Іменем України
"06" квітня 2009 р. справа № 5020-11/348-2/124-9/049
За позовом Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт”
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсною додаткової угоди до договору №208/195-а від 01.09.2002,
Суддя Рибіна С.А.,
Представники сторін
Від позивача -Жих Т.Ю., довіреність №Юр -115 від 21.01.2009, юрисконсульт 1 категорії;
Від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №4154 від 21.07.2008, представник;
Суть спору:
01.07.2008 Державне підприємство “Севастопольський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору №208/195-а від 01.09.2002.
Ухвалою суду від 04.07.2008 позовна заява прийнята до розгляду суддею Дмитрієвим В.Є. та порушено провадження у справі №5020-11/348.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.08.2008 у справі №5020-11/348 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (т.1 арк.с.48-49).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 01.08.2008 у справі №5020-11/348 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” задоволений: визнано недійсною додаткову угоду від 29.02.2008 до договору №208/195-а від 01.09.2002 (т.1 арк.с.84-91).
Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 касаційна скарга Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.08.2008 у справі №5020-11/348 скасовані, справа передана до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд в іншому складі (т.1 арк.с. 109-112).
Ухвалою від 29.01.2009 справа №5020-11/348 прийнята до провадження суддею Шевчук Н.Г., їй присвоєно №5020-11/348-2/124 (т.1 арк.с.113).
Ухвалою від 09.02.2009 на виконання розпорядження заступника голови господарського суду міста Севастополя №17 від 02.02.2009 справа №5020-11/348-2/124 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з присвоєнням №5020-11/348-2/124-9/049 та призначена до розгляду (т.1 арк.с.114-117, 120).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що виконуючий обов'язки начальника порту діяв в межах наданих йому повноважень при підписанні додаткової угоди, а відсутність узгодження відділів порту не може бути підставою для визнання угоди недійсною (т.1 арк.с. 43-44).
Строк вирішення спору був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін ухвалою від 02.04.2009.
Згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд,
01 вересня 2002 року між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (далі - Порт) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Клієнт) був укладений договір №208/195-а (т.1 арк.с.45).
Відповідно до пункту 1 договору Порт дозволяє Клієнту стоянку маломірних суден у пасажирського катерного причалу Порта №144 в продовж трьох годин сумарно в період з 10-00 до 17-00 та у пасажирського катерного причалу Порта №147 впродовж однієї години сумарно у період з 20-00 до 24-00 щоденно при перевезенні пасажирів по акваторії Севастопольської бухти.
Пунктом 3 договору зазначається, що Клієнт призводить плату за використання причалом Порта згідно з калькуляцією, наданою Портом, щомісяця впродовж п'яти днів після надання Порту рахунку.
Строк дії договору встановлений до 01 вересня 2003 року.
01 листопада 2002 року, 01 вересня 2003 року, 01 квітня 2004 року, 20 квітня 2005 року, 31 травня 2006 року, 06 червня 2006 року, 01 лютого 2007 року, 02 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди до договору №208-195-а від 01 вересня 2002 року (т.1 арк.с. 68-75).
29 лютого 2008 року між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" в особі виконуючого обов'язки начальника Кожаєва С.В. та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода (т.1 арк.с.15).
Розділ 1 додаткової угоди викладений у новій редакції: при перевезенні пасажирів по акваторії Севастопольської бухти Порт дозволяє Клієнту стоянку суден УКС ОПОК (Авлита) УКС 0380К та судна „Корабельна Сторона" (далі -„судна") у пасажирського катерного причалу Порта №144 з 01-00 до 24-00 щоденно у період з 01 травня по 31 жовтня щорічно в продовж дії даного договору. У період з 01 листопада до 30 квітня щорічно в продовж дії даного договору Порт дає згоду на стоянку суден Клієнта у причалу Порта №144 виходячи з потреби Клієнта. Фактична стоянка суден Клієнта у період з 01 листопада по 30 квітня визначається згідно ставок, наданих Клієнтом та завізованих начальником Відокремленого підрозділу Порта „Пасажирський флот". Клієнт сплачує: - використання 1 погонного метра причалів порту своїми суднами, незалежно від кількості суден, які причалюють та часу стоянки, із рахунку за 30 (31) діб у місяць згідно з тарифом, затвердженим начальником порту (Додаток №1 к договору); - посадку та висадку пасажирів на судна Клієнта згідно з тарифом, затвердженим начальником Порта (Додаток №2 к договору); - причальний збір за фактичне використання стоянки у причалів Порта.
Пункт 2.1 розділу 2 викладений у наступній редакції: Порт дає згоду на стоянку суден Клієнта у причалу №144 з метою посадки - висадки пасажирів. У разі неможливості використання причалу №144 Порт дає згоду на стоянку суден Клієнта у причалу №146 та №155, на умовах даного договору.
Строк дії договору встановлений до 31 жовтня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода від 29.02.2008 з боку Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” була підписана ОСОБА_4, головним інженером підприємства, який був призначений виконуючим обов'язки начальника Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” наказом №45 від 05.03.2008 (т. 1 арк. с. 10).
Позивач вважає, що ОСОБА_4, який підписав спірну додаткову угоду не мав на це повноважень.
Згідно статті 6 Статуту Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” (нова редакція), управління Портом здійснює його керівник -начальник, який самостійно вирішує питання щодо діяльності підприємства та діє без доручення від імені Порту, представляє його в усіх установах та організаціях; розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства, укладає домови та угоди, дає доручення.
Відповідно до пункту 7.1 Наказу Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” від 21.11.2007 №643 (т.1 арк.с.8-9) право підпису договорів (контрактів), укладених з юридичними або фізичними особами, має начальник порту або особа, яка тимчасово його замінює на підставі наказу порту.
Відповідно до пункту 9.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 N02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що особа, яка підписала додаткову угоду від 29.02.2008 від імені Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” мала необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання додаткової угоди.
З вищеперелічених норм вбачається, що довід відповідача, що начальник порту діє на підставі контракту та до особи, яка тимчасово виконує його обов'язки, не переходять права, надані начальнику порту за контрактом, є безпідставними.
Крім того, позивач, посилаючись на акт №31 комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства “Севастопольський морський торговельний порт” від 26.09.2008, вважає, що спірна додаткова угода є по суті прихованим договором оренди причалу (т.1 арк.с. 59-65).
В Цивільному кодексі України передбачений спеціальний вид договору, в якому регламентується передача майна в користування за плату на певний строк -договір найму (оренди).
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В силу статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2008 по даній справі вказано, що висновок суду, про те, що договір №208/195-а від 01.09.2002 та додаткова угода до нього від 29.02.2008 за своєю правовою природою є орендними, ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права (т.1 арк.с. 109-112).
Вищий господарський суд України зобов'язав суд першої інстанції встановити правову природу правовідносин сторін.
Виходячи зі змісту глави 63 Цивільного кодексу України та умов договору №208/195-а від 01.09.2002 (з урахуванням додаткової угоди до нього від 29.02.2008), суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений договір є договором про надання послуг з розміщення транспортних засобів (суден) відповідача на об'єктах позивача.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом не встановлено наявності зазначених вище підстав для визнання додаткової угоди від 29.02.2008 до договору №208/195-а від 01.09.2002 недійсною, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено та підписано
у порядку ст. 84 ГПК України
13.04.2009.
1. ДП “Севастопольський морський торгівельний порт” (99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 5)
2. ОСОБА_1 (99040, м. Севастополь, Боцманська, 7-23)