10 вересня 2015 р. Справа № 820/6046/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/6046/15
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України
до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області №0001541501 від 28.05.2015 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 5% від суми самостійного нарахування заниженого податкового зобов'язання в розмірі 914,00 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/6046/15 адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як юридична особа 23.03.2004 року. (а.с. 13-14), перебуває на обліку в якості платника податків та інших обов'язкових платежів і зборів у Харківській ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, з 01.01.2009 року користується спеціальним режимом оподаткування податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з реєстру платників податку на додану вартість та свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.15, 16).
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку «Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» за звітний період березень 2015 року, задекларованих Державним підприємством "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.
Результати перевірки оформлені актом від 12 травня 2015 року за №1100/20-23-15-01-09/5460427 (а.с. 10-12).
У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.
На підставі акту камеральної перевірки від 12 травня 2015 року 1100/20-23-15-01-09/5460427, Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001541501 від 28.05.2015 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 5% від суми самостійного нарахування заниженого податкового зобов'язання (18270,00 грн.) в розмірі 914,00 грн. (а.с. 9).
З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок відповідача, викладений в акті, про порушення позивачем п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, яке полягає в тому, що підприємством у зв'язку з виявленням помилки самостійно не нараховано штрафні санкції в розмірі 3 відсотків від суми недоплати по р.26 уточнюючого розрахунку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 1025 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України 18.03.2015 року подано до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період березень 2015 року.(а.с. 17-21).
Згідно поданого уточнюючого розрахунку позивачем здійснено виправлення помилки за звітний період - жовтень 2014 р., а саме: зменшено податковий кредит на суму 18270,00 грн., а отже виявлено факт заниження податкового зобов'язання минулого податкового періоду.
Абзацем 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Як слідує з матеріалів справи, позивач подав уточнюючий розрахунок не внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 ПК України.
При цьому, з дослідженого в судовому засіданні уточнюючого розрахунку встановлено, що в графі 25.3 позивачем не вказано суму штрафу, яка нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.
Приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій до позивача у розмірі 914,00 грн., податковий орган виходив із того, що невиконання платником податків вимог, передбачених п.50.1 ст.50 ПК України, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати) відповідно до вимог п.120.2 ст.120 розділу ІІ Податкового Кодексу України.
Так, за приписами 120.2. п.120.2 ст.120 розділу ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, а суд першої інстанції, погоджуючись із доводами позивача, виходили з того, що правовими підставами для виконання платником податків вимог щодо сплати суми недоплати податкового зобов'язання та штрафу у розмірі 3% від такої суми, є виявлення заниження виключно податкового зобов'язання. А оскільки платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму податку на додану вартість, сума зазначеного податку не є податковим зобов'язанням в розумінні норм Податкового Кодексу України та суми ПДВ, несвоєчасно перераховані сільськогосподарським товаровиробником на спеціальний рахунок, не вважаються ані податковим зобов'язанням, ані грошовим зобов'язанням, ані податковим боргом, оскільки згідно із податковим законодавством такі суми не перераховуються до відповідного бюджету, у зв'язку з чим податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 914,00 грн.
Колегія судів не погоджується з вказаним доводами позивача та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Пунктом 209.2 ст.209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Згідно п. 2 та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, сільськогосподарське підприємство в разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного/податкового періоду спеціальний рахунок - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в установлені строки подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті/перерахуванню сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених ним сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства, тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний/податковий період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у встановлені строки для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Також п. 3 вказаного Порядку передбачено, що сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним/податковим періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний період.
Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, а починаючи з 01 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. В разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства. Дані положення врегульовані п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, зазначений Порядок покладає на сільськогосподарське підприємство обов'язок дотримуватись строків та повноти сплати/перерахування податкових зобов'язань, і зобов'язує податкові органи здійснювати контроль за їх дотриманням.
Крім того, можливість виправлення сільськогосподарським підприємством помилки, допущеної в сумі ПДВ, яка залишається у розпорядженні такого підприємства, передбачена рядком 25.2 уточнюючого розрахунку з ПДВ.
Таким чином, якщо платник податку, який застосовує спеціальний режим оподаткування, самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов'язаний виконати вимоги ст.50 Податкового кодексу України з урахуванням положень п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачає лише пільгу для сільськогосподарських підприємств із спеціальним режимом оподаткування, щодо залишення сум податку на додану вартість у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому, нормами податкового законодавства такі підприємства не звільняються від відповідальності, яка передбачена п. 120.2 ст. 120 ПК України у вигляді штрафу за їх порушення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неправомірного застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій за порушення останнім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, що вказує на наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з цим, як визначено частиною першою вказаної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, а відтак - правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про порушення відповідачем норм чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/6046/15 скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 15.09.2015 р.