15 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1169/15
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Жука С.І.
- Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
за участю представника апелянта- Шевченко М.С.
за участю представника відповідача - Левкович С.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення від 20.05.2014 року № 50400003/2014/000028/1; визнання нечинною та скасування картки відмови від 20.05.2014 року № 504010000/2014/00006,-
Позивач звернувся з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 20.05.2014р. №504000003/2014/000028/1, визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №54010000/2014/00006 від 20.05.2014р. Свій позов мотивував тим, що ним для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які він мав можливість надати, знижка на товар надана постачальником була результатом комерційної домовленості сторін, тому митний орган неправомірно відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував метод визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу выдхилити з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 (далі - Контракт) з Відкритим акціонерним товариством "Єдіная торговая компанія", РФ, (далі - ВАТ "ЄТК"), в межах якого з урахуванням Додатку № 15 (Специфікації № 15) від 21.04.2014р., Продавцем здійснювалась поставка товару - натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5917,00т. за ціною 260,00 доларів США за тонну на загальну суму 1 538 420,00 доларів США.
Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС -2010. При цьому ціна на товар також визначалася та приймалася на умовах СРТ ст.Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІНКОТЕРМС -2010), та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Пунктом 2.3 Контракту Сторони визначили, що ціна на товар за 1 тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FOB MED Lowмінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS, розрахована на підставі ІСІS за попередні періоду відгрузки два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.
З метою ввезення товару на територію України Позивачем 19.05.2014р. була надана Відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація МД № 504010000/2014/001201 (а.с. 16-18) із вартістю товару 52746,46 долари США. При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
15.04.2014 Відповідач направив на адресу Позивача повідомлення № 8127 із запитом про надання Митниці (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США. 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Позивачем до Митного органу згідно з листом від 16.04.2014 № 181/101-10 надані наступні документи: - платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1537 від 15.04.2014; біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 15, датовані 28.03.2014р., 04.04.2014р., 11.04.2014р., 18.04.2014р. Із цих біржових котирувань позивач зробив висновок, що ціна на товар за Специфікацією № 15 склала 260,00 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою (частки 4 сум мінімальних діапазонів показників ціни на товар) та 40 доларами США (відповідно до умов контракту).
Також позивач повідомив, що інших запитуваних документів немає в наявності, оскільки товар не страхувався, угод з третіми особами не укладалося.
20 травня 2014 Митниця прийняла рішення № 504000003/2014/000028/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364,00 доларів США за тонну. При цьому Митниця скоригувала митну вартість із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, з врахуванням раніше визнаної митної вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 18.09.2013 № 504010000/2013/002028.
У зв'язку з прийняттям Відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2014/00006 від 20.05.2014 (а.с. 14). Позивач в свою чергу звернувся з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. З метою здійснення митного оформлення цього товару, декларантом 20.05.2014р. була подана до Митного органу нова митна декларація 504010000/2014/001214 (а.с.20), у якій ціна ввезеного Позивачем товару була визначена відповідно до прийнятого Відповідачем рішення про визначення митної вартості № 504000003/2014/000028/1, та було сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.
Так, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у спосіб та у межах своїх повноважень наданих законом.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема витребовувати додаткові документи для перевірки правильності митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Такі права митного органу, в тому числі і на корегування митної вартості товарів передбачені положеннями статей 54, 55 Митного кодексу України.
Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. Так, умовами поставки СРТ передбачена безкоштовна (включена у вартість) доставка товару покупцю. В той же час така вартість товару, поставленого позивачу виявилася значно нижче, ніж найнижча європейська вартість аналогічного товару на умовах поставки FOB (без обов'язку продавця доставити товар).
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач придбав товар не напряму у виробника товару, а у підприємства-посередника, але і при цьому ціна у посередника виявилася менша ніж, відповідна ціна у європейських виробників.
При цьому, хоча товар і придбавався у підприємства-посередника (Відкритого акціонерного товариства "Єдіная торговая компанія") фактичним вантажовідправником виступив його безпосередній виробник (ВАТ "Каустик)
Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції ухвалою суду від 03.04.2015 року було запропоновано позивачу надати документи, які б надавали можливість оцінити комерційну пропозицію виробника товару (прайс-листи, каталоги, специфікації) та надати пояснення щодо підстав отримання суттєвої знижки у вартості товару.
Будь-яких документів, які б переконливо свідчили про причини надання такої знижки (або встановлення в договорі такої низької ціни) від продавця товару позивачем не надано.
Відповідно до положень п.2.5. розділу 2 наказу Державної митної служби України від 13.07.12 № 362 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" митний орган має право здійснити порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних товарів) митне оформлення яких вже здійснено. Згідно з розділом 5 зазначеного нормативного акту митний орган під час митного оформлення використовує спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.
Приписами статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідачем надано витяг із бази даних (а.с. 185-216) щодо митного оформлення аналогічного (подібного) товару за період лютий-квітень 2014 із країни походження - Російська Федерація, із якого вбачається що митна вартість аналогічних (подібних) товарів визначалася при митному декларуванні в межах від 0,36 до 0,57 доларів США за 1 кг на різних умовах поставки.
Згідно зі ст. 60 Митного кодексу України у разі, якщо митну вартість оцінюваних товарів не може бути визначено за основним методом та за методом за ціною щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) слід розуміти товари, які хоч і не є однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Згідно зі статтею 61 Митного кодексу України, товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції , що в спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
Позивачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано копію Постанови Верховного суду України від 10 березня 2015 року, як підстава для застосування при розгляді вказаної справи рішення Верховного суду України
З огляду вищевказаної постанови Верховного суду України вбачається, що в ній відмовлено у задоволенні заяви Миколаївської митниці у звязку з відсутністю неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів не може прийняти до уваги дану постанову Верховного суду України, як підставу для застосування судової практики при розгляді даної справи адже даною постановою не досліджувалися питання правовідносин між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та Миколаївської митниці Державної фіскальної служби за вказаними обставинами, а лише відмовлено у задоволенні заяви у звязку з відсутністю неоднакового застосування судами норм права.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення від 20.05.2014 року № 50400003/2014/000028/1; визнання нечинною та скасування картки відмови від 20.05.2014 року № 504010000/2014/00006,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено 17 вересня 2015 року.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Жук С.І.
Семенюк Г.В.