29 вересня 2015 р. Справа № 1423/2236/2011
Категорія: 5.5 Головуючий в 1 інстанції: Подзігун Г.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне-монтажне управління-22 "Миколаївводбуд" на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне-монтажне управління-22 "Миколаївводбуд" до Миколаївської міської ради, третя особа Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Миколаївській області, про оскарження п.1, п.7 рішення №43/9 від 22.01.2010 року "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності об'єктів права державної та іншої власності", -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Миколаївської міської ради, третя особа Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Миколаївській області та просив визнати нікчемними п.1, п.7 рішення Миколаївської міської ради №43/9 від 22.01.2010 року "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності об'єктів права державної та іншої власності".
Суд першої інстанції своєю постановою від 28 січня 2015 року в задоволенні позову -відмовив.
Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне-монтажне управління-22 "Миколаївводбуд" не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне-монтажне управління-22 "Миколаївводбуд" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2010 року Миколаївської міської радою було прийнято рішення №43/9 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності об'єктів права державної та іншої власності", п.1 якого вирішено дати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва державного майна, а саме: гуртожитку по вул. Нагірній, 73-А та об'єктів комунального призначення, що його обслуговують, які знаходяться на балансі ВАТ "БМУ-22". Пунктом 7 цього рішення вирішено прийняти вищевказані об'єкти в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" і Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року №891.
Згідно статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно до ст.3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 року №500-VI всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк.
У відповідності до п.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412, регіональне відділення Фонду державного майна України відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.
Пунктом 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68 (далі - Положення) управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.
Згідно п. 1.4 Положення способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими : здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ;Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів; передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482; передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства; списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності"; використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб".
Відповідно до пункту 1.4.1 Положення, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.
Таким чином, обранню способу управління повинно передувати такі дії, як проведення інвентаризації із складанням відповідною інвентаризаційною комісією висновків про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі.
Рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 26.12.1995 №133 в процесі приватизації державного майна підприємства "ПМК-22" як структурного підрозділу будівельно-виробничої фірми оплати вартості державного майна Регіональним відділенням Фонду державного майна по Миколаївській області до статутного фанду ВАТ "БМУ-22 Миколаївводбуд" передані будівлі та споруди за літ.Б, В, Г-2, Д, Е, И. К, Л, С, М, NN 7,8,9,10,11, І,ІІ, які складаються з 57/100 частки домоволодіння по вул..Нагірній,73-а. На балансі ВАТ також знаходиться будівля гуртожитку за літ.А, яка складає 43/100 частки домоволодіння по вул..Нагірній, 73-а та на яку видано реєстраційне посвідчення.
Згідно свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку виданого Виконкомом Миколаївської міської ради №03.11.2000 року ВАТ "БМУ-22 Миколаївводбуд належить 43/100 частки будівлі гуртожитку розташованого по вул..Нагірній, 73-а на праві колективної власності яка в цілому складається з літ.А-4.
Згідно рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.07.2008 року №1044 "Про зміну ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності" було вирішено установити ідеальні частки власникам домоволодінь, що розташовані в м.Миколаєві за адресоми: вул..Нагірна, 73-а - ВАТ "БМУ-22 "Миколаївводбуд" - 65/100, ВАТ "Облагропромтехніка" - 3/100, ТОВ "Промсервіс" - 5/100, Державі в особі Верховної Ради України - 27/100 часток. Видати власникам свідоцтва про право власності. Зазначеному у п.1 даного рішення фізичним особам зареєструвати право власності в комунальному підприємстві ММБТІ.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за "БМУ-22" Миколаївводбуд" зареєстровано право власності на 65/100 часток будівлі гуртожитку та нежитлових будівель по вул.Нагірна,73-а в м.Миколаєві на підставі свідоцтва про право власності серії САА 485549 виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 05.08.2003 року.
Як пояснив представник відповідача, в процесі приватизації до статутного фонду позивача не включено і залишено на його балансі державне майно, гуртожиток розташований по вул.Нагірній, 73-а в м.Миколаєві. Об'єкт соціально-побутового призначення не увійшов до статутного фонду ВАТ "БМУ-22" та залишений на балансі акціонерного товариства, як державне майно. Перебування на балансі господарського товариства не породжує права власності у балансоутримовича. При цьому на запит позивача регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області надано перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ. Вказаний перелік містить 12 об'єктів нерухомості, що у процесі приватизації передано у власність позивача. Серед вказаного об'єкту відсутня спірна будівля гуртожитку, отже вказаний об'єкт не передавався позивачу і залишився у державній власності.
Згідно листа КП ММБТІ від 31.01.2011 року №467 за державою зареєстровано право власності на 27/100 часток нерухомого майна за вищевказаною адресою, вказана частка складається з будівлі гуртожитку літера А-4 площею 889,6 кв.м. Крім того повідомлено, що всі інші частки нерухомого майна за вищевказаною адресою вилучені в окремі адреси. Отже, рішення Миколаївської міської ради про прийняття до комунальної власності будівлі гуртожитку за вищевказаною адресою передбачає прийняття виключної частини державної частки та жодним чином не порушує права позивача.
При цьому згідно наказу №56-п від 10.03.2006 року регіонального відділення фонду державного майна України по Миколаївській області було наказано передати до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва державне майно-гуртожиток, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Нагірна,73-а, який в процесі приватизації не увійшов до статутного фонду та залишився на балансі ВАТ "БМУ-22".
На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю його вимог.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне-монтажне управління-22 "Миколаївводбуд", - залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне-монтажне управління-22 "Миколаївводбуд" до Миколаївської міської ради, третя особа Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Миколаївській області, про оскарження п.1, п.7 рішення №43/9 від 22.01.2010 року "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності об'єктів права державної та іншої власності", - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан