10 вересня 2015 р.Справа № 816/2823/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 816/2823/15
за позовом Приватного підприємства "Кампус плюс"
до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач, Приватне підприємство "Кампус плюс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області Храмова В.В. №629 від 09 липня 2015 року "Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП "Кампус Плюс" за період часу з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість".
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 816/2823/15 адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Приватне підприємство "Кампус Плюс" зареєстроване в якості юридичної особи 02 березня 2012 року, номер запису 15881120014001601 (а.с. 137-139).
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
Постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Полтавській області від 26 червня 2015 року призначено проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у діяльності Приватного підприємства "Кампус Плюс" за період часу з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року у частині перевірки повноти декларування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Кампус Плюс" за договорами купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року та 04 грудня 2008 року щодо продажу частини готельного комплексу із ОСОБА_2 (а.с. 128 - 131).
На виконання вказаної постанови в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області 09 липня 2015 року прийнято наказ №629 "Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП "Капус Плюс" (а.с. 15).
Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесеного наказу, оскаржив його до суду.
Перевіряючи правомірність оспорюваного наказу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підстави та порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформляється наказом.
Згідно з абз. 1 п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.
Водночас, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" який набув чинності 01 січня 2015 року, положення наведеної норми доповнені другим абзацом, імперативними приписами якого контролюючим органам заборонено проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Отже, при призначенні перевірки у межах кримінального провадження відсутні обмеження саме у підставах її проведення, проте контролюючому органу заборонено у межах такої перевірки повторно перевіряти питання, які вже були предметом іншої перевірки.
При цьому, судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято з посиланням саме на п.п. 78.1.11 Податкового кодексу України та з посиланням, як на підставу його прийняття на постанову слідчого в ОВС СУ УМВС України в Полтавській області "Про призначення позапланової документальної комплексної перевірки" від 26 червня 2015 року, яку винесено у кримінальному провадженні №12014170000000086.
Як слідує з вищевказаної постанови, вирішено призначити та провести у даному кримінальному провадженні позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у діяльності Приватного підприємства "Кампус Плюс" за період часу з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року у частині перевірки повноти декларування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Кампус Плюс" за договорами купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року та 04 грудня 2008 року щодо продажу частини готельного комплексу із ОСОБА_3
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом вже було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Кампус Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року.
Результати вказаної перевірки оформлені актом від 25 лютого 2010 року №1241/23-2/24388256 (а.с. 17-67), у якому контролюючим органом відображено проведення перевірки, період та предмет якої співпадають із тими, з приводу яких вказано у постанові слідчого про необхідність призначення перевірки.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному наказі не вказані питання, які підлягають перевірці, тобто предмет перевірки, а зазначено лише період, за який необхідно провести перевірку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Державна фіскальна служба України у листі від 28 січня 2015 року №2463/7/99-99-22-02-04-17 "Про окремі питання проведення перевірок у 2015 - 2016 роках" наголосила, що з метою запобігання випадкам обмеження можливості проведення в подальшому (за наявності відповідних підстав, визначених підпунктами 78.1.1 і 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу) позапланових перевірок платника податків за той самий звітний період з інших питань, при організації і проведенні позапланових документальних перевірок суб'єктів господарювання з відповідних підстав доцільно в документах контролюючого органу (наказах, направленнях на перевірку, актах (довідках) перевірок) забезпечити чітке визначення (обмеження кола) питань, що підлягають перевірці дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у ході конкретної перевірки.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при прийнятті наказу №629 від 09 липня 2015 року "Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПП "Кампус Плюс" діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приводу доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про те, що працівники податкового органу допущені до проведення перевірки, за результатами якої складено акт, а отже наказ вичерпав свою дію, тому не може бути скасований після його виконання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
24.12.2006р. Верховним Судом України ухвалена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.
Згідно з правовими позиціями, які викладені у названому судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень.
З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України, суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні даного спору по суті.
Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був визначений Податковим кодексом України.
Той факт, що за наслідками перевірки було складено акт, в даному випадку, не свідчить про те, що оскаржуваний наказ було реалізовано, оскільки податкове повідомлення - рішення відповідачем не приймалось, а отже він не є таким, що вичерпав свою дію виконанням.
Враховуючи порушення відповідачем порядку призначення перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2015р. по справі № 816/2823/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2015 р.