30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1112/15-а
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,
секретаря Мамедової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
10 квітня 2015 року дочірнє підприємство «Херсонський облавтодор» відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000902200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 286426,97грн., з яких за основним платежем 190951,31грн., за штрафними санкціями 95475,66грн.
Постановою Херсонський окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року адміністративний позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 31 березня 2015 року №0000902200.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ПП "СП ВІД", ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Епоха" за жовтень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.
За результатами перевірки складений акт від 06 березня 2015 року №48/21-03-22-04/31918234, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством у жовтні 2014 року занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 190951,31грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством у листопаді 2014 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 20825грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 20825грн. /т.1 а.с.18-35/
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2015 року №0000902200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 286426,97грн., з яких за основним платежем на суму 190951,31грн., за штрафними санкціями на суму 95475,66грн. /т.1 а.с.9/
Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.
Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, яка, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій позивача з контрагентами ПП "СП ВІД", ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Епоха" та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.
Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ДП "Херсонський облавтодор" є допоміжне обслуговування наземного транспорту (52.21). З метою здійснення господарської діяльності ДП "Херсонський облавтодор" та його філії "Білозерський райавтодор", "Каланчацька ДЕД", "Голопристанська ДЕД", "Цюрупинська ДЕД" укладали договори з ПП "СП ВІД", ПП "Херсондорінвест", ТОВ "Епоха" на поставку продукції.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи.
Так, на виконання умов договору ПП "СП ВІД" у жовтні 2014 року поставило філії:
- "Голопристанська ДЕД" 120т гранітного щебеню та бітуму на загальну суму 341400грн., що підтверджується специфікацією; видатковими, податковими накладними; паспортом якості та сертифікатом відповідності продукції; актами здачі-прийняття робіт; платіжними дорученнями.
- "Каланчацька ДЕД" бітум на загальну суму 147000грн., що підтверджується специфікацією; рахунком-фактурою; видатковими, податковими накладними; паспортом якості та сертифікатом відповідності продукції; актами здачі-прийняття робіт; платіжними дорученнями.
- "Цюрупинська ДЕД" щебінь та щебеневу суміш на загальну суму 175000грн., що підтверджується рахунком-фактурою; видатковими, податковими накладними; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжними дорученнями.
На виконання умов договору ПП "Херсондорінвест" у жовтні 2014 року поставило філії "Цюрупинська ДЕД" бітум шляховий на суму 124950грн., що підтверджується рахунком; видатковою, податковою, товарно-транспортною накладними; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг); паспортом якості та сертифікатом відповідності продукції; платіжними дорученнями.
На виконання умов договору ТОВ "Епоха" у жовтні 2014 року поставило філії "Білозерський райавтодор" дизельне пальне на загальну суму 58900грн., що підтверджується видатковою, податковою, товарно-транспортними накладними.
Використання придбаного позивачем товару у своєї господарської діяльності підтверджується звітами про витрати основних матеріалів в будівництві, актами списання товарів, актами переробки, актами заготівлі та переробки матеріалів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами.
Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий: А.В. Крусян
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: О.І. Шляхтицький