10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
іменем України
"22" вересня 2015 р. Справа № 806/2239/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Малахової Н.М.
суддів: Жизневської А.В.
ОСОБА_2,
при секретарі Єрикаловій О.О. ,
за участю позивача та представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" липня 2015 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу ,
У червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу №252 від 30 квітня 2015. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Головним управління Державної фіскальної служби у Житомирській області було винесено вказаний наказ з порушенням вимог чинного законодавства.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2015 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.
Розглянувши справу у межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Головним управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 30 квітня 2015 року було винесено наказ №252 про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Згідно доводів позивача спірний наказ є протиправним, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року обмежує право податкового органу на проведення у 2015 році фактичних перевірок.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, то посилання позивача на порушення його прав податковим органом є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Згідно приписів пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють, та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.
Отже, враховуючи вищенаведені норми закону, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивач здійснює реалізацію підакцизних товарів, а тому, обмеження на проведення перевірки до нього не застосовуються.
При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що наказ про проведення перевірки є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання та проведення перевірки.
Отже, позивач під час допуску до перевірки мав можливість поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від здійснення податкового контролю щодо себе.
Позивачем та його представником не заперечується, що відбувся допуск до проведення перевірки. Крім того, позивачем у судовому порядку оскаржуються рішення податкового органу прийняті за наслідками перевірки, що проведена на підставі спірного наказу.
Доводи апеляційної скарги, що в постанові Баранівського районного суду Житомирської області від 22.07.2015 року у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 157 КУпаП міститься висновок про відсутність у податкового органу повноважень щодо проведення перевірки, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно приписів ч.4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої прийнято постанову суду, та, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення , а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особа-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" липня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Н.М. Малахова
судді: А.В. Жизневська
ОСОБА_2
Повний текст cудового рішення виготовлено "24" вересня 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вул.Житомирська,62,м.Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700
3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області вул.Войкова, 7,м.Житомир,10003
4- представник позивача - ОСОБА_4 м.Баранівка, вул. Леніна, 48 Житомирської областіі: - ,