ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 16/13516.04.09
За позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_1
до Закритого акціонерного товариства "Діавест +"
про стягнення 104000 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
Від позивачів ОСОБА_2 за дов.
Від відповідачів Зарубін В.В. за дов.
Обставини справи:
07.04.09 в засіданні суду оголошувалась перерва на підставі ст.77 ГПК України.
Пред'явлені вимоги про стягнення 100000 грн. штрафу на підставі п.5.4 Договору оренди № 15 від 26.05.2008 р. за односторонню відмову від договору та 4000 грн. відшкодування збитків (неотриманого доходу) , в частині непокритій штрафом.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.11.2008р. відповідач без завчасного попередження, в односторонньому порядку відмовився від договору оренди. Одностороння відмова відповідача від виконання договору оренди до закінчення його строку завдала позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, так як здати в оренду приміщення, від користування яким безпідставно відмовився Відповідач, в зимовий період неможливо.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та вважає доводи позивача такими, що не мають достатніх підстав та не відповідають дійсності.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
26 травня 2008 року між позивачем -Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - Закритим акціонерним товариством «Діавест+»укладено договір оренди №15, згідно якого позивач (Орендодавець за договором) передає відповідачу (Орендар за договором) у платне строкове користування нежиле приміщення загальною площею 180 кв. м., розміщене за адресою: м. Конотоп, площа Миру 6.
Термін оренди -364 дні, установлюється з дня підписання сторонами акту приймання та передачі(п.1.3. договору).
Оренда плата встановлена п. 1.4 договору № 15 і складає 18 000,00 грн. щомісяця.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 100000 грн. штрафу згідно п.5.4 Договору оренди № 15 від 26.05.2008 р. за односторонню відмову від договору та 4000 грн. відшкодування збитків (неотриманого доходу) , в частині непокритій штрафом, посилається на ч.1 ст.118, ч. 3 ст. 216, ст.. 224, 230 та ч.1 ст. 232 ГК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Договором оренди № 15 від 26 травня 2008р. розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено.
Пунктами 6.1. та 6.2. договору передбачено, що дострокове припинення договору може мати місце за письмовою угодою сторін або за рішенням господарського суду у зв'язку з неодноразовим порушенням сторонами умов договору, а також, що зміни в договір можуть бути внесені додатковою угодою сторін у письмовій формі, якщо вони підписані відповідними сторонами договору.
06.11.2008 р. відповідач, посилаючись на ст. 188 Господарського кодексу України, звернувся до позивача з пропозицією достроково розірвати дію договору за згодою сторін. Даний лист позивач отримав 14.11.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовою квитанцією з описом вкладення.
До рекомендованого листа відповідач надав Угоду про розірвання договору від 17.11.2008р. в двох примірниках для підписання.
Судом встановлено, що письмової відповіді на лист та підписаної угоди про розірвання договору позивач відповідачу не надав.
29 листопада 2008 року сторонами підписано Акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого відповідач (орендар) передав позивачу, а позивач (орендодавець) прийняв нежитлове приміщення площею 180 кв.м. розташоване за адресою: місто Конотоп, площа Миру 6.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що об'єкт що орендується вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі приймання.
Враховуючи, ту обставину, що позивач не заперечив письмово на пропозицію орендаря про розірвання договору, підписавши акт приймання -передачі приміщень 29.11.08 та прийнявши приміщення від орендаря, фактично висловив свою волю щодо припинення (дострокового розірвання) договору.
Пункт 5.4 договору оренди, на який посилається позивач, згідно якого Орендодавець і Орендар домовились за одностороннє необґрунтоване розірвання Договору оренди винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 100 (сто) тисяч гривень в даному випадку застосовуватись не може з наступних підстав:
В листі від 06.11.08 відповідач обґрунтував пропозицію про розірвання договору, зазначивши, що це пов'язано з тим, що магазин має мало покупців та великі збитки, що пов'язано з економічною обстановкою та забороною видачі споживчих кредитів на придбання товарів широкого вжитку та послався на ст. 205 ГК України.
Крім того, одностороннє розірвання договору в принципі неможливе, оскільки відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України та умов договору зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.
У зв'язку з тим що пропозиція відповідача направлена з проханням розірвати договір оренди за згодою сторін та укладання між сторонами акту прийому-передачі приміщення від 29.11.2008р. застосування до відповідача штрафу передбаченого п. 5.4 договору оренди не є можливим.
Вчинення одностороннього розірвання договору неможливе і непередбачено договором оренди, Цивільним та Господарським кодексами України.
Щодо відшкодування збитків (неотриманого доходу) -недоотриманої орендної плати за шість місяців у частині непокритій штрафом в сумі 4000 грн. слід зазначити наступне:
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).
Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.
Оскільки позивачем була прийнята пропозиція відповідача про розірвання договору та здійснено дії по поверненню приміщення підстав для застосування даного виду цивільно -правової відповідальності не вбачається.
Підписання акту прийому-передачі приміщення від 29.11.2008р. підтверджує передачу приміщення і те, що з 29.11.2008р. відповідач не користується орендованим приміщенням. Останній орендний платіж здійснювавсь 18.11.2008р., що підтверджується платіжним дорученням № 2 на суму 18 000,00 грн.
Позивачем не доведено суду неможливість передачі приміщення в оренду іншим особам після 29.11.2008 р.
Таким чином, в порушення статтей 33, 34 ГПК України позивач не надав суду належних доказів протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, спричинення шкоди, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
СуддяО.М.Ярмак