01 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3448/15
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ВІМС-Ізмаїл" про стягнення заборгованості,-
16.06.2015 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "ВІМС-Ізмаїл" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року у задоволені адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовлено.
09.07.2015 року, не погоджуючись з вказаною постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що відповідач не створив 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів та на підставі цього до нього мають застосовуватись адміністративно-господарські санкції.
На підставі викладеного, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 року та постановлення нової, якою задовольнити позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, виходив з того, що адміністративно-фінансові санкції за незайняті інвалідами робочі місця не можуть застосовуватись до відповідача, оскільки ним виділено та створено робочі місця для інвалідів та повідомлено про наявність вакансій державну службу зайнятості, що свідчить про вжиття всіх залежних від нього заходів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:
За правилами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2014 році склала 50 осіб, що підтверджується копією звіту від 30.01.2015 року (а.с. 6). У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 2 робочих місця.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилалось на те, що ПП "ВІМС- Ізмаїл" не вжило всіх заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим позивач вважає, що підприємство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом у 2014 році в розмірі 16 662 грн. та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 799,68 грн.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, зважаючи на наступне:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.
При цьому, з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що у 2014 році у відповідача працювали особи з встановленою групою інвалідності: ОСОБА_2, звільнений відповідно наказу 16-к від 06.05.2014 року(а.с. 57) та ОСОБА_3 - звільнена за наказом 38-к від 22.08.2014 року (а.с. 59).
Таким чином, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач повинен створити умови для працевлаштування 1 інваліда з травня 2014 року та 2 інвалідів з серпня 2014 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції з матеріалів справи вбачає, що Приватне підприємство "ВІМС-Ізмаїл" 22.05.2014 року, 03.06.2014 року, 02.07.2014 року, 05.08.2014 року, 02.09.2014 року, 03.10.2014 року, 27.10.2014 року, 07.11.2014 року, 02.12.2014 року зверталось до державної служби зайнятості шляхом подання звітності форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», «Інформація про попит на робочу силу».
Зазначене вище підтверджується також довідкою Ізмаїльського районного центру зайнятості від 03.02.2015 року №1414/07/04 в якій зазначено, що відповідач інформував територіальний центр зайнятості про наявні вакантні місця, на яких може використовуватись праця інвалідів та зазначено, що звіти на вакансію "водій" надавались щомісячно.
Відповідно до частини третьої статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині першій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Однак, згідно з положенням частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а також в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: Т.М. Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв