"29" вересня 2015 р.Справа № 923/933/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: В.В. Лашина
Суддів: О.Л. Воронюка
ОСОБА_1
При секретарі Р .О. Кияшко
За участю представників сторін:
Від Херсонської міської ради - ОСОБА_2
Представник ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Херсонської області
від 12.08.2015 року.
справа № 923/933/15
за позовом Херсонської міської ради
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про зобов'язання виконати умови договору
17 червня 2015 року Херсонська міська рада звернулася до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3К.) про зобов'язання відповідача виконати умови договору оренди земельної ділянки від 09.06.2008 р., а саме: повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 0,0012 га, у тому числі: площею 0,0006 га - під тимчасовою спорудою, площею 0,0006 га - під проїздами проходами, площадками, яка знаходиться у м. Херсоні по вул. 21 Січня (біля Облводгоспу), у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду, шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.08.2015 р. (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов задоволений частково. ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний виконати умови договору оренди земельної ділянки від 09.06.2008 р., а саме: повернути Херсонській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,0012 га, у тому числі: площею 0,0006 га - під тимчасовою спорудою: площею 0,0006 га - під проїздами проходами площадками, яка знаходиться у м. Херсоні по вул. 21 Січня (біля облводгоспу), у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду. В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити демонтаж торговельного кіоску відмовлено. З відповідача на користь позивача стягнуто 609 грн. судового збору.
Не погоджуючись з цим рішенням, ФОП ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським норм процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки господарським судом не перевірено право позивача на звернення до суду, в чому виразилося порушення його прав та інтересів, так як відсунуть порушених прав є підставою для відмови у позові. Також скаржник зазначає, що зобов'язання, визначене п. 21 договору оренди є складним, таким, яке передбачає процедуру приймання-передачі земельної ділянки обома сторонами договору, тоді як Херсонська міська рада не вчинювала дій з прийняття спірної земельної ділянки.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. задоволено клопотання Херсонської міської ріди про проведення судового засідання у режимі відеоконференції та доручено забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції господарському суду Херсонської області.
Представник скаржника в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив і таким чином не скористався на право участі в судовому процесі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Херсонської міської ради, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, згідно до ч. 1, 2 статті 13 названого Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частиною другою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Право на судовий захист є конституційним правом кожної особи (стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 названого Закону).
За приписами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 цього ж Закону).
Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Водночас, частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Приписами статті 124 названого Кодексу унормовано (у відповідній редакції), що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Враховуючи те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.
При цьому, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічна правова позиція викладена у підпункті 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6.
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (стаття 34 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Херсонської міської ради від 31.01.08 р. № 728 між Херсонською міською радою та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки від 09.06.08 р., за умовами якого згідно з актом від 14.10.2008 р. відповідачу у строкове платне користування було передана земельна ділянка із земель несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0012 га, у тому числі: площею 0,0006 га під тимчасовою спорудою (торгівельний кіоск, некапітальна споруда, без права забудови), площею 0,0006 га - під проїздами, проходами та площадками, на вул. 21 Січня (біля облводгоспу).
14 жовтня 2008 року згаданий договір оренди зареєстрований у Херсонській регіональній філії Державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 040871300212.
Пунктом 8 договору визначено, що він укладений строком на один рік - до 31 січня 2009 року. При цьому встановлено право відповідача на переважне право на поновлення договору на новий строк шляхом письмового повідомлення про це не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору.
Згідно із пунктом 21 договору після припинення його дії ФОП ОСОБА_3 повинен повернути Херсонській міській раді орендовану земельну ділянку у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Матеріали справи не містять доказів звернення ФОП ОСОБА_3 до Херсонської міської ради, у відповідності до приписів п. 8 договору оренди від 09.06.2008 р., про поновлення строку дії договору. Також й Херсонською міською радою не приймалося рішення про поновлення вказаного договору оренди.
Більш того, рішеннями Херсонської міської ради від 18.03.2009 р. № 1092; від 07.07.2009 р. № 1241; від 26.02.2010р. № 1460; від 31.03.2011 р. № 163; від 24.02.2012р. № 578; від 29.03.2013р. №1050; від 20.02.2015р. № 1743, відповідачу відмовлено у поновленні зазначеного договору оренди земельної ділянки, у зв'язку із закінченням його строку дії.
Не міститься у матеріалах справи й доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до суду з вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, або ж оскаржував в суді відмову чи наявне зволікання позивача в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення його строку.
Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 10.04.2015 р. на спірній земельній ділянці розташована тимчасова споруда - кіоск, в якому провадиться торговельна діяльність.
Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути Херсонській міській раді спірну земельну ділянку, місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 09.06.08 р. закінчився 31.01.09 р.; рішення про продовження договору оренди не приймалося, спірна земельна ділянка після припинення договору оренди не була повернута відповідачем, що підтверджується ним самим, а тому у відповідності до вимог ст. ст. 142-145 Конституції України, ст. ст. 31, 33, 34 Закону України «Про оренду землі», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 80, 116, 152 Земельного кодексу України позов визнав обґрунтованим.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору оренди та звільнити орендовані земельні ділянки шляхом демонтажу торгівельних кіосків, суд першої інстанції відхилив з огляду на те, що умовами договору оренди земельної ділянки від 09.06.2008 р. передбачено лише зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві після припинення договору земельну ділянку у стані, не гіршому в порівняні з тим, у якому він одержав її в оренду, а тому обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам закону та не встановлений договором. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2014 р. у справі № 923/337/14.
Стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог господарський суд врахував, що зобов'язання орендаря після припинення договору оренди повернути орендодавцеві займану земельну ділянку у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду, є тривалим у часі невиконанням (порушенням) умов договору оренди до його фактичного виконання орендарем незалежно від закінчення строку дії самого договору, а тому позовна давність не може поширюватися на вимоги власника, пов'язані із триваючим правопорушенням.
Аналізуючи матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції у повному обсязі встановлені обставини справи та ним дана належна юридична оцінка із застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального законодавства України.
Посилання ФОП ОСОБА_3 на відсутність порушення прав Херсонської міської ради судова колегія вважає необґрунтованим з таких підстав.
Водночас, згідно зі статтею 140 Конституції України та статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» змістом діяльності місцевого самоврядування є вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади самою громадою самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 7 Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування, однією з найважливіших цілей діяльності якого є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.
У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дано визначення терміна «право комунальної власності» - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Отже, метою наділення територіальних громад правом комунальної власності є в першу чергу використання майнових об'єктів для задоволення нагальних потреб жителів цих громад у невідкладних послугах, і лише в другу чергу право цієї форми власності призначено для доцільного, економного та ефективного використання майна територіальних громад в інших інтересах їх жителів (рішення Конституційного Суду України від 20.06.2007 р. № 5-рп/2007 у справі № 1-14/2007).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади міст та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами 5, 6 статті 60 названого Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Отже, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції та наголошено позивачем у позовній заяві будь - які дії осіб щодо фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, без згоди органу місцевого самоврядування - є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені територіальної громади міста та управління землями, яке підлягає захисту.
Неспроможними вважає судова колегія й твердження скаржника про порушення саме з боку Херсонської міської ради порядку прийняття спірної земельної ділянки з оренди.
Так, неодноразові звернення позивача до ФОП ОСОБА_3 про необхідність повернути зайняту земельну ділянку шляхом звернення до управління земельних відносин департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради з метою підписання акту при передачу та прийом земельної ділянки проігноровані були саме відповідачем.
Матеріали справи не містять доказів, які б говорили про те, що відповідач звертався до Херсонської міської ради з питанням щодо повернення зайнятої орендованої земельної ділянки.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому правових підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 12.08.2015 р. по справі № 923/933/15 - без змін.
Головуючий суддя В.В. Лашин
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя М.А. Мирошниченко