18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2015 р. Справа № 925/1388/15
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., при секретарі судового засідання Бойко Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю,
представник відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ"
про стягнення 565 448 грн. 60 коп.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 565 448 грн. 60 коп., зокрема 461 699 грн. 60 коп. боргу з оплати поставленого товару відповідно до Договору поставки № 1 від 28.06.2014 та 103 749 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2015 по 15.06.2015.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 10.09.2015.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 42 від 10.09.2015 (а.с. 26-28) заперечує наявність боргових зобов'язань та ставить під сумнів взагалі наявність договірних зобов'язань виходячи з того, що відсутні рахунки-фактури, відсутнє підтвердження, яким чином, кому і коли вони направлялися чи передавалися; із начебто укладеного договору поставки № 1 від 28.06.2014 неможливо встановити, яким чином, в якому розмірі встановлювалася ціна на товар чи його одиницю, в якій формі і ким відбувалося таке погодження, яким документом було зафіксоване погодження ціни чи вартості товару, неможливо встановити документально дати фактичного отримання товару, їх кількість та якість за відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, відомостей про особу, яка отримала товар, видаткових накладних, якісних посвідчень виробника, як це передбачено пунктами 5.2, 6.1.1,6.1.2 вищевказаного договору; відсутнє якісне посвідчення виробника; матеріали справи не містять доказів перевезення, укладення договору страхування, витрат на доставку та розвантаження, яким чином і у який спосіб відбувалося розвантаження (вивантаження) товару, обов'язок щодо якого лежить на позивачу у відповідності до умов начебто укладеного договору. У відзиві також вказано, що договір підписаний особою, посада якої вказана неправильно, оскільки у договорі поставки вказано, що він підписаний директором ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, в той як ОСОБА_3 призначили виконуючим обов'язки директора, а відомості про права та обов'язки виконувача обов'язки директора у статуті товариства відсутні; відтак за відсутності належних доказів, що підтверджують поставку товару, відсутності повноважень у особи, що підписала договір постачання № 1 від 28.06.2014 року, наявності кримінального провадження за результатами діяльності колишніх посадових осіб ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ" щодо фіктивності операції по постачанню та отриманню товару, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, вважав доводи відповідача у відзиві надуманими, оскільки договір підписаний особою, яка виконувала обов'язки директора, всі накладні підписані та скріплені печатками, акт звірки підписав нинішній директор без жодних зауважень і його пояснення про те, що він підписав акт звірки, не перевіривши дані в бухгалтерії, не можуть сприйматися серйозно, також пояснив, що договір перевезення і його оплата та страхування не має відношення до даного спору, просив позов задовольнити повністю та прийняти рішення у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2015, заперечуючи проти позову, посилався на доводи у відзиві на позовну заяву та щодо акту звірки розрахунків пояснив, що він дійсно підписав його без зауважень, однак у зв'язку з порушенням кримінального провадження по факту фіктивності угод у відповідача вилучено всі документи щодо цієї поставки за період з 01.01.2014 по 01.07.2014, тому у керівництва товариством виникли сумніви щодо дійсності отримання від позивача товару; представник просив витребувати у позивача довіреності на якісне посвідчення виробника, договір перевезення, страхування, докази витрат на доставку та розвантаження, тобто всі документи, які підтверджують виконання договору поставки від 28.06.2014.
На підставі статті 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва із 10.09.2015 по 29.09.2015.
Відповідач не направив свого представника у судове засідання 29 вересня 2015 року, поважних причин його неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, який належним чином був повідомлений під розписку про час і місце розгляду даної справи. Він не надіслав до суду заяв у про розгляд справи за участі його представника. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання є правом сторони, а не обов'язком.
У судовому засіданні 29 вересня 2015 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Постачальник з договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Блу Оіл Компані" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 1 від 28.06.2014 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю Сою (у подальшому - ОСОБА_4) у кількості 200 тон. Постачальник зобов'язався передавати ОСОБА_4 у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати замовлений ОСОБА_4 в порядку та на умовах, які викладені в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна на кожну конкретну партію ОСОБА_4 узгоджується до моменту поставки та виставлення рахунку-фактури.
В пункті 4.1.1. Договору вказано, що 100% вартості ОСОБА_4 сплачується Покупцем на протязі 7 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури та поставки Покупцем.
Підставою для відвантаження товару зі складу Постачальника є підтвердження рахунку з боку Постачальника та Покупця.
ОСОБА_4 повинен бути поставлений згідно узгодженого рахунку (п. 5.1.).
Датою поставки вважається дата отримання ОСОБА_4 Покупцем, зазначена в накладній на поставлений ОСОБА_4 (5.2.).
Відповідно до пункту 8.2. Договору за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0,3% за кожний день прострочення.
В період з 28.06.2014 по 06.07.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 899 699 грн. 60 коп. по видаткових накладних: № 1 від 28.06.2014 на суму 165 447 грн. без ПДВ, № 2 від 28.06.2014 на суму 145 996,60 грн., № 3 від 01.07.2014 на суму 157 619,40 грн., № 4 від 01.07.2014 на суму 142 557,20 грн., № 5 від 01.07.2014 на суму 143 980,40 грн., № 6 від 01.07.2014 на суму 144 099 грн.
За доводами позивача відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково, перерахувавши на рахунок позивача кошти в загальній сумі 438 000 грн. Станом на день подання позивачем позову до суду і на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 461 699,60 грн., що підтверджено сторонами у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 16.06.2015.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 17.06.2015 про сплату заборгованості за поставлений товар та пеню за прострочення оплати. Відповідач відповіді на претензію не надіслав та борг за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача залишок боргу за отриманий товар і нараховану пеню на дійсну суму заборгованості протягом шести місяців - з 01.01.2015 по 15.06.2015.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.
Договір поставки № 1 від 28 червня 2015 року за своєю правовою природою є господарським договором поставки. Він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд приходить до висновку, що позивачем доведено і належними доказами підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній прийняв відповідно до Договору ОСОБА_4 відповідно до накладних: № 1 від 28.06.2014 на суму 165 447 грн., № 2 від 28.06.2014 на суму 145 996,60 грн., № 3 від 01.07.2014 на суму 157 619,40 грн., № 4 від 01.07.2014 на суму 142 557,20 грн., № 5 від 01.07.2014 на суму 143 980,40 грн., № 6 від 06.07.2014 на суму 144 099,00 грн., а всього на загальну суму 899 699 грн. 60 коп.
Із поданих позивачем виписок із банківського рахунку вбачається, що відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в загальній сумі 438 000 грн., зокрема 28.06.2014 перераховано кошти в сумах 113 000грн. та 40 000 грн., та 01.07.2014 відповідач перерахував кошти в сумах 150 000 грн., 50 000 грн., 35 000 грн., 50 000 грн.
Таким чином залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 461 699,60 грн., тобто повністю неоплаченими є видаткові накладні № 3, 4, 5, 6 від 01.07.201 та частково неоплаченою є видаткова накладна № 2 від 28.06.2014. Вказана сума боргу підтверджена у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 16.06.2015, підписаному позивачем особисто та директором відповідача.
У зв'язку з неоплатою відповідачем вартості отриманого ОСОБА_4 позивач надіслав відповідачу претензію від 17.06.201 із вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість в сумі 461699,60 грн. за отриману у позивача сою відповідно до договору поставки № 1 від 28.06.2014. Відповідно до поштового повідомлення вказана претензія отримана представником відповідача 23.06.2014.
За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 193, 202 ГК України, статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 4.1.1. Договору передбачено сплату Покупцем 100% вартості ОСОБА_4 на протязі 7 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури та поставки Покупцем, а за умовою пункту 5.2. Договору датою поставки вважається дата отримання ОСОБА_4 Покупцем, зазначена в накладній на поставлений ОСОБА_4.
До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на викладені вище обставини та подані суду докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 461 699 грн. 60 коп. боргу за переданий відповідачу ОСОБА_4 є законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тому є підлягаючою до задоволення.
Доводи відповідача у відзиві на позов та представника відповідача у судовому засіданні суд вважає такими, що спростовуються матеріалами справи та не доведені відповідачем, з огляду на таке.
Відповідач не надав чітких пояснень того, чому відповідач перераховував позивачу кошти за сою відповідно до рахунку № 1 від 30.06.2014, чому на всіх підписах представника відповідача на заперечуваних ним документах проставлена печатка ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ". Суду не подано доказів повідомлення в установленому порядку про втрату чи крадіжку печатки ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ", про проведення відповідачем службового розслідування щодо неправомірного використання печатки підприємства, не подано доказів звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою. Виходячи із статутних положень та повноважень керівника товариства, контроль за дотриманням порядку зберігання печаток у ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ", за законністю їх використання та відповідальність за порушення такого порядку покладається на керівника підприємства. Доводів про те, що відбиток печатки на вказаних документах є підробленим, не наведено, доказів такої обставини не надано.
