Справа № 555/649/15-а
Номер провадження 2-а/555/38/15
15 вересня 2015 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Таргонія М. В.
при секретарі Кухарчук Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови райдержадміністрації, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області № 44 від 03 березня 2015 року «Про визначення місця проживання дітей». В подальшому до участі в справі залучено ОСОБА_3 (далі - третя особа).
Обгрунтовуючи пред'явлені вимоги позивач зазначив, що в порушення вимог Сімейного кодексу України, "Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, розпорядженням в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 із батьком ОСОБА_3
Позивач стверджує, що вказане рішення прийняте без належного дослідження усіх істотних обставин, зокрема, не було враховано ставлення ОСОБА_3 до виховання дітей, те, що він не працює, вчинення ним правопорушень - насильства в сім'ї, а її (позивача) думка, як матері дітей, як і її доводи та заперечення не враховано на засіданні комісії. Вважає що розпорядженням порушено права та законні інтереси не лише її, як матері, але й її дітей, вказуючи на принцип 6 Декларації про права дитини від 20.11.1959 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_6 пред'явлені вимоги підтримали повністю, покликаючись на підстави та обгрунтування наведені в позовній заяві. Надали постанови суду про неодноразово притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП (насильство в сім'ї). Позиівч зазначила також, що її доводи під час засідання комісії не були прийняті до уваги, а також і те, що на даний час ОСОБА_3 не допускає її до дітей.
Представники відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи, що оскаржуване розпорядження прийнято в межах компетенці відповідача, у відповідності до вимог Закону та із урахуванням усіх обставин, що мають істотне значення для вирішення згаданого питання, а також згідно висновку служби у справах дітей ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області. Подано до суду письмові заперечення. Вважаючи позов безпідставним та необґрунтованим, просили відмовити в його задоволенні.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти позову, вказуючи, про законність прийнятого розпорядження. Пояснив також що із січня 2015 року діти проживають разом із ним, він забезпечує їх усім необхідним та здійснює їх виховання. Зазначив також, що позивач ОСОБА_1 дітьми не цікавиться, її поведінка негативно впливає на їх розвиток. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, представників позивача, третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 19 листопада 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8, 9). Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 01 грудня 2014 р. шлюб між ними розірвано, неповнолітніх дітей залишено на виховання матері ОСОБА_1 (а.с. 6).
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 до досягнення дітьми повноліття. (а.с. 7).
В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погодились щодо проживання дітей із батьком - ОСОБА_3, та 14 січня і 15 січня 2015 року останньому були передані діти ОСОБА_4В, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (у вказані дні - відповідно). Вказану обставину сторони не оспорювали та під сумнів не ставили.
Згідно висновку служби у справах дітей ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області комісії з питань захисту прав дитини при РДА від 24 лютого 2015 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_3 (а.с. 27).
Згідно розпорядження в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 03 березня 2015 р. №44 визначено місце проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_3, покладено на останнього відповідальність за безпеку і здоров'я дітей під час проживання з ним (а.с. 64).
Разом з тим протокол № 2 засідання комісії прав дитини при РДА щодо вирішення вказаного питання про місце проживання дітей - за заявою ОСОБА_3 датований 25 лютого 2015 року (а.с. 28), тобто після прийняття згаданого вище висновку від 24 лютого 2015 року. Також у вказаному протоколі відсутні відомості про заслуховування комісією міркувань ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та розгляд їх доводів. З урахуванням наведеного вбачається невідповідність прийняття згаданого висновку служби у справах дітей ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області комісії з питань захисту прав дитини при РДА від 24 лютого 2015 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 - встановленій процедурі розгляду таких питань, визначених згідно "Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866.
Крім того, представниками позивача надано, прийняту при розгляді питання про місце проживання дітей, характеристику ОСОБА_3, видану Полянською сільською радою від 15 лютого 2015 року № 48, згідно якої останній характеризується позитивно, вказано що він не притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності (а.с. 31). Разом з тим, згідно постанов Березнівського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року (а.с. 39), від 28 серпня 2014 року (а.с. 37), від 22 вересня 2014 року (а.с. 38), від 12 грудня 2014 року (а.с. 39) ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП - вчинення насильства в сім'ї, в т.ч. вчинене повторно протягом року. Із вказаних рішень суду вбачається, що до ОСОБА_3 застосовано адміністративні стягнення за вчинення психологічного насильства відносно дружини ОСОБА_1, яку він в під час конфліктів ображав нецензурно, погрожував їй фізичною розправою. З огляду на вказані обставини, вбачається невідповідність згаданої характеристики ОСОБА_3 від 15 лютого 2015 року, прийнятій до уваги при прийнятті рішення про визначення місця проживання дітей, у зв'язку із відсутністю у ній (характеристиці) відомостей про неодноразове притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Ваказана обставина про застосування до ОСОБА_3 адміністративних стягнень за вказані правопорушення не враховано й при прийняті як висновку так і розпорядження про визначення місця проживання дітей, що також вказує на невідповідність порядку прийняття вказаних рішень вимогам "Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866.
Пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 підтверджують наведені обставини встановлені судом із пояснень сторін та їх представників, а також із письмових доказів, та висновки суду щодо таких обставин не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин у їх сукупності, суд вважає, що під час прийняття ОСОБА_2 РДА оскаржуваного розпорядження не були з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання щодо визначення місця проживання дітей, в т.ч. щодо відомостей, які характеризують кожного із батьків малолітніх дітей, та не враховано принцип 6 Декларації про права дитини від 20.11.1959 року.
Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно приписів вказаної статті, для повного захисту прав та інтересів малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати голову ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області повторно розглянути питання про визначення місця проживання дітей, за заявою ОСОБА_3 відповідно до вимог пунктів 27-30 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2008 року №866.
На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскаржене розпорядження скасуванню як протиправне.
Керуючись ст.ст. 6-7, 70, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, принципом 6 Декларації про права дитини від 20.11.1959 року, ст. 158 СК України, "Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про скасування розпорядження голови райдержадміністрації - задовольнити.
Скасувати розпорядження в.о. голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_12Ф № 44 від 03.03.2015 р. «Про визначення місця проживання дітей».
Зобов'язати голову ОСОБА_2 районної державної адміністрації Рівненської області повторно розглянути питання про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 за заявою ОСОБА_3 відповідно до вимог Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2008 року № 866.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Березнівський районний суд Рівненської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. З урахуванням застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: ОСОБА_13 М. В.