01.10.2015 року Справа № 904/5881/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Науменка І.М.
секретар судового засідання : Назаренко С.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.09.15 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № ББУ/ПУ353/ББ/14 від 10.12.14 р.); ОСОБА_3 (дов. № ББУ/ПУ354/14 від 10.12.14 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” м.Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.08.15 р. по справі № 904/5881/15.
за позовом: Приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР» м.Павлоград
до: публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” м. Павлоград
про: стягнення 12 709 523 грн. 29 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 р. у справі № 904/5881/15, яке підписано 25.08.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Манько Г.В.) задоволено позов приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР» м. Павлоград до публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” м. Павлоград про стягнення 12 709 523 грн. 29 коп.
Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” м. Павлоград на користь приватного акціонерного товариства “Макіївський завод “Лазер” м. Павлоград заборгованість у розмірі 9 418 620 грн. 80 коп., пеню в розмірі 1 560 973 грн. 54 коп., інфляційні в розмірі 1 638 766 грн. 30 коп., 3 відсотка річних від простроченої суми у розмірі 91 162 грн. 65 коп. та судовий збір у сумі 73 080 грн.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розпорядження голови суду від 03.09.2015 р. № 816, у зв'язку з перебуванням судді Кощеєва І.М. у відпустці, змінено склад колегії суддів.
Скаржник не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, посилаючись на наступне.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що ним проведено ґрунтовне дослідження зразків підписів директора ПАТ «Макіївський завод «Лазер» і наполягає, що підпис директора позивача на позові виконаний за допомогою факсиміле, що згідно пункту 3.5 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. означає, що вона не підписана особою, яка має право її підписувати.
Скаржник зазначає у скарзі, що до початку судового засідання 18.08.2015 р. подав через канцелярію суду зустрічний позов до позивача, однак зустрічний позов не був прийнятий судом до провадження.
Відповідач вважає, що позивачем не доведений факт порушення строку на виконання грошового зобов'язання, тому немає підстав для застосування заходів судового примусу у вигляді стягнення суми грошового зобов'язання, пені, відсотків річних, інфляційних та судового збору.
Розпорядженням секретаря судової палати від 30.09.2015 р. № 964, у зв'язку з зайнятістю судді Вечірко І.О. у підготовці суддів у Національній школі суддів України, змінено склад колегії суддів.
01.10.2015 р. від скаржника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, з метою мирного врегулювання спору, і про призначення експертизи по справі.
Клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору не підлягає задоволенню, так як ГПК України не передбачено мирного врегулювання спору в апеляційному провадженні.
Колегія суддів відмовила скаржнику у клопотанні про призначення експертизи щодо вирішення питання і встановлення чи виконаний підпис на позовній заяві директором позивача, чи за допомогою факсиміле, так як з протоколу судового засідання господарського суду Дніпропетровської обл. (т.2, а.с. 145) вбачається, що в судовому засіданні був присутній директор ПАТ «МЗ «Лазер» ОСОБА_4, який пояснив, що власноруч підписав позовну заяву і підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування
Підтвердження особисто директором позивача про вчинення ним підпису на позовній заяві не потребує спеціальних знань.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення права на справедливий суд, встановленого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час неприйняття в нього зустрічного позову на судовому засіданні 18.08.2015 р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл.. від 07.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 28.07.2015 р., в якому , не зважаючи на неявку представника відповідача, розпочалося слухання справи по суті.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 та ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Також відповідач, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, посилається на те, що судом першої інстанції не були враховані його клопотання про залишення позову без розгляду та про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки, на його думку, підпис директора позивача на позовній заяві виконаний за допомогою факсиміле.
Позивач зазначає у відзиві, що сам директор був присутнім під час судового засідання в суді першої інстанції і спростував це, зазначивши, що власноруч підписав вищевказані документи. Крім того, він повністю підтвердив факти, викладені у позовній заяві, надані суду розрахунки заборгованості та підтримав позовні вимог у повному обсязі.
Таким чином позивач вважає відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без розгляду та про призначення експертизи законною та обґрунтованою.