Виходячи з викладеного та враховуючи те, що підписи на всіх видаткових накладних скріплені печаткою ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ", дійсність якої не заперечується відповідачем, суд вважає безпідставними та необгрунтованими доводи відповідача про недоведеність позивачем факту поставки сої відповідачу у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи довіреностей на одержання цінностей представником відповідача.
Виходячи із умови пунктів 3.1., 4.1.1., 5.2., 6.4. Договору, відсутність доказів вручення чи надіслання відповідачу рахунків, за умови фактичного отримання ОСОБА_4 та його оплати із посиланням на рахунок, не впливає на висновок суду про підтвердження позивачем належними доказами факту отримання відповідачем ОСОБА_4 на вказану в позовній заяві суму.
Щодо підписання договору ОСОБА_3, який 27.06.2014 був призначений виконуючим обов'язки директора ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ", то факт призначення його на цю посаду та відсутність у протоколі будь-яких обмежень для нього, а також часткове перерахування коштів позивачу за сою підтверджує правомочність підписання цього Договору керівником товариства. Вказане підтверджується також і поданою відповідачем випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій ОСОБА_3Я вказаний як особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, при цьому обмеження його повноважень у ЄДР відсутні.
Суд звертає увагу також на те, що акт звіряння взаємних розрахунків підписаний без зауважень директором ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ" ОСОБА_5, який представляв товариство у судовому засіданні та підписував відзив на позов.
Наявність кримінального провадження за результатами діяльності колишніх посадових осіб ТОВ "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ" не має значення для даної справи та щодо обов'язку відповідача розрахуватися з позивачем за переданий йому ОСОБА_4, адже для Постачальника не має значення, як і ким був використаний товар, що у нього отримав представник товариства та свій підпис скріпив печаткою.
Доводи відповідача щодо надання договорів страхування та перевезення, щодо розвантаження і т.п. суд вважає такими, що не мають значення для розгляду даної справи по суті, адже всі ці питання, зокрема і щодо якості та кількості товару, потрібно було ставити до моменту підписання видаткових накладних. Відповідно до пункту 6.4. Договору з моменту підписання видаткових накладних відповідач набув права власності на вказаний у цих накладних товар. Решту доводів відповідача суд вважає такими, що не заслуговують на увагу та не спростовують доводів позивача.
За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Перевіривши розрахунки позовних вимог в частині пені та врахувавши приписи вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути пеню в сумі 3 850 грн. 88 коп., виходячи з такого.
В пункті п. 8.2. Договору сторони передбачили, що за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,3% за кожен день прострочення.
Для розрахунку пені позивач вірно застосував припис статті 3 Закону України від 22.11.1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який діє на даний час без змін, в якій встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Однак позивачем неправильно застосовано періоди початку прострочення виконання грошового зобов'язання для нарахування пені із застосуванням припису частини 6 статті 232 ГК України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивачем початок прострочення сплати коштів для нарахування пені визначено 01.01.2015 та пеня нарахована по 15.06.2015, в той час як прострочення сплати боргу в сумі 317 600,60 грн. (по накладних № 3, 4, 5) розпочалося з 10.07.2014 і 09.01.2015 нарахування пені повинно бути припинено відповідно до вимоги частини 6 статті 232 ГК України, та прострочення сплати боргу в сумі 144 099 грн. (по накладній № 6) розпочалося з 16.07.2014 і 15.01.2015 нарахування пені припиняється. Виходячи з викладеного та враховуючи дату, з якої позивач розпочав нарахування пені, суд вважає вірним розрахунок пені для кожної із вказаних вище сум з 01.01.2015 (вказаного позивачем початку періоду прострочення) по 09.01.2015 та 15.01.2015 відповідно:
317600,60 х 9 дн. (01.01.2015-09.01.2015) х 28% : 365 : 100 = 2192,75 грн.;
144 099 х 15 дн. (01.01.2015 - 15.01.2015) х 28% : 365 : 100 = 1 658,13 грн.
За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 9 311 грн. 01 коп.
З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУ ОІЛ КОМПАНІ" (Черкаська область, Маньківський район, с. Добра, вул. Горького, 42-А, 20142, ідентифікаційний код 36778252) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Черкаська область, смт. Маньківка, вул. Леніна, 35, 20100, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) - 461 699 грн. 60 коп. (чотириста шістдесят одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять гривень 60 копійок) основного боргу, 3 850 грн. 88 коп. (три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 88 копійок) пені, 9 311 грн. 01 коп. (дев'ять тисяч триста одинадцять гривень 01 копійку) судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 05.10.2015 (понеділок).
Суддя А.Д. Пащенко