27 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2069/15
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Запорожана Д.В.,
- Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, за участю третьої особи - Прокуратури Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування висновку, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, або ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області), за участю третьої особи - Прокуратури Миколаївської області (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування висновку про результати перевірки від 19.06.2015 року в частині встановлення недостовірних відомостей, зазначених у декларації про майновий стан.
01 липня 2015 року позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони прокурору Миколаївської області приймати рішення про звільнення ОСОБА_2 на підставі висновку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 19.06.2015 року до набрання законної сили судовим рішенням по справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року вказане клопотання задоволено та заборонено прокуратурі Миколаївської області приймати рішення про звільнення позивача на підставі висновку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 19.06.2015 року до набрання законної сили судовим рішенням по справі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення подане клопотання про забезпечення позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання.
В судове засідання позивач не прибула, попередньо звернувшись з клопотанням про розгляд справи за її відсутності (а.с.48).
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання, також, не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.46-47).
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч. 4 ст. 117 КАС України).
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а для відновлення цих прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Однак, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які викладені у ст. 117 КАС України (очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, а також наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень), а також не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову будь-якими фактичними обставинами справи.
Також, забезпечуючи заявлений позов, в оскаржуваній ухвалі судом не вказано, які саме права та інтереси позивача порушені суб'єктом владних повноважень, не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту заявленого адміністративного позову вбачається, що між сторонами існує спір щодо правомірності складання 19.06.2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області за результатами перевірки декларації позивача про майновий стан висновку в частині встановлення недостовірних відомостей у цій декларації.
Як на підставу для забезпечення цього позову, позивач в заявленому до суду першої інстанції клопотанні посилається на те, що на підставі оскаржуваного нею висновку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 19.06.2015 року згідно вимог ч. 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» третьою особою у даній справі її буде звільнено із займаної посади.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Прокуратури Миколаївської області від 03.08.2015 року № 1038у позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі п. 2 ч. 2 ст. 41, п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Тобто, з наведеного вбачається, що у даних спірних правовідносинах відсутня очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача шляхом прийняття третьою особою рішення про її звільнення із займаної посади на підставі оскаржуваного висновку, оскільки таке рішення вже прийнято третьою особою за заявою позивача про її звільнення за власним бажанням.
За таких обставин, оскільки приймаючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не було наведено конкретних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи, що позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом заборони третій особі приймати рішення про звільнення позивача із займаної посади, а відтак оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, за участю третьої особи - Прокуратури Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування висновку - скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, за участю третьої особи - Прокуратури Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування висновку - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: Л.П. Шеметенко