28 вересня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3295/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
секретаря Скугоревої Н.О.,
за участю представників сторін
від позивача Антонова А.Ю.,
Осмоловського Д.Ю.,
від відповідача Бутенка Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини польова пошта НОМЕР_1 про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:
- визнання неправомірною відмову військової частини польова пошта НОМЕР_1 у задоволенні рапорту від 10.08.2015 щодо звільнення з військової служби на підставі Указу Президента України № 3285/2015 від 12.06.2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію»;
- зобов'язання військової частини польова пошта НОМЕР_1 задовольнити рапорт від 10.08.2015 щодо звільнення з військової служби на підставі Указу Президента України № 3285/2015 від 12.06.2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію»;
- зобов'язання розірвати короткостроковий контракт від 01.10.2014 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладений з ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 , якого було призвано під час мобілізації відповідно до Указу Президента від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію». Призив оформлено через Добровеличівський РВК. 01.10.2014 позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строк дії якого - до прийняття рішення про демобілізацію. У червні 2015 року Президентом України підписано Указ № 328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію». Позивач вважає, що оскільки первинно його було призвано на військову службу по мобілізації, а лише потім ним було укладено відповідний контракт, то на нього поширюється дія даного нормативно-правового акту, про що він рапортом повідомив керівництво ВЧ ПП 0934.
З урахуванням вищенаведеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що звільнення позивача на підставі рапорту від 10.08.2015, щодо звільнення його з військової служби на підставі Указу № 328/2015 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію» є неможливим, оскільки з укладенням ОСОБА_1 контракту відбулася зміна його статусу із призваного на особливий період під час мобілізації на військового за контрактом. За таких обставин, дія вищевказаного Указу на нього не поширюється. Крім того, представник відповідача зазначив, що в укладеному контракті чітко зазначено строк дії контракту - до оголошення демобілізації. Оскільки оголошення останньої не відбувалось, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а тому просить відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, із додатковими поясненнями, заперечення на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.09.2014 на підставі Указу Президента від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_1 призвано на військову службу на особливий період під час мобілізації Добровеличівський РВК до ВЧ НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_4 (а. с. 6-7).
На час звернення до суду ОСОБА_1 проходить військову службу в ВЧ ПП 0934 на посаді інструктора, що підтверджується копією військового квитка (а. с. 6-7).
01.10.2014 між позивачем (військовослужбовець) та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а. с. 8-9).
Відповідно до п. 3 контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до прийняття рішення про демобілізацію.
Пунктом 9 контракту передбачено, що умови контракту можуть бути змінені або доповнені тільки за згодою сторін у письмовій формі.
12.06.2015 за № 328/2015 Президентом України підписано Указ «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію».
10.08.2015 позивачем на ім'я командира ВЧ НОМЕР_2 подано рапорт, відповідно до якого ОСОБА_1 просить звільнити його із Збройних Сил України у зв'язку з закінченням терміну контракту на підставі Указу № 328/2015 (а. с. 12).
В усній формі позивачу було відмовлено в задоволенні рапорту, оскільки дія Указу № 328/2015 поширюється лише на військовослужбовців призваних на мобілізацію, а не контрактників.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом (ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ).
Тобто, законом чітко визначено два різні види проходження служби у Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, а саме: особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, військовозобов'язані, резервісти, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб рядового складу (ч. 1 ст. 20 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту "ґ" частини другої статті 26 цього Закону (ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ).
Законом України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно абзацу третього ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Суд звертає увагу, що Указом Президента від 12.06.2015 № 328/2015 чітко визначено коло осіб, які підпадають під його дію, а саме: військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію», крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.
Однак, оскільки на момент проголошення даного Указу ОСОБА_1 було укладено з Міністерством Оборони України строковий контракт, то дія Указу на нього не поширюється у зв'язку з втратою позивачем статусу призваного по мобілізації і набуття нового - військовослужбовця за контрактом.
Згідно із ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби:
а) у зв'язку із закінченням строку контракту;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;
е) через службову невідповідність;
є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);
и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
ї) у зв'язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі;
й) у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу);
к) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;
л) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влад».
Тобто, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців за контрактом.
Оскільки, у контракті позивача, за погодженням сторін, встановлено строк його закінчення до прийняття рішення про демобілізацію, та з урахуванням того, що остання не була оголошена, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, викладена у рішеннях, що набрали законної сили, у справах № 817/1483/15, № 876/5890/15 та у постановах Харківського апеляційного адміністративного суду у справах № 820/17798/14, № 820/44/15.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , - відмовити.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан