ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 жовтня 2011 року № 2а-12006/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІНІ СИСТЕМИ»
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
проскасування рішень,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва №0000322320 від 05.04.2011 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 199550,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 49888,00грн., а також №0000772305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28563,00грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.10.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.03.2011 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»ДПІ у Подільському районі міста Києва було складено ОСОБА_1 № 73/23-205-33745910 (далі -ОСОБА_1 перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 2.8 та 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від №637 від 15.12.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі -Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).
05.04.2011 на підставі ОСОБА_1 перевірки відповідачем винесено:
-податкове повідомлення-рішення №0000322320, яким, зокрема, у зв'язку з порушенням пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 199550,00грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 49888,00грн.;
-податкове повідомлення-рішення №0000772305, яким, зокрема, у зв'язку з порушенням п. 2.8 та 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28563,00грн.
Як видно з ОСОБА_1 перевірки, підставою для висновку ДПІ у Подільському районі міста Києва про порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та, як наслідок, про заниження податку на прибуток на 199550,00грн., стало віднесення ТОВ «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»до складу валових витрат витрат, пов'язаних з наданням послуг та виконанням робіт по створенню дизайн-проекту студії, виготовленням та встановленням декорацій, а також проведенням монтажно-постановочних робіт на загальну суму 798200,00 грн.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Судом встановлено, що 30.09.2009 у ТОВ «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»було видано Наказ №49/2 щодо оформлення студійної площадки новин, відповідно до якого строк експлуатації декоративного оформлення студії складає 11 місяців.
01.10.2009 між позивачем (Замовник) та ПП «Технологія і Ко»(Виконавець) було укладено договір №01/10/09 про надання послуг з: розробки дизайн-проекту студії; виготовлення та встановлення декорацій для студії з матеріалів Виконавця; проведення монтажно-постановочних робіт, необхідних для виготовлення телепередач (роботи по встановленню освітлення студії, розміщенню обладнання відповідно до дизайн-проекту студії та інші послуги, необхідні для оформлення студії).
На виконання вказаного договору ПП «Технологія і Ко»надало ТОВ «Національні інформаційні системи»послуги з розробки дизайн-проекту студії, виготовлення та встановлення декорацій для студії з матеріалів Виконавця; проведення монтажно-постановочних робіт, необхідних для виготовлення телепередач, на загальну суму 798200,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт та дизайн-макетом студії, копії яких залучені до матеріалів справи.
Згідно з п. 8.2.1 ст. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до змісту п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, основними засобами є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). При цьому, якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Як встановлено судом, декоративне оформлення студії, створене за результатом виконання договору №01/10/09 від 01.10.2009 між позивачем та ПП «Технологія і Ко», експлуатується протягом 11 місяців з моменту підписання відповідних актів виконаних робіт, а відтак не може вважатись основним засобом в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».
За таких умов, у ДПІ у Подільському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для висновку про те, що витрати за договором №01/10/09 від 01.10.2009 на надання послуг з розробки дизайн-проекту студії, виготовлення та встановлення декорацій, а також проведення монтажно-постановочних робіт, необхідних для виготовлення телепередач, є витратами на поліпшення основних фондів та відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат.
Як видно з ОСОБА_1 перевірки, підставою для висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва про порушення позивачем п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні стало встановлене перевіряючими перевищення ліміту каси внаслідок відсутності підпису одержувача ОСОБА_1 у платіжній відомості №ВЗП-000606 від 29.12.2008 при отриманні готівкових коштів на суму 14650,50 грн. за довіреністю, виданій громадянці ОСОБА_1 громадянкою ОСОБА_2 28.12.2008.
Згідно з п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі -Положення про ведення касових операцій в національній валюті України), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
Відповідно до змісту п. 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Як видно з платіжної відомості №ВЗП-000606 від 29.12.2008, у ній міститься підпис ОСОБА_2, який підтверджує одержання вказаною особою 14650,50 грн., а відтак вказана відомість є належною підставою для виведення залишку готівки в касі.
Твердження відповідача про те, що підпис на платіжній відомості №ВЗП-000606 від 29.12.2008 не належить ОСОБА_2 не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується свідченнями вказаної особи, яка була допитана у судовому засіданні в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність.
Судом також не приймається до уваги посилання відповідача на довіреність, видану ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 для отримання коштів у касі ТОВ «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ»як на підставу для висновку про отримання вказаних коштів саме ОСОБА_1, оскільки довіреність за змістом ст. 244 ЦК України не позбавляє довірителя права на особисте вчинення дій, передбачених довіреністю.
За таких умов, суд приходить до висновку, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ґрунтується на непідтверджених доказами припущеннях, а тому у ДПІ у Подільському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000772305 від 05.04.2011 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28563,00грн.
Крім того, згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
За змістом ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі перевищення суб'єктами господарювання встановлених лімітів залишку готівки в касах до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, передбачені ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»на момент вчинення спірних дій підпадали під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 04.06.2009 у справі №К-34139/06.
Відповідно до ст. 250 ГК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000772305 від 05.04.2011 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28563,00грн. не дотримано вимог ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаціні системи»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322320 від 05.04.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 199550,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 49888,00 грн.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000772305 від 05.04.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28563,00 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні інформаціні системи»(04060, м. Київ, вул. Щусева, 26) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_3