Справа № 550/717/14-к
Провадження №1-кп/550/4/15
05 жовтня 2015 року
Чутівський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілих - ОСОБА_9 ,
адвоката - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого менеджером систем інформаційної безпеки ТОВ «Вудрок Україна», маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, жителя АДРЕСА_1 , інваліда 3 групи, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -
ОСОБА_8 17.07.2011 року, близько 15.30, керуючи автомобілем АЗЛК 2140 НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , рухався по правій смузі автодороги Київ-Харків-Довжанський зі сторони м. Полтави у напрямку смт. Чутове Полтавської області.
В цей час по вказаній автодорозі у зустрічному напрямку, тобто в напрямку м. Полтава, рухався автомобіль ВАЗ 2106 ДНЗ НОМЕР_2 , під керуванням власника ОСОБА_12
Рухаючись по 381 км автодороги Київ-Харікв-Довжанський, водій автомобіля АЗЛК 2140 ОСОБА_8 , в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, реагуючи на вантажний автомобіль, що скоював його обгін, перед початком зміни руху керованого ним транспортного засобу, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, змінивши напрямок руху керованого ним автомобіля, допустив його виїзд на смугу зустрічного руху, де в цей час рухався автомобіль ВАЗ 2106 , під керуванням водія ОСОБА_12 , створивши своїми діями небезпеку руху останньому, та допустив з ним зіткнення на смузі руху автомобіля ВАЗ 2106 ДНЗ НОМЕР_2 .
У результаті вказаного порушення вимог Правил дорожнього руху, наслідками якого стала дорожньо-транспортна пригода, згідно висновку судово-медичної експертизи № 645-а від 29.09.2011 р. водій автомобіля ВАЗ 2106 ДНЗ НОМЕР_2 ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть на місці пригоди.
За вищевказаних обставин та згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 334/335 від 15.07.2014 р. причиною ДТП та наступивших наслідків є невідповідність вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху з боку водія автомобіля АЗЛК 2140 ДНЗ НОМЕР_3 ОСОБА_8 , згідно з якими: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 в скоєнні злочину винним себе не визнав повністю, про обставини вчинення злочину, пояснив суду, що 17.07.2011 р. близько 15.30 год. на 381 км автодороги Київ-Харків сталася ДТП, за участю автомобіля АЗЛК-2140, під його керуванням та автомобіля ВАЗ-2106, під керуванням водія ОСОБА_12 . В наслідок ДТП водій ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень помер. Причиною ДТП вважає створення небезпеки для його руху водієм невстановленого вантажного автомобіля, який виконував маневр обгону автомобіля АЗЛК-2140. З метою уникнення зіткнення з невстановленим автомобілем, він змінив напрямок руху свого автомобіля вправо, виїхав колесами правого борту на узбіччя з гравійним покриттям, після чого виник занос транспортного засобу, і вже фактично не керований автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху та відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ- 2106.
Винність ОСОБА_8 у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 , доводиться доказами, наданими стороною обвинувачення, що безпосередньо досліджені у судовому засіданні: показаннями потерпілих, свідків, а також дослідженими в судовому засіданні документами.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 суду повідомив, що батько на своєму автомобілі АЗЛК-2140 поїхав ловити рибу поблизу смт. Чутове Полтавської області. Від працівників міліції вони дізнались, що батько загинув внаслідок ДТП, про обставини якої йому відомо із матеріалів кримінальної справи.
Потерпіла ОСОБА_7 дала пояснення, аналогічні поясненням її сина - ОСОБА_5 , повідомила, що очевидцем події ДТП не була, про обставини загибелі чоловіка ОСОБА_12 їй відомо із матеріалів справи.
Свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що йому подзвонила сестра - ОСОБА_7 , яка повідомила, що її чоловік не відповідає на телефонні дзвінки. Потім подзвонили працівники міліції і повідомили, що ОСОБА_14 загинув в ДТП.
Свідок ОСОБА_15 повідомив, що 17.07.2011 р. близько 15.00 год. рухався по автодорозі Київ-Харків на автомобілі «Фольксваген» в напрямку м. Харкова. Попереду рухався автомобіль «Рено», під керуванням водія ОСОБА_16 , а попереду нього - вантажний автомобіль. Вантажний автомобіль почав виконувати обгін автомобіля «АЗЛК», після чого почав повільно змінювати напрямок руху вправо та виїжджати на свою смугу руху. Водій автомобіля «Москвич» не здійснював гальмування, різко прийняв в право, змістився на узбіччя, по узбіччю, проїхав юзом і його винесло на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем ВАЗ. Суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що пояснення свідка ОСОБА_15 , надані під час допиту в якості свідка в судовому засіданні та під час слідчого експерименту є суперечливими. Оскільки в цілому пояснення стосовно обставин ДТП є послідовними та такими, що повністю узгоджуються із іншими доказами по справі. При цьому свідок під час проведення слідчого експерименту на місці уточнив свої показання та було відтворено обставини ДТП.
Свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що 17.07.2011 р. близько 15.00 год. рухався по автодорозі Київ-Харків на автомобілі «Рено» в напрямку м. Харкова та був очевидцем ДТП, яка сталась при наступних обставинах: водій невстановленого вантажного автомобіля «Фура» побачив, що не встигає завершити обгін автомобіля «АЗЛК» під керуванням ОСОБА_8 , оскільки назустріч йому рухався автомобіль «ВАЗ», та почав різко зміщуватись в напрямку смуги руху автомобіля АЗЛК. З метою уникнення ДТП водій автомобіля «АЗЛК» різко змінив напрямок руху праворуч, виїхав на узбіччя, проїхав юзом і його винесло на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «ВАЗ». Свідок ОСОБА_16 вважає, що водій невстановленого вантажного автомобіля при виконанні маневру обгону створив водію ОСОБА_8 аварійну ситуацію, внаслідок якої сталась ДТП.
Свідок ОСОБА_17 повідомив суду, що разом із дружиною ОСОБА_18 їхав на автомобілі по автодорозі Київ-Харків в напрямку м. Харкова і побачив, що на дорозі знаходився автомобіль «АЗЛК», в якому був водій, що не подавав ознак життя. Він зупинився та намагався допомогти іншому водію, що також постраждав внаслідок ДТП - водію автомобіля «АЗЛК» - ОСОБА_19 . Він записав в блокнот дані про свідків, яких було двоє - один ОСОБА_20 - водій автомобіля «Рено», інший - водій мікроавтобусу із
міста «Полтави, які передав працівникам міліції. Потім на місце пригоди приїхали працівники МНС, швидка допомога та працівники міліції. Сам момент зіткнення свідок ОСОБА_17 не бачив, про обставини події ДТП йому відомо зі слів свідка ОСОБА_21 . Свідок ОСОБА_18 надала показання, аналогічні показанням її чоловіка - свідка ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_22 , повідомив суду, що в липні 2011 року їхав на автомобілі по автодорозі Київ-Харків в напрямку міста Полтави і бачив, що на дорозі знаходився автомобіль «ВАЗ», в якому був водій, що не подавав ознак життя, інший автомобіль «АЗЛК» був на смузі зустрічного руху. Він був запрошений працівниками міліції в якості понятого при оформленні ДТП. При ньому працівники міліції проводили заміри на місці ДТП.
Свідок - працівник міліції - ОСОБА_23 , повідомив суду, що 17.07.2011 р. в складі слідчо-оперативної групи в якості водія виїжджав на місце ДТП, під час якої загинув водій автомобіля «ВАЗ 2106» ОСОБА_12 . Слідчий проводив огляд місця ДТП і складав схему до нього. Сам особисто слідчі дії він не проводив, оскільки не має на це права. Після ДТП автомобіль «ВАЗ» був на своїй смузі руху, місце розташувався автомобіля «АЗЛК» він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_24 - працівник МНС, повідомив суду, що 17.07.2011 р. в складі рятувальної групи виїздив на місце ДТП, в результаті якої загинув один із водіїв. Працівники МНС деблокували загиблого і поїхали із місця ДТП.
Свідок - працівник МНС - ОСОБА_25 надав показання, аналогічні показанням - свідка ОСОБА_24 .