Щодо твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, позивач зазначає, що всі розрахункові накладні на поставлені товари підписані представниками відповідача, отже зауважень щодо кількості та якості продукції у них не виникало. Кожна накладна містить відповідний реквізит - дату поставки, в ставлячи підпис від імені підприємства, представник відповідача тим самим підтверджував факт поставки товарів саме на цю дату. Саме з урахуванням цієї дати позивач розрахував терміни оплати по Договору.
Крім того, судом встановлено, що надані розрахункові накладні, підписані представником Покупця, не містять будь-яких інших дат, ніж дата їх складання, а представник відповідача не зміг надати відповіді на питання суду, з якої дати необхідно робити відлік для визначення терміну оплати, якщо це не дата, вказана на розрахункових накладних.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між приватним акціонерним товариством “Макіївський завод “Лазер” (Постачальник) та Публічним Акціонерним Товариством “ДТКК Павлоградвугілля” (Покупець) був укладений договір за №446-ПУ від 09 січня 2014 р.
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - Продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору.
Згідно з п.1.2 Договору, Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності з умовами даного Договору.
Сторони узгодили п.2.5 договору, що продукція приймається покупцем (відповідачем) на підставі фактичної кількості продукції, відповідно до даних, вказаних у розрахункових накладних і по якості продукції.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що на доказ поставки Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості та / або паспорт, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); інструкцію по експлуатації (у випадку, якщо вона передбачена); технічну документацію, передбачену п.2.3 Договору.
Згідно з п.4.5 Договору, датою поставки є дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.
У п.5.2 Договору передбачено, що ціни на поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.
Під час дії Договору, між Позивачем та Відповідачем було підписано Специфікації, якими передбачено поставку відповідних видів продукції, технічні умови, умови оплати, інше.
На підставі Специфікацій Позивачем було видано Відповідачу рахунки-фактури.
Згідно п.5.3 Договору, розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за даним Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином: протягом п'яти робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови поставлення Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору; протягом п'яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови поставлення Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Конкретні умови оплати за поставлену за даним Договором продукцію узгоджувалися в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
27.01.2015 р. сторонами за договором було підписано Додаткову угоду щодо внесення змін до Специфікації від 25.12.14р. Так, згідно домовленості, було змінено суму продукції, що постачалась Відповідачу відповідно до вказаної специфікації та склала 21196,80 грн. Крім того, умовами підписаної додаткової угоди було змінено порядок та строки розрахунків виключно за вказаною Специфікацією від 25.12.14р.: протягом п'яти робочих днів з 20 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови поставлення Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, всі розрахункові накладні на поставлену продукцію підписані представником відповідача.
Відповідач отримав продукцію, передбачену умовами Договору, у повному обсязі, у встановлений строк, згідно до Специфікацій. Підтвердженням факту отримання слугують довіреності, що були видані Відповідачем у встановленому порядку, на користь представника ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”.
Кожна накладна містила відповідні реквізити - дату поставки. Саме з дати поставки позивач розрахував строки оплати за поставлену продукцію.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі
Оскільки претензій щодо отриманої продукції від Відповідача не надходило, колегія суддів вважає поставлену продукцію згідно Специфікацій такою, що відповідає за якістю та кількістю.
Відповідач не виконав належним чином умови Договору поставки в частині оплати вартості поставленої продукції, в порядку та на умовах передбачених п.п. 5.3, 5.3.1, 5.3.2. Договору та Специфікацій, сплативши частково вартість поставленої продукції.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов'язання, не сплатив грошову суму коштів у розмірі 9 418 620 грн. 80 коп., а тому суд першої інстанції правомірно стягнув цю суму у судовому порядку, як заборгованість по оплаті за поставлену продукцію.
Крім того, у відповідності до п. 6.8 Договору, у випадку несвоєчасної оплати згідно договору, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.
У відповідності до граничної дати здійснення оплати відповідачем за кожною видатковою накладною окремо, на підставі заборгованості відповідача за Договором на суму 9 418 620 грн. 80 коп., позивачем було розраховано пеню, що складає 1 560 973 грн. 54 коп.
Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 1638766 грн. 30 коп., три відсотка річних від простроченої суми 91 162 грн. 65 коп.
Колегія судді вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, таким, що винесене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
З огляду на вищевикладене, доводи скаржника. викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Враховуючи викладене, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” м.Павлоград залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 р. у справі №904/5881/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено 05.10.2015 р.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді О.С. Євстигнеєв
ОСОБА_5