ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/9215.04.09
За позовом прокурора Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Виконкому Радомишльської міської ради Житомирської області
до Акціонерного комерційного банку «Київ»
про стягнення 71 000 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від прокуратури -Некрасов О.М., прокурор, посв. №180 від 07.12.2004;
від позивача -не з'явився;
від відповідача -не з'явився.
Прокурор Радомишльського району Житомирської області в інтересах держави в особі Виконкому Радомишльської міської ради Житомирської області (далі - Позивач, або Вкладник) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі -Відповідач, або Банк) 71 000 грн. заборгованості за договором №3152-1 банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів) від 25.05.2007 (далі -Договір).
Ухвалою суду від 09.02.2009 було порушено провадження у справі № 34/92, розгляд справи було призначено на 25.02.2009.
Розгляд справи відкладався.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив,що згідно Договору на депозитному рахунку Позивача №25461007801520 відкритому Банком Радомишльським виконкомом міської ради було розміщено бюджетні кошти в сумі 200 000 грн. з правом подальшого поповнення або зменшення грошових коштів, під відсоткову ставку 14%.
31.07.2007 сторонами укладено додаткову угоду №1-нр згідно якої замінено вкладний депозитний рахунок «25461007801520 на наступні №2546.2.00.7.8.00.520 та №2546.5.00.7.8.07.520.
Додатковою угодою №5 укладеною сторонами 18.08.2008 сторони погодили змінити проценту ставку на вклад з 01.08.2008 в розмірі 17% річних та встановлено термін повернення кредиту 17.08.2009.
У зв'язку з недостатністю коштів на виплату заробітної плати та проведення розрахунків за енергоносії бюджетних установ та організацій Вкладник, керуючись п.3.3.5, 3.2.5 Договору звертався до Банку з вимогою повернути кошти з депозитного рахунку до сільського бюджету.
Однак, Банк в порушення умов Договору, 29.12.2008 частково виплатив кошти в сумі 50 000 грн.
Відповідач зазначив, що для задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів Банку на даний час відсутні законні підстави, в силу того, що постановою Національного банку України №413 від 04.12.2008 на банки покладено зобов'язання уживати усіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.
Додатково Національний банк України листом №22-310/946-17250 від 06.12.2008 акцентував увагу на те, що Постановою Правління НБУ №413 від 04.12.2008 банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені в довгострокові кредити та інші активи.
Відтак, Відповідач зазначив, що він керуючись ст.ст. ч.5 ст. 4, п.2, п.5 ч.1 ст. 66, ч.3 ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон) зобов'язаний неухильно виконувати нормативно-правові акти НБУ.
Одночасно, Відповідач повідомив, що Постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік -з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.05.2078 між Банком та Вкладником укладено Договір, відповідно до умов якого Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №25461007801520 (далі - вкладний (депозитний рахунок), а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн., які обліковуються на будь-якому з рахунків Вкладника і вказані у пункті 1.2 цього Договору, на умовах визначених цим Договором.
Відповідно до п.1.2 Договору у відповідності до умов цього Договору Вкладником може здійснюватися перерахування коштів на вклад (депозит) з будь-яких із рахунків, відкритих у Головному управління Державного казначейства в Житомирській області код 811039, а саме: 31422000800520, 3152033800520.
Відповідно до п.3.2.5 Договору Банк зобов'язаний повернути всю суму вкладу (депозиту) або його частину на першу вимогу Вкладника, про що Вкладник письмово повідомляє Банк за 1 (один) робочий день до запланованого повернення. При цьому, сума вкладу (депозиту) або його частина повертаються Банком на ті рахунки Вкладника, з яких кошти були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок і які зазначені в пункті 1.2 цього Договору.
31.07.2007 між сторонами у справі укладено додаткову угоду №1-нр, умовами якої сторони передбачили, що Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №2546.2.00.7.8.00.520 (надалі-вкладний (депозитний), а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти загального фонду у безготівковій формі, також Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №2546.5.00.7.8.07.520, а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти спеціального фонду у безготівковій формі (далі -вклад (депозит), які обліковуються на будь-якому з рахунків Вкладника і вказані у пункті 1.2 цієї угоди. Перерахування грошових коштів по закінченню терміну дії Договору чи за вимогою Вкладника буде здійснюватися на рахунки вказані в пункті 1.2 згідно їх призначення.
Додатковими угодами №2, №3, №4 сторони пролонгували строк дії Договору.
Додатковою угодою №5 від 18.08.2008 сторони погодили, що вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку до 17 серпня 2009 року. Дата повернення вкладу (депозиту) 17 серпня 2009 року.
Пунктом 1.2 додаткової угоди №5 до Договору сторони передбачили, що процента ставка на вклад (депозит) з 01.08.2008 становить 17% річних.
На виконання умов Договору Позивач перерахував грошові кошти в сумі 200 000 грн., в підтвердження чого надав виписки по особовим рахунка за період 01.12.2008 до 31.12.2008.
30.10.2008 Позивач звернувся до Відповідача, у зв'язку із виниклою необхідністю фінансування видатків по загальному фонду просив 30.10.2008 кошти з депозитного рахунку Позивача в сумі 76 000 грн. направити на рахунок позивача №31422000800520.
17.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача з претензією за №2011 та просив терміново відшкодувати нанесені збитки і порахувати до 19.12.2008 в міський бюджет на рахунки Позивача №31422000800520 та №31520333800520 грошові кошти відповідно 76 000 грн. та 45 000 грн.
Вказана претензія була отримана Відповідачем 17.12.2008, про що зокрема свідчить відтиск штампу на ній за №898, однак залишена без уваги.
Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, вклад в сумі 71 000 грн. не повернув.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 71 000 грн. вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що ж стосується посилань Відповідача на Постанову №413 суд не приймає її до уваги в силу наступного.
Відносини, які виникли між сторонами у справі є цивільно-правовими, а відтак, регулюються нормативними актами цивільного законодавства, зокрема Цивільним кодексом України.
Частинами 2, 5 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Таким чином, враховуючи вимоги ч.5 ст. 4 ЦК України, акти НБУ стають актами цивільного законодавства лише за умов, якщо вони прийняті у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про Національний банк України»передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Пунктом 3.3.5 Договору сторони погодили, що Вкладник має право повністю вилучати грошові кошти з вкладного (депозитного) рахунку до настання дати повернення вкладу (депозиту) в разі нестачі власних коштів на виплату заробітної плати та оплату енергоносіїв в бюджетній сфері, про що Банку надається письмове повідомлення за 1 (один) робочий день до такого вилучення.
Згідно п.2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів»до Державного реєстру включаються чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані в Міністерства юстиції України, нормативні акти Національного банку України, міжнародні договори України.
У відповідності до п.5.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.04.2005 №381/10661), нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.
Постанова №413 не зареєстрована у Міністерстві юстиції України.
Разом з тим, господарським судом при розгляді спору по суті враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 №53 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з Відповідача за Договором суми депозиту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку.
Отже, примусове виконання рішення суду на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, 16/22, з вкладного (депозитного) рахунку №2546.2.00.7.8.00.520, №2546.5.00.7.8.07.520) на користь Виконкому Радомишльської міської ради Житомирської області (Житомирська область, Радомишльський район, 12201, м. Радомишль, вул. М. Житомирська, 12, рахунок 31520333800520) 71 000 (сімдесят одну тисячу) грн. основного боргу.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) на користь Державного бюджету України 710 (сімсот десять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 21.04.2009