10 вересня 2015 р.Справа № 646/5517/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.05.2015р. по справі № 646/5517/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області
про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі - УДВС ГУЮ у Харківській області, відповідач), в якому просив визнати дії відповідача в частині повернення заяви про виконання постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.11.2010р., змінену ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 21.04.2011р., протиправними, та зобов'язати прийняти заяву та передати виконавчий документ до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.05.2015 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 10.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2010 р. Червонозаводським районним судом м. Харкова винесено постанову про зобов'язання зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, яка була змінена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 21.04.2011 р. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2011 р. ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду 21.04.2011р. залишена без змін (а.с.9-13).
На підставі зазначених рішень Червонозаводським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист та дублікат (а.с.14,15).
На підставі виконавчого листа УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1, однак виплат не здійснило (а.с.17).
27.03.2015 р. позивач звернувся до УДВС ГУЮ у Харківській області із заявою про виконання судового рішення (а.с.7, 8). Проте УДВС ГУЮ у Харківській області повернуло ОСОБА_1 заяву про виконання судового рішення, у зв'язку з тим, що дублікат виконавчого листа виданий 20.02.2013 р. (тобто після 01.01.2013 р.)
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606).
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Виходячи з вимог ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
До обов'язків державного виконавця віднесено здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, а також надання сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розгляд заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; роз'яснення сторонам їхніх прав і обов'язків.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. N 440 затверджено «Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», відповідно до якого визначений механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
При цьому, гарантується виконання рішень суду, що набрали законної сили, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти. Рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр). У разі отримання документального підтвердження про часткове виконання рішення відповідальна особа вносить дані до Реєстру. Після чого здійснюється передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою і завірені гербовою печаткою.
З огляду на той факт, що рішення суду про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу набули чинності ще в 2011 р. та виконавчий лист видано 02.08.2011р., дії відповідача щодо повернення заяви стягувачу про виконання судового рішення є протиправними, а вказана відповідачем підстава для повернення заяви є безпідставною та необґрунтованою, оскільки видача дублікату виконавчого документу 20.02.2013р. не впливає на обов'язок відповідача щодо внесення рішення, прийнятого на користь ОСОБА_2, до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не дотримані вимоги Порядку при направленні заявником пакету документів, а саме: позивачем надані копії виконавчих документів та рішень судів, не завірені належним чином, а тому листом від 03.04.2015 року за вих. № 17004/07-31/07 (а.с. 6) позивачу повернуто пакет документів, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в зазначеному листі про повернення заяви вказані інші підстави її повернення (дублікат виконавчого листа виданий 20.02.2013р. (тобто після 01.01.2013 року), а про не дотримання позивачем вимог Порядку при направленні пакету документів не зазначено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.05.2015р. по справі № 646/5517/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.
Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.