22 березня 2012 р. Справа № 42805/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Дяковича В.П.,
суддів - Носа С.П., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2011 року у справі № 2а-4566/10/0911 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
18.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплачувати йому державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за перод з 22.07.200 року по 15.06.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки за період з 22.07.2010 року по 18.06.2011 року та виплатити недоплачену пенсію з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум; в решті позову відмовлено.
Постанову в частині задоволення позовних вимог оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій, в тому числі пенсій, призначених згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та належить до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, йому встановлена II група інвалідності та призначено державну та додаткову пенсії по інвалідності.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. ст. 54, 50 Закону № 796-ХІІ розмір державної пенсії для позивача не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону № 796-ХІІ.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, не прийнято нормативно-правового акта про відновлення дії, зокрема, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла до внесення змін до даних норм, а тому порядок обчислення розмірів пенсій особам, на яких поширюється дія цього Закону, є неврегульованим.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст. 50, 54 вказаного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про підставність адміністративного позову в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату належної йому пенсії по інвалідності виходячи з положень ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Крім того, згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З врахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно та всупереч вимогам зазначеного Закону здійснено розрахунок пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, оскільки з врахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсії позивача підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на підставі якого і має визначатися мінімальний розмір пенсії за віком.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого зазначеним вище Законом, є неправомірним і безпідставним.
Крім того, з ст. ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, чинній на час подання позовної заяви, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду та не надав доказів, які свідчать про поважність причин пропуску такого строку, позовну заяву в частині вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 22.07.2010 року до 17.01.2011 року слід залишити без розгляду.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2011 року у справі № 2а-4566/11/0911 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за період з 22 липня 2010 року до 17 січня 2011 року - залишити без розгляду.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 18 січня 2011 року до 18 червня 2011 року державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54, ч. 4 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахування виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ С.П. НОС
ОСОБА_2