10 вересня 2015 р.Справа № 820/3280/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Калитки О. М. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
представника позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/3280/15
за позовом ОСОБА_4
до Харківської районної державної адміністрації Харківської області за участю третьої особи ОСОБА_3
про визнання незаконними та скасування розпорядження,-
ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_4.), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту - Харківська РДА, відповідач), в якому просила суд: визнати незаконним і скасувати з дати видачі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року.
Ухвалою суду від 17.07.2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/3280/15 адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківської районної державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження - задоволено в повному обсязі.
Скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року.
Третя особа, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/3280/15 та прийняти нову, якою у позові відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є необґрунтованим, не відповідає матеріалам справи та не співвідноситься з нормами ст.ст. 69, 70, 72. 86 КАС України, просив суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову задоволенні позовних вимог.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача, ОСОБА_5, котрому на праві приватної власності належала земельна ділянка по АДРЕСА_1, Харківського р-ну, Харківської обл. (кадастровий номер: НОМЕР_1). У зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, право власності за позивачем на вказану земельну ділянку було визнано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.04.2012 року. Після набрання рішенням суду про визнання права власності законної сили позивач розпочала процедуру реєстрації права власності. 05 вересня 2014 року рішенням Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області позивачу було вкотре відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, Харківського р-ну, Харківської обл. (кадастровий номер: НОМЕР_1), на підставі, що право власності на останню вже зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу. У жовтні 2014 року позивач звернулася до реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, працівники якої повідомили, що земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 На початку березня 2015 року позивач дізналася про існування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації №213 від 14.06.2013 року, яким земельна ділянка, кадастровий номер: НОМЕР_1 була безоплатно передана ОСОБА_6
Враховуючи, що рішенням суду за ОСОБА_4 було визнано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, Харківського р-ну, Харківської обл. (кадастровий номер: НОМЕР_1) позивач вважає, що повторна передача даної земельної ділянки є неприпустимою, а тому розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року про передачу у власність земельної ділянки гр.ОСОБА_6 та в подальшому ОСОБА_3 позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника третьої особи, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Тернопільського районного суду Тернопольської області від 27.04.2012 року за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, Харківського району, Харківської області (кадастровий номер НОМЕР_1).
5 вересня 2014 року рішенням Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку, на підставі, що дана земельна ділянка вже зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу.
У жовтні 2014 року працівниками реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області позивачу було повідомлено, що земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3
У березні 2015 року позивач дізнався про існування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року, яким земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) була безоплатно передана ОСОБА_6
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 23.06.2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.04.2012 року у справі № 607/6447/2012 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, треті особи: Перша Тернопільска державна нотаріальна контра, Безлюдівська селищна рада про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Харківського району, Харківської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 213 від 14.06.2013 року було винесено з порушенням вимог чинного законодавства України та за межами повноважень, оскільки на час його винесення вже існувало рішення Тернопільського районного суду Тернопільської області від 27.04.2012 року, відповідно до якого за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, Харківського району, Харківської області (кадастровий номер НОМЕР_1). Отже, згідно положень ЗК України відповідач вже не був власником земельної ділянки і, відповідно і не мав права вчиняти стосовно неї будь - які дії.
Колегія суддів вважає зазначену постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спірні правовідносини між ОСОБА_4 та відповідачем по справі склалися внаслідок прийняття Харківською РДА розпорядження від 14.06.2013 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), яка, як вважає позивачка, в 2012 році вже належала їй на праві власності на підставі рішення суду.
Слід зазначити, що в подальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 14.12.2013 року передала її у власність ОСОБА_3, як покупцю.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 9058289 від 14.12.2013 року внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Харківського району, Харківської області, за ОСОБА_3
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У справі, що розглядається, спір стосується правомірності надання у приватну власність земельної ділянки фізичній особі на підставі розпорядження РДА, що перебуває, як вважає позивач, у її власності, тобто цивільного права, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК України та ст.16 Цивільного кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Вказане розпорядження Харківської РДА є ненормативним актом, який вичерпав дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку має вирішуватися за нормами цивільного судочинства.
Вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 09.12.2014 року у справі № 21-308а14, від 11.12.2014 року у справі № 21-405а14, від 07.07.2015 року у справі № 21-700а15.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За приписами ч.1 ст.203 КАС України постанова скасовується в апеляційному порядку а провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст.157 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/3280/15 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, ст.ст.203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 820/3280/15 скасувати.
Провадження у справі № 820/3280/15 за позовом ОСОБА_4 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпорядження закрити.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_4 право звернення з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 15.09.2015 р.