Крім показань обвинуваченого, потерпілих та свідків, допитаних у судовому засіданні, винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України також підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:
- рапортами працівника міліції від 17.07.2011 р. про те, що по телефону до чергової частини надійшли повідомлення від ОСОБА_26 та приймального відділення Чутівської ЦРЛ про те, що 17.07.2011 р. сталась ДТП та до лікарні доставлений ОСОБА_8 (а.с. 153-154 т. 1 ) ;
- протоколом огляду місця ДТП від 17.07.2011 р., схемою, яким зафіксовано факт ДТП (а.с.156-160 , 163-169 т.1 );
- протоколом огляду трупа від 17.07.2011 р., яким зафіксовано тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_12 та його розташування в салоні автомобіля ВАЗ 2106 (а.с.161-162 т.1);
- актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, складеного комісією у складі працівників Копилянської ДЕД та Полтавської роти ДПС, яким було обстежено ділянку автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський 380+650 (а.с. 170 т.1);
- протоколами відтворення обстановки і обставин скоєння злочину від 05.11.2011 р. та 23.05.2012 р., схемами та фото таблицями до них, за участю ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_16 , під час яких перевірялись свідчення ОСОБА_8 та встановлювався момент виникнення небезпеки для руху автомобілів АЗЛК та ВАЗ ( а.с. 66- 85 т.2);
- речовими доказами по справі : автомобілем ВАЗ 2106 ДНЗ НОМЕР_2 та автомобілем АЗЛК-2140 ДНЗ НОМЕР_3 (а.с.238 т.1);
- висновком авто товарознавчого дослідження від 06.11.2013 р. (а.с.1-16 т.2) із фототаблицями, яким зафіксовано пошкодження на автомобілі ВАЗ та встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля внаслідок ДТП становить 23778,01 грн;
- висновком судово-медичної експертизи № 645-а від 01.09.2011 р., згідно якого потерпілому ОСОБА_12 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала його смерть та при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_12 , етиловий та інші спирти не виявлені (а.с.171-173 т.1).
- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 1112 від 17.02.2012 р., згідно якого місце зіткнення автомобілів АЗЛК-2140 та ВАЗ знаходились на зустрічній по напрямку руху автомобіля АЗЛК-2140 смузі, а саме в подовжньому напрямку на відстані не
ближче як 49,25 м. до металевого огородження, яке розташоване на правому по напрямку руху до смт. Чутове узбіччі. В момент первинного контактування автомобіль АЗЛК своєю передньою лівою частиною був повернений до передньої лівої частини автомобіля ВАЗ. На автомобілі АЗЛК слідів контактної взаємодії з іншими транспортними засобами ( не з автомобілем ВАЗ 2106) на зовнішній боковій та задній поверхні під час огляду не виявлено. Позначений на схемі пригоди слід гальмування не може належати лівим колесам автомобіля АЗЛК- 2140. (а.с. 175-201 т.1 );
- висновком судової автотехнічної експертизи № 189/190 від 27.03.2012 р., згідно якого виявлені в ході експертного дослідження несправності рульового керування, ходової частини та гальмівної системи автомобіля «АЗЛК-2140» не знаходилися в причинному зв*язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.203-237 т.1);
- висновком судової автотехнічної експертизи № 667 від 23.08.2013 р., відповідно до якого за умови достовірності даних в частині наявності невстановленого вантажного автомобіля, який здійснював обгін автомобіля АЗЛК-2140 та повертався на свою смугу руху, в даній дорожній ситуації водій автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 «Правил дорожнього руху України» (а.с.241-246 т.1);
- висновком судової автотехнічної експертизи № 702 від 06.09.2012 р, відповідно до якого, в даній дорожній ситуації можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_12 не визначалась його односторонніми діями і залежала лише від дій водія автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_8 . В діях водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_12 відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв*язку з ДТП. (а.с.60-65 т.2);
- висновком додаткової комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 334/335 від 15.07.2014 р., згідно якого експертом також встановлено, що технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_8 за вказаних у постанові умов, визначається виконанням ним вимог п. 10.1 «Правил дорожнього руху України», для чого у нього не було перешкод технічного характеру. За вказаних в постанові умов, дії водія автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору, знаходились в причинному зв*язку з виникненням даної пригоди. За вказаних в постанові умов, в діях водія невстановленого вантажного автомобіля відсутні будь-які невідповідності з вимогами ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв*язку з виникненням ДТП (а.с. 18-23 т.2);
Суд не погоджується із доводами захисту стосовно недопустимості даного доказу, вважає, що при призначенні та проведенні експертизи право на захист обвинуваченого ОСОБА_8 не було порушено, процедура призначення експертизи відповідала нормам КПК, при цьому суд враховує, що на час призначення та проведення експертизи ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного. ОСОБА_8 було повідомлено про підозру після отримання слідчим висновків експерта та він був ознайомлений із цими висновками.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_27 підтвердив висновки, зазначені ним у вищевказаних експертизах, повідомивши про те, що він не був присутній при проведенні слідчих дій на досудовому слідстві і висновки робив на підставі вихідних даних, наданих слідчим на дослідження.
По клопотанню сторони захисту судом було доручено слідчому провести слідчі експерименти за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 шляхом відтворення дій, обстановки та обставин інкримінованого ОСОБА_8 злочину з метою перевірки показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на місці скоєння ДТП. Дані слідчі експерименти були проведені за участю обвинуваченого ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 та судового експерта. Слідчим було надано суду та вивчено в судовому засіданні протоколи слідчих експериментів від 22.01.2015 р., 18.02.2015 р, 26.02.2015 р. (а.с.178-181,199-208, 216-228 т.2). Ці докази на думку суду є належними та допустими, отриманими в порядку, встановленому КПК України. В ході
проведення слідчих експериментів було отримано додаткові дані, а тому ухвалою суду по клопотанню сторони захисту було призначено додаткову експертизу. Згідно висновків додаткової судової авто технічної експертизи № 340 від 26.05.2015 р. (а.с.27-40 т.3) водій невстановленого вантажного автомобіля, здійснюючи обгін автомобіля АЗЛК 2140 не створював небезпеки, як для руху автомобіля АЗЛК 2140 ОСОБА_8 так і для руху водію автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_12 . В діях невстановленого вантажного автомобіля відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв*язку з виникненням подій даної ДТП. За даних дорожніх обставин водій автомобіля АЗЛК 2140 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, дії цього водія не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв*язку з виникненням даної пригоди. Суд не погоджується із запереченнями адвоката ОСОБА_10 щодо цих висновків експерта, вважає дану експертизу належним та допустимим доказом, що в повній мірі узгоджується із даними, зазначеними в протоколах слідчих дій, показаннями очевидців ДТП та іншими експертними дослідженнями, проведеними по даній справі на досудовому розслідуванні. Висновки експерта-автотехніка щодо обставин ДТП відповідають дійсності, а аргументи, наведені захисником щодо вибірковості підходу експерта до дослідження наданих йому об*єктів, проведених розрахунків не знайшли свого підтвердження. Суд не погоджується із доводами сторони захисту про те, що невстановлений вантажний автомобіль створював небезпеку для руху водію ОСОБА_8 . Оскільки експертом наведено достатні обґрунтування, шляхом проведення розрахунків, про відсутність небезпеки для руху або створення аварійної ситуації водію ОСОБА_8 з боку невстановленого вантажного автомобіля, оскільки при поверненні на свою смугу руху, він рухався значно швидше, ніж АЗЛК і при цьому віддалявся від АЗЛК, таким чином, можливість контактування між ними виключається повністю. Так експерт зазначив про те, що саме зміна напрямку руху, як реакція на якусь уявну перешкоду або небезпеку для руху і були тим самим суб*єктивним фактором. Суд вважає, що по обставинам ДТП ОСОБА_8 самостійно прийняв рішення про здійснення маневру. Причина маневру виключно суб*єктивна, фактично не пов*язана з дорожньою обстановкою і не була викликана необхідністю уникнення ДТП. Оскільки, як було встановлено судом в ході судового слідства, контактування з іншим транспортним засобом та автомобілем АЗЛК, яке могло привезти до раптової зміни ним напрямку руху, не було, то виїзд на зустрічну смугу був обумовлений виключно діями самого ОСОБА_8 . Суд вважає, що саме зміна напрямку руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_8 і призвела до виникнення ДТП.
Суд також враховує те, що висновки, зазначені експертом в судовій автотехнічній експертизі № 12525/15-52 від 29.07.2015 р. (т. 3 а.с. 68-76), яка була надана суду стороною захисту та є належним та допустимим доказом по справі, в цілому не суперечить з висновками попередніх експертиз, проведених, як на стадії досудового так і судового слідства. Так єдиною є думка експертів в тій частині, що водій невстановленого вантажного автомобіля не створював аварійної ситуації для водія ОСОБА_8 , тобто такої ситуації, коли б ОСОБА_8 своїми односторонніми діями не міг би уникнути ДТП - не було. Аварійна ситуація створювалась, на думку експерта КНДІСЕ, тільки в разі втрати керування водієм автомобіля АЗЛК, однак до втрати керування призвели виключно одноособові дії водія ОСОБА_8 , що полягали в зміні напрямку руху. Як вже зазначалось та було встановлено судом, дії інших водіїв не впливали на дії ОСОБА_8 , відсутність контакту з іншими транспортними засобами, який міг призвести до втрати керованості автомобілем, окрім автомобіля ВАЗ, дає підстави зробити висновок про те, що причиною виїзду на смугу зустрічного руху та зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ були виключно дії водія ОСОБА_8 , які не відповідали вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху.
Доводи адвоката ОСОБА_10 про неповноту досудового слідства, оскільки не було встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , що
отримані ним у результаті ДТП не проведено заходів, спрямованих на встановлення водія вантажного автомобіля «Мерседес», на якого посилаються очевидці події та обвинувачений, не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні вище зазначеного злочину, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_12 .
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, що він скоїв тяжкий злочин, раніше не судимий, по місцю проживання, проходження служби у Збройних Силах та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом 3 групи.
Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання: ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
Як встановлено судом, обвинувачений, вчинив необережний тяжкий злочин в тверезому стані, раніше не судимий, за місцем проживання, роботи та проходження служби у Збройних Силах України характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом 3 групи, потерпілі по питанню призначення покарання покладаються на розсуд суду та не наполягали на суворій мірі покарання для обвинуваченого.
Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_8 за ст. 286 ч.2 КК України суд враховує наслідки, що настали від ДТП, а також характер та мотиви допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, наявність пом'якшуючих обставин, та відсутність обтяжуючих обставин, особу винного, а також думку потерпілих з приводу покарання.
Суд також враховує те, прокурором в судовому засіданні було надано роз*яснення ОСОБА_8 , щодо звільнення від покарання відповідно до вимог Закону України «Про амністію у 2014 році», але згоди на застосування амністії він не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи встановлені судом обставини ДТП, суд також не знаходить підстав для призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_8 вчинив злочин з необережності, не перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, потерпілі не наполягали на призначенні такої міри покарання. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_8 - інвалід 3 групи, має захворювання, внаслідок якого йому важко пересуватись на ногах, а тому керування транспортним засобом для нього є життєвою необхідністю.
За вищезазначених обставин, суд також вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тобто відбування покарання, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. При призначенні міри покарання без позбавлення обвинуваченого свободи суд першочергово враховує позицію потерпілих, які не наполягали на суровому покаранні, а покладались у вирішенні цього питання виключно на розсуд суду.
Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз в сумі 13478,40 грн. слід покласти на обвинуваченого.
Цивільні позови потерпілих підлягають залишенню без розгляду, враховуючи їх відповідні заяви.
Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_8 звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти їх про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов'язані із залученням експертів, у сумі 13478,40 грн.
Речові докази по справі : автомобіль ВАЗ 21063, ДНЗ НОМЕР_2 , який знаходиться на збереженні у потерпілого ОСОБА_5 , вважати йому повернутим, як йому належний, автомобіль АЗЛК 2140, ДНЗ НОМЕР_3 , який знаходиться в Чутівському РВ УМВС України в Полтавській області повернути власнику - ОСОБА_11 (а.с. 238-239 т.1) .
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд.
Суддя ОСОБА_1