, яке судом розглянуто та відхилено, у зв'язку з його необґрунтованістю.
26.03.2009 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача наданими в судовому засіданні поясненнями проти задоволення позовних вимог заперечив.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.03.2009 за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на поставку цементу № 0103/2008-Ц (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1.), сторони погодили, що відповідач зобов'язується передати у власність позивача цемент (дала - товар) у кількості та строки, передбачені даним Договором, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору найменування, кількість та асортимент товару зазначається в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.
06.03.2008 р., 31.03.2008 р. та 01.04.2009 р. сторони підписали Додатки № 1, № 2, № 3, № 5, № 6 та № 7 до вказаного Договору.
Згідно Додатків № 1 та № 2 від 06.03.2008 р. відповідач зобов'язався в період з березня 2008 р. по лютий 2009 р. (включно), передати у власність позивача цемент марки ПЦ I-500-Н по 40 000 т. та марки ПЦ II-400-А по 20 000 т.
Згідно Додатків № 3 та № 5 від 06.03.2008 р. загальний обсяг цементу що повинен бути поставлений відповідачем позивачу за вказаний період становить: цемент марки ПЦ I-500-Н -10 000 т., ціна за тону разом з ПДВ складає 815,00 грн.; та марки ПЦ II-400-А 15 000 т., ціна за тону разом ПДВ складає 790,00 грн.
За змістом п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється залізничний транспортом, на ст. Конотоп або ст. Харків-Балашовський (в разі якщо інше місце не передбачено в Додатку (Специфікації), в редакції Інкотермс 2000 р. поставка товару здійснюється не пізніше 7 календарних днів з моменту здійснення оплати та товар на поточний рахунок відповідача.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна товару встановлюється у Специфікації (Додаток № 1 до даного Договору), на умовах поставки, передбачених даний Договором, та зазначається у рахунку на оплату. Ціна товару включає в себе транспортні та інші витрати, пов'язані з поставкою товару від станції відправлення до станції призначення, вказаною позивачем у заявці, які покладаються на позивача.
З пояснень позивача викладених в позовній заяві вбачається, що відповідно до Специфікацій, викладених у Додатках № 3 та № 5 до Договору позивач замовляв цемент марки ПЦ I-500-Н в кількості 10 000 т. та марки ПЦ II-400-А в кількості 15 000 т.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх договірних зобов'язань, та на підставі виставлених відповідачем до оплати рахунків-факту № 29 від 27.03.2008 р., № 30 від 02.04.2008 р. та № 34 від 22.04.2008 р. (копії у справі), перерахував відповідачу в рахунок оплати за поставку вищевказаних марок цементу грошові кошти в сумі 387 363,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 28.03.2008 р., № 54 від 02.04.2008 р. та № 70 від 23.04.2008 р., належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи. Однак відповідач в порушення умов Договору погоджений сторонами обсяг цементу не поставив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 387 363,14 грн., на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 387 363,14 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач припустився прострочення поставки товару, а тому позивач, на підставі п. 6.3. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 69 725,37 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Пунктом 6.3. Договору встановлено, що у разі порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми оплаченого, проте не поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочки.
Перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням встановленого ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив період нарахування пені та її розмір, а тому до стягнення підлягає пеня в сумі 45 846,82 грн. за період з 30.04.2008 р. по 06.10.2008 р.
Позивач також просить стягнути з відповідача 5 730,85 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 397,98 грн. -збитків не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору позивач був вимушений укласти з Відкритим акціонерним товариством «Строй - Неруд», Російська Федерація, Договір на поставку цементу № 14-04/08-Ц від 14.04.2008 р., а також Договір на поставку цементу № 15-04/08-Ц від 15.04.2009 р. укладений позивачем з Товартиством з обмеженою відповідальністю «ЕнергоСтройИнвест», Росія.
Крім того, позивач стверджує, що за умови відвантаження 475,2 т. цементу марки ПЦ I-500-Н на адресу вищезазначених контрагентів позивач отримав би дохід в сумі 76 928,40 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на дату настання строку поставки (02.05.2008 р.) становило 388 761,12 грн., звідси сума не отриманого позивачем доходу становить 1 397,98 грн.
Суд дослідивши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення збитків в розмірі -1 397,98 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем господарського зобов'язання та завданими позивачу збитками.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іншала»(юридична адреса: 01015, м. Київ, вул. Соломенська, 16, кв. 1, 04050, м. Київ, вул. Артема, 103, літ. «А»; 01015, м. Київ, вул. Пироговського, 19, к. 7/14, оф. 12, код ЄДРПОУ 34821557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Трейд»(юридична адреса: 35331, Рівненська обл., с. Городок, вул. Садова, 19; фактична адреса: 33000, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, оф. 41, код ЄДРПОУ 32543987) -387 363 (триста вісімдесят сім тисяч триста шістдесят три) грн. 14 коп. -боргу, 45 846 (сорок п'ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 82 коп. -пені, 5 730 (п'ять тисяч сімсот тридцять) грн. 85 коп. -3% річних, 4 389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп. -державного мита, 111 (сто одинадцять) грн. 57 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: