Справа № 2-975/09/01
6 квітня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Шаренко С.Л.
при секретарі Бардіній Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення збитків, -
позивач просить стягнути з відповідача - ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова суму збитків у розмірі 50 000 гр., суму судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вказуючи, що 15.10.2008 року позивач уклала з ОСОБА_2 попередній договір купівлі-продажу автомобілю «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно вказаного договору сторони зобов»язувалися укласти основний договір до 23.10.2008 року. 22.10.2008 року сторони мали намір укласти основний договір, однак з»ясувалося, що ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17.10.2008 року був накладений арешт на зазначений автомобіль, хоча вона не є стороною по цивільній справі за позовом ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова, що розглядається в Ленінському районному суді м.Харкова, а тому її права грубо порушені, вона не має змоги розпоряджатися своєю власністю. Вважає, що відповідач навмисно надав до суду недостовірну інформацію, внаслідок чого був накладений арешт. Відповідно до п. 4.2 Договору позивач сплатила ОСОБА_2 неустойку в розмірі 50 000 гр. у зв»язку з тим, що договір не був укладений через незаконні дії відповідача, на підставі чого звертається до суду з зазначеним позовом.
Представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що дійсно ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17.10.2008 року на майно позивача, в тому числі і на автомобіль «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, було накладено арешт. Однак станом на 28.11.2008 року зазначена ухвала скасована не була, крім того, позивач доказів оскарження зазначеної ухвали також не надала. В зв»язку з тим, що ухвала не оскаржена, а тому набрала чинності, вона є законною. Заява про забезпеченні позову на підставі ст.. 153 ЦПК України була розглянута Ленінським районним судом м.Харкова без виклику сторін, а тому посилання позивача не те, що ухвала була постановлена без її участі є безпідставними. Крім того, є надуманими посилання позивача на те, що ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова до Ленінського районного суду м.Харкова ними була надана недостовірна інформація, оскільки в заяві про забезпечення позову банк просив накласти арешт на майно позивача, набуте під час шлюбу з її чоловіком - ОСОБА_4, виходячи з положень ст.. 60 Сімейного Кодексу України та ст.. 371 ЦК України, згідно якої кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, має можливість звернути стягнення на частину співвласника у спільній сумісній власності.
Представник третьої особи - ОСОБА_2 проти позову не заперечував, вказав, що дійсно 15.10.2008 року позивач та ОСОБА_2 уклали попередній договір купівлі-продажу автомобілю «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно вказаного договору сторони зобов»язувалися укласти основний договір до 23.10.2008 року. Однак основний договір укладений не був, оскільки з»ясувалося, що ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17.10.2008 року був накладений арешт на зазначений автомобіль.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що 15.10.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали попередній договір купівлі - продажу № 15/10-08. Предметом зазначеного договору є автомобіль «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).
Згідно п. 3.1. зазначеного Договору сторони зобов»язувалися укласти основний договір купівлі-продажу до 23.10.2008 року. Відповідно до п.4.2 Договору у разі затримки продавцем з будь-яких причин виконання своїх зобов»язань по укладенню основного договору у встановлений строк, продавець зобов»язується сплатити покупцю неустойку в розмірі 50 000 гр.
13.10.2008 року ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа - ТОВ «Е.Л.» про стягнення суми.
Того ж дня ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та автотранспорт ОСОБА_4, в тому числі на частку у спільній сумній власності на нерухоме майно та автотранспорт, яке було набуте дружиною ОСОБА_1 (а.с.15-16).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 17.10.2008 року був накладений арешт на автомобіль «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначена ухвала набрала чинності та на момент постановлення цього рішення н скасована.
Основний договір ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений не був, а тому ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 неустойку в розмірі 50 000 гр. (а.с.7).
Посилання позивача на незаконність та необгрунтованність ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 17.10.2008 року про накладенні арешт на спірний автомобіль не може бути підставою стягнення з відповідача ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова суми збитків, понесених позивачем, виходячи з того, що чинним ЦПК України передбачена процедура оскарження ухвал, постановлених судом, а тому в разі незгоди з ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.10.2008 року позивач могла скористатися наданим їй правом апеляційного оскарження ухвали суду.
Суд не може погодитися з позицією позивача про те, що відповідач ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова навмисно надав до суду недостовірну інформацію, внаслідок чого були порушені її законні права та інтереси, оскільки ВАТ АКБ «Південний» в особі філії АКБ «Південний» м.Харкова на підставі ч.1 ст. 3 ЦПК України скористався правом звернутися до суду в порядку, встановленому ЦПК України, за захистом порушених прав та інтересів. Зазначені обставини досліджуються судом в ході розгляду справи, питання про належність доказів вирішується судом в нарадчій кімнаті при постановленні рішення.
Відповідач реалізував свої конституційні права на звернення за судовим захистом, а тому це ні в якому разі не може бути підставою для визнання його дій такими, що спричинили збитки позивачу.
Доказів та обставин, з якими закон пов”язує можливість стягнення з відповідача суми збитків, понесених позивачем, суду не надано та не зазначено про їх існування.
Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи представником позивача не було обґрунтовано доведені ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог. Ві дтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 3, 4, 5, 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив :
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі протягом 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення, заяви про його апеляційне оскарження, а далі шляхом подачі протягом наступних 20 днів апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя -