Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"17" травня 2010 р. Справа № 12/3-10
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя -доповідач Пуль О.А.,
суддя Горбачова Л.П., суддя Кравець Т.В.,
при секретарі -Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін -
кредитора- не з'явився,
боржника -не з'явився,
ліквідатора -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.866С/2-6) кредитора - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Суми»на постанову господарського суду Сумської області від 01.02.2010 р. по справі №12/3-10,
за заявою кредитора- Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Суми»,
до фізичної особи -підприємця - ОСОБА_1, м. Шостка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
про визнання банкрутом в порядку статей 6,7,47-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,-
встановила:
Постановою господарського суду Сумської області від 01.02.2010 р. визнано фізичну особу -приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) -банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника -арбітражного керуючого ОСОБА_2 ( ліцензія серії АВ № 347066 від 03.07.2007 р.; м. Суми, вул. Новомісстенська, б.10/31), на якого покладено виконання дій по ліквідації боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру в порядку, встановленому законодавством, та подати до господарського суду Сумської області звіт та ліквідаційний баланс банкрута.
Ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Суми», з постановою господарського суду Сумської області від 01.02.2010 р. по даній справі не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині призначення ліквідатором боржника -арбітражного керуючого ОСОБА_2 та прийняти нове судове рішення, яким справу № 12/3-10 направити до розгляду до господарського суду Сумської області для прийняття судового рішення про призначення ліквідатором боржника -арбітражного керуючого ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд в порушення абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не зазначив взагалі про клопотання ініціюючого кредитора щодо призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого ОСОБА_3 і не дав правову оцінку заяві арбітражного керуючого ОСОБА_3
У судове засідання представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали апеляційного суду від 26.03.2010 р. не виконали, відзиву на апеляційну скаргу не надали, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали апеляційного суду від 26.03.2010 р.
З огляду на те, що учасники процесу не скористалися своїми процесуальними правами, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за їх відсутності на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Суми»підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
У відповідності до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Як свідчать матеріали справи ухвалою господарського суду Сумської області від 15.01.2010 р. за заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Суми»в порядку статей 6,7,47,48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 ( а.с. 1).
01.02.2010 р. винесено оскаржувану постанову. Місцевий господарський суд, приймаючи судове рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, встановивши, що на підставі рішення суду від 25.01.2007 р. по справі № 3/809-06 заборгованість за виконавчим провадженням становить 546765,23 грн; згідно довідки боржника станом на 11.01.2010 р. заборгованість за кредитним договором становить 491193,78 грн, визнав наведені обставини такими, що свідчать про неплатоспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Проте, колегія суддів, не може погодитись з таким висновком господарського суду Сумської області, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора і повинна містити, зокрема виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника на дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 кредитор обґрунтовує тим, що 11.05.2005 р. між ним та боржником було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 27/108 в сумі 500 000,00 грн зі строком повернення 05.04.2006 р. У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за вказаним кредитним договором, рішенням господарського суду Сумської області від 21.01.2007 р. по справі № 3/ 806-06 стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь банку 541234,88 грн заборгованості. 16.02.2007 р. на виконання рішення суду було видано відповідний наказ та направлено його на виконання в установленому законом порядку до ВДВС Шосткінського МУЮ. 18.12.2007 р. банком було отримано постанову державного виконавця ВДВС про повернення виконавчого документу без виконання по причині відсутності у боржника майна, на яке згідно з законом може бути звернено стягнення.
З метою забезпечення вимог кредитора між банком та майновим поручителем боржника -ТОВ «ІТС»- Форвард»було укладено договір іпотеки № 109 від 11.04.2005 р., посвідчений 11.04.2005 р. нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 819, згідно з яким в іпотеку банку було надано фруктосховище, та було укладено договір застави майнових прав № 110 від 12.04.2005 р., згідно якого в заставу банку позичальником було надано майнові права за договорами на суму 2 500 000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань по поверненню кредиту 17.04.2006 р. кредитором було звернене стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі № 109. Предмет іпотеки був реалізований ліквідатором в процедурі ліквідації ТОВ «ІТС-Форвард». Кошти від реалізації предмету іпотеки в сумі 40 000,00 грн перераховані банку в погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1
Частиною 8 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, а саме: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченою заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
Проте, як свідчать матеріали справи, до заяви кредитором не надано жодного доказу на підтвердження щодо забезпечення кредитором своїх вимог за договором застави майнових прав № 110 від 12.04.2005 р. Окрім того, до заяви взагалі не надано жодного документа щодо вказаного договору, зокрема щодо вартості предмета застави. Не надано суду і жодного документу, який свідчив би про наявність або відсутність майна у боржника, у тому числі майнових прав.
Також слід зазначити, постановою державного виконавця Панченко В.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.12. 2007 р. при примусовому виконанні наказу № 3/806-06, виданого 05.02.2007 р. господарським судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПІБ м. Охтирка боргу у сумі 546765,23 грн встановлено, що згідно проведеної перевірки та зроблених запитів до відповідних установ та організацій у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення. При цьому, одночасно зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений на виконання в строк до 18.12.2010 р.
Але, матеріали справи не містять доказів того, чи було виконавчий документ - наказ № 3/806-06 повторно пред'явлено до виконання протягом 2008-2009 років. Тобто на момент порушення даної справи у січні 2010 року кредитором не було надано суду відомості про майновий стан боржника та про неможливість виконати ним грошові вимоги кредитора за спірним договором кредитування. Відсутні і відомості на підтвердження того, що ОСОБА_1 є підприємцем станом на час звернення з заявою про порушення даної справи про банкрутство.
Отже, колегія суддів вважає, що лише постанова державного виконавця від 18.12.2007р. не може бути належним доказом неплатоспроможності боржника станом на момент порушення провадження у справі та визнання боржника банкрутом в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не містить справа і доказів часткового погашення боржником коштів від реалізації предмету іпотеки в сумі 40 000,00 грн, тобто доказів реалізації майна -фруктосховища, на що посилається кредитор.
Відсутня в матеріалах справи і довідка боржника станом на 11.01.2010 р. про заборгованість за кредитним договором у сумі 491193,78 грн, на яку послався господарський суд як на встановлену обставину.
Статтею 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з урахуваннях викладених обставин, господарський суд помилково прийняв заяву кредитора до розгляду та порушив провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1, тоді як слід було відмовити у такому прийнятті.
На думку колегії, за наслідком помилкового порушення провадження у даній справі суд першої інстанції передчасно дійшов висновку щодо визнання боржника -ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Згідно частини 7 статті 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Статями 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина -підприємця).
Отже, з урахуванням наведених норм права, визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність, для чого необхідно з'ясувати ознаки банкрутства.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Колегія суддів зауважує саме на тому факті, що з моменту винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу та до моменту звернення ініціюючим кредитором до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника пройшло майже два роки, але, як свідчать матеріали справи, кредитором не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо неплатоспроможності боржника на момент звернення до суду із заявою про порушення справи відносно нього, а господарський суд неповно з'ясував усі обставини стосовно суми безспірних грошових вимог до боржника (у тому числі, що забезпечені заставою), неспроможність боржника погасити безспірні вимоги кредитора на момент порушення справи про банкрутство через недостатність або відсутність активів боржника (нерухомого та рухомого майна, коштів, товарів, продукції, майнових прав тощо).
Судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені у постанові господарського суду, не відповідають обставинам справи; оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для скасування постанови господарському суду.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають до застосуванню даних правовідносин.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд передчасно, без достатніх належних правових підстав порушив провадження у справі та прийняв рішення про визнання боржника -підприємця ОСОБА_1 банкрутом, і за таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Сумської області від 01.02.2010 р. підлягає скасуванню повністю, а провадження у справі № 12/3-10 -припиненню.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається, що до господарського суду із заявою про призначення їх ліквідаторами звернулися два арбітражних керуючих, а саме, ОСОБА_2 (а.с.44-45) та ОСОБА_3 (а.с.54-55). При таких обставинах, коли є дві кандидатури, господарський суд має розглянути обидві заяви, і при прийнятті відповідного рішення про призначення ліквідатора суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру, та відхилено іншу.
При цьому, при призначенні ліквідатора у порядку ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд не обмежений правом призначити іншого арбітражного керуючого (за умови подання ним відповідної заяви) ніж запропоновано кредитором.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що суд не зазначив взагалі про клопотання ініціюючого кредитора щодо призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого ОСОБА_3 і не дав правову оцінку заяві арбітражного керуючого ОСОБА_3, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, а вимоги щодо безумовного призначення ліквідатора за пропозицією кредитора -необґрунтованими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.3 ч.1 ст.103, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Суми»задовольнити частково.
Постанову господарського суду Сумської області у справі № 12/3-10 скасувати повністю.
Провадження по справі № 12/3-10 про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 припинити.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.
Головуючий суддя О.А.Пуль
суддя Л.П.Горбачова
суддя Т.В.Кравець