10 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 520/1771/15-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Огренич І.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про перерахунок пенсії,-
11.02.2015р ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління ПФУ у Київському районі м. Одеси, в якому, разом з уточненням, просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у включенні до складу призначеної їй пенсії інших виплат - індексації, матеріальної допомоги та разової грошової винагороди;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.37 ЗУ «Про державну службу» у розмірі 70% заробітної плати, згідно довідок від 25.12.2014 року №96,97,98 та виплатити нараховану пенсію з часу її призначення - з 23.09.2014 року та виплачувати її в подальшому.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що дії Управління ПФУ у Київському районі м. Одеси є неправомірними, оскільки суми виплат з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи, для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21.04.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням інших видів виплат, на які нараховані і з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України. Зобов'язано управління ПФУ в Київському районі м. Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (в ред. чинній на момент призначення пенсії) у розмірі 70% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням інших видів виплат на які нараховані і з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України, згідно довідок від 25.12.2014 року №96, №97, №98 відповідно до ЗУ «Про державну службу» та виплатити нараховану пенсію з 25.12.2014 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Управління ПФУ в Київському районі м. Одеси 13.05.2015 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просив скасувати постанову Київського районного суду м.Одеси від 21.04.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 працювала спеціалістом-бухгалтером в ОВК-14 УДПСУ в Одеській області та з 23.09.2014 року отримує пенсію за віком, як державний службовець відповідно до Закону України «Про державну службу».
Загальний стаж роботи позивачки становить 38 років 2 місяців 16 днів, з яких, у тому числі стаж державного службовця становить 31 рік 9 місяців 27 днів.
30.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ в Київському районі м. Одеси із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії згідно довідок про складові заробітної плати державного службовця від 25.12.2014 року №96, №97, №98 з урахуванням графи «інші виплати», які не були включені до суми заробітної плати, на підставі, якої відповідачем розраховувалась пенсія позивачу, а саме сума матеріальної допомоги, індексації заробітної плати, сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включаючи допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань, індексацію.
Однак, відповідач своїм листом від 30.12.2014 року №262/Б-01 відмовив позивачу у такому перерахунку пенсії з посиланням на ст.33 Закону України «Про державну службу», згідно якої, заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Інші ж виплати (т.б. матеріальна допомога та індексація) на думку відповідача, не входять до складу заробітної плати державних службовців згідно Закону України «Про державну службу» і не враховуються при обчисленні цього виду пенсії.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивач оскаржила їх до суду.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог і відповідно, з неправомірності дій відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України «Про державну службу».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону (в ред. чинній на момент призначення пенсії), пенсія державним службовцям призначається у розмірі 70% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється із сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно ч.6 ст.33 вищезазначеного Закону, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про оплату праці", структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
П.1 Постанови КМУ №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України №3723, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.
Однак, згідно довідок про складові заробітної плати державного службовця від 25.12.2014 року №96, №97, №98, позивач за перерахунком пенсії звернулась лише 25.12.2014 року, т.б. питання щодо перерахунку пенсії раніше не розглядалось, рішення щодо відмови у перерахунку пенсії з цього приводу не приймалось.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо задоволення п/вимог позивача про перерахунок пенсії, як державному службовцю саме з 25.12.2014 року.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з даного питання була неодноразово викладена Верховним судом України зокрема в постановах від 20.02.2012 року по справі №21-430а11 (ЄДРСР №22547610), від 04.03.2014 року по справі №21-14а14.
Отже, за таких обставин, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко