16 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2435/15
Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Градовського Ю.М.,
судді -Лук'янчук О.В.
при секретарі -Дубині Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса до відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод» про стягнення капіталізованих платежів, -
У квітні 2015 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса (надалі - позивач, Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод» (надалі - відповідач, Товариство), в якому просило стягнути з Товариства капіталізовані платежі у розмірі 139602,36 грн..
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати спірну постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство зареєстровано у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса з 01.10.2001 року за №1634000070 як суб'єкт страхування згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно з акту №1 від 03.04.2003 року на підприємстві відповідача з працівником ОСОБА_5 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, внаслідок якого на підставі постанови ВВД ФССНВ у м. Одеса від 29.01.2015 року останньому було призначено щомісячні страхові виплати з 01.03.2014 року безстроково (а.с.13).
У зв'язку з тим, що 04.02.2015 року було внесено до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод», Голові ліквідаційної комісії ВАТ «Одеський керамзитовий завод» Лисюку В.М. було надіслано лист №03/2862 від 19.03.2015 року про необхідність сплатити капіталізовані платежі в сумі 139602,36 грн. Вказаний лист був отриманий 25.03.2015 року (а.с.21).
Згідно з наданим Фондом розрахунком сума платежів, яка підлягає капіталізації для розрахунку з потерпілим ОСОБА_5 складає 139602,36 грн. (а.с.4-15).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Пунктом 1 ч.1 ст.112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Відповідно до ч.2 ст.1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст.1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється, зокрема, за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.5.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 року №36, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №765 (із змінами).
Згідно з п.1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №765, відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до п.3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
На підставі наведених норм, суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові 26.06.2012 року у справі №21-156а112, дійшов висновку, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю.
В апеляційній скарзі Товариство стверджує, що по-перше - Фонд не наділений повноваженнями звернення до адміністративного суду з позовами про стягнення капіталізованих платежів; по-друге - в мотивувальній частині постанови суду здійснено посилання на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який не діяв на момент виникнення спірних відносин; по-третє - у наданому Фондом розрахунку суми капіталізованих платежів застосовані коефіцієнти підвищення страхових виплат за 2004-2007 роки, які не відповідають таким коефіцієнтам згідно п.3.8.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженому Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року №24 (надалі-Порядок №24), по-четверте - Фонд невірно визначив період, за який слід було обраховувати капіталізовані платежі.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями апелянта про відсутність у Фонду права на звернення до суду із зазначеним позовом, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності з 01.01.2015 року, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
В статті 10 цього Закону наведений перелік прав та обов'язків Фонду, частина яких відносяться до владних управлінських функцій Фонду, а саме: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку та інші.
Отже, Фонд є суб'єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 11 цього Закону передбачено, що капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є одним з джерел формування коштів Фонду.
Таким чином, оскільки даний спір виник внаслідок невиконання Товариством обов'язків по перерахуванню до Фонду капіталізованих платежів, то згідно ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та до ч.2 ст.17 КАС України вирішення цього спору повинно відбуватися в судовому порядку відповідно до приписів адміністративного судочинства саме за позовом Фонду, на який вказаним Законом покладено обов'язок по забезпеченню повноти та своєчасності надходжень до Фонду.
Твердження апелянта про те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з 01.01.2015 року втратив свою силу, а тому суд першої інстанції неправомірно послався на нього в мотивувальній частині оскарженої постанови, на думку колегії суддів не можуть бути підставами для зміни чи скасування рішення суду, оскільки цей закон внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року №77-VIII не втратив свою силу з 01.01.2015 року, а лише був викладений у новій редакції, у тому числі і в частині його назви - «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При цьому наведені судом першої інстанції положення статті 11 вказаного закону щодо віднесення капіталізації платежів до джерел формування коштів Фонду повністю за змістом відповідають статті 11 цього закону у новій редакції.
Що стосується застосування Фондом коефіцієнта підвищення страхових виплат за 2004-2007 роки та визначення періоду, за який слід було обраховувати капіталізовані платежі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.3.8.2 Порядку №24 (зі змінами та доповненнями) перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063.
З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні розрахунку капіталізованих платежів Фонд застосував інші коефіцієнти підвищення страхових виплат за 2004-2007 роки, а саме: за 2004 рік - 1,228; за 2005 рік - 1,275; за 2006 рік - 1,367; за 2007 рік - 1,292.
Застосування саме таких коефіцієнтів підвищення страхових виплат за 2004-2007 роки передбачено Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.03.2012 року №15 «Про проведення перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим та членам їх сімей у 2012 році», яка зареєстрована в Мінюсті 02.04.2012 року за №490/20803.
Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що «для категорії осіб, яким здійснюється перерахунок щомісячних страхових виплат, передбачений пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються коефіцієнти підвищення страхових виплат за 2002 - 2012 роки, зазначені у підпункті 3.8.2 пункту 3.8 глави 3 та підпункті 6.4.2 пункту 6.4 глави 6 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27.04.2007 року №24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за №715/13982».
Таким чином, застосовані Фондом коефіцієнти підвищення страхових виплат за 2004-2007 роки відповідають приписам Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.03.2012 року №15, а тому твердження апелянта про неправомірність застосування Фондом цих коефіцієнтів є помилковими.
Також колегія суддів вважає помилковими і твердження апелянта про помилковість визначення Фондом періоду для розрахунку капіталізовані платежі у 33,11 років, замість 29,7 як стверджує апелянт.
На обґрунтування застосування саме такого періоду позивачем надано до суду апеляційної інстанції лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.08.2014 року №446-07-13 до якого була долучена копія листа Державної служби статистики України від 31.07.2014 року №10.2-17/152-14 з таблицями смертності та середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні за 2013 рік (а.с.79-85).
Як вже було зазначено вище, капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації (п.3 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю).
Правильність застосування судами до спірних правовідносин положень зазначеного Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, підтверджена Верховним Судом України в постанові 26.06.2012 року у справі №21-156а112, про що також вірно зазначив суд першої інстанції.
Відповідно до таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя чоловіків в Україні за 2013 рік, яка долучена до листа Державної служби статистики України від 31.07.2014 року №10.2-17/152-14, середня очікуваної тривалості життя чоловіків при досягненні 36 років складає 33,11 років.
Саме такий період очікуваної тривалості життя потерпілого ОСОБА_5, якому на момент звернення Фонду до суду виповнилось 36 років, було застосовано Фондом при розрахунку суми капіталізованих платежів.
Представник Фонду зазначив, що на момент здійснення розрахунку суми капіталізованих платежів було використано вищевказані відомості Державної служби статистики України щодо середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 2013 рік, оскільки аналогічних даних за 2014 рік до Фонду не надходило.
Колегія суддів не вбачає в діях Фонду, які стосуються визначення періоду розрахунку суми капіталізованих платежів по потерпілому ОСОБА_5, порушень вимог законодавства, які б свідчили про неправомірність визначення такої суми та могли бути підставою для відмови у позові Фонду.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лук'янчук