Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
20 жовтня 2011 року справа №2а/0570/10886/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.
. при секретарі Крамскій С.О. за участю представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області, Закритого акціонерного товариства "Бердянський машинобудівельний завод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/10886/2011 за позовом Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області до Закритого акціонерного товариства "Бердянський машинобудівельний завод" про стягнення заборгованості в сумі 1 492 533,98 грн.,-
Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України в сумі 1 492 533,98 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 р позов Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області до Закритого акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» про стягнення коштів в сумі 1 492 533,98 грн. з рахунків Закритого акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод» задоволено частково.
Стягнуто кошти 1 310 204,19 грн. з рахунків Закритого акціонерного товариства «Бердянський машинобудівний завод». У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що згідно вимог ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 20.12.2000 року податкові зобов'язання самостійно задекларовані платником податків вважаються узгодженими з дня подачі податкової декларації. Та незважаючи на узгодження податкових зобов'язань з орендної плати на землю станом на 07.06.2011 року податкові зобов'язання на загальну суму 1 492 533,98 грн. підприємством не сплачені.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції , в задоволені позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі апелянт посилається на ст. 99КАС України відповідно якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнаная угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також пре стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Закрите акціонерне товариство «Бердянський машинобудівний завод» зареєстроване як юридична особа Першотравневою райдержадміністрацією Донецької області 18.11.2004р., включене до ЄДРПОУ за номером 32954692, взяте на податковий обліку у Мангуській МДШ 19.11.2001р. (арк. справи 9-11).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення були визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна у платника сума податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що податковий борг відповідача частково виник до набрання чинності Податковим кодексом України, а частково - після набрання ним чинності, факт наявності податкового боргу суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача в сумі 1 367 473,44 грн. виник на підставі податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-Ш (далі - Закон № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.007.1992р. № 2535-ХІІ, який діяв до 01.01.2011р., платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст. 17 цього Закону, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно із п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, який діє з 01.01.2011р., податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності: № 3609 від 28.01.2010р. на 2010 рік, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати сумі 1 093 978,75 грн., № 1747 від 26.01.2010р. на 2011 рік, якою самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати сумі 1 093 978,75 грн. (арк. справи 18, 19), а також надані платіжні доручення, які підтверджують сплату податкових зобов'язань за 2010 - 2011рр. (арк. справи 34 - 40), а саме, платіжним дорученням від 02.11.2010р. № 148 на суму 91 164,90 грн. сплачені зобов'язання по орендній платі за жовтень 2010р., платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 179 на суму 70 000,00 грн. сплачені зобов'язання по орендній платі за листопад 2010р., платіжним дорученням від30.12.2010р. № 180 на суму 21 164,90 грн. сплачені зобов'язання по орендній платі за листопад 2010р., платіжним дорученням від 26.01.2011р. № 191 на суму 91 164,90 грн сплачені зобов'язання по орендній платі за грудень 2010р., платіжним дорученням віл 24.02.2011р. № 200 на суму 91 164,90 грн. сплачені зобов'язання по орендній платі за січень 2011р., платіжним дорученням від 31.05.2011р. № 254 на суму 91 164,90 грн. сплачені зобов'язання по орендній платі за квітень 2011р., платіжним дорученням від 30.06.2011р. № 264 на суму 91 164,90 грн. сплачені зобов'язання по орендній платі за травень 2011р.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що серед платіжних доручень є такі, що сплачені відповідачем у 2010 році (до набрання чинності Податковим кодексом України) та у 2011 році (після набрання ним чинності) порядок погашення податкового боргу суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент його погашення.
Порядок погашення податкових зобов'язань до 01.01.2011р. був врегульований Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III.
Як вбачається зі зворотного боку облікової картки за 2010р. (арк. справи 71 - 74), ще кошти, сплачені платіжними дорученнями у 2010р. від 02.11.2010р. № 148 на суму 91 164,90 грн., від 29.12.2010р. № 179 на суму 70 000,00 грн. та від 30.12.2010р. № 180 на суму 21 164,89 грн. (арк. справи 34 - 36) позивач спрямовував у погашення податкового боргу минулих періодів.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-ХІУ, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З вищевикладеного випливає те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом № 2181, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, а також, що доказом сплати податкових зобов'язань за 2010 рік являють собою платіжні доручення за 2010р. від 02.11.2010р. № 148 на суму 91 164,90 грн., від 29.12.2010р. № 179 на суму 70 000,00 грн., від 30.12.2010р. № 180 на суму 21 164,90 грн. (всього - 182 329,79 грн.).
З дня набрання чинності Податковим кодексом України обов'язок щодо зарахувати коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків прямо передбачений п. 87.9. ст. 89 цього Кодексу.
Як вбачається зі зворотного боку облікової картки за 2011р. (арк. справи 68 - 70), кошти, сплачені платіжними дорученнями у 2011р., а саме, від 26.01.2011р. № 191 на суму 91 164,90 грн., від 24.02.2011р. № 200 на суму 91 164,90 грн., від 31.05.2011р. № 254 на суму 91 164,90 грн. та від 30.06.2011р. № 264 на суму 91 164,89 (арк. справи 34 - 40) грн. позивач спрямовував у погашення податкового боргу минулих періодів - на погашення боргу по деклараціям та по пені, яка не заявлена до стягнення в даному позові.
з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судом не можуть бути прийняті до уваги зазначені платіжні доручення, як докази погашення податкового боргу в загальній сумі 364 659,59 грн., що заявлений до стягнення.
Стосовно стягнення пені в сумі 125 060,54 грн., колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо позовні вимоги податкового органу підлягають задоволення позовних з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, із розрахунку пені (арк. справи 20) та зворотного боку облікової картки за 2011р. (арк. справи 68 - 70) пеня в сумі 125 060,54 грн. нарахована відповідачу у 2011 році.
З 01.01.2011р. згідно із пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
Відповідно до п. 131.1. ст. 131 цього Кодексу, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1., п.п. 3.1., 5.2., 5.4. Інструкції № 953 після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. Пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягає скасуванню, а якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 Кодексу.
Оскарження платником податків сум нарахованої пені здійснюється відповідно до законодавств, що не було зроблено останнім.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що не може бути прийнято до уваги як доказ неправомірності нарахування пені постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2010р. по справі № 2-а-8273/10/0570 (арк. справи 84, 85), якою задоволений позов Бердянської державної податкової інспекції Запорізької області до ЗАТ «Бердянський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості у 1 311 031,64 грн., оскільки предметом спору в даній справі не є правомірність нарахування пені податковим органом.
Відповідно до пункту 3.6. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123, зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).
Згідно із пунктом 11.4. Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.
Враховуючи те, що сума пені у розмірі 125 060,54 грн. відображається в картці особового рахунку платника податків з орендної плати (арк. справи 68 - 70), доказів про оскарження відповідачем суми нарахованої пені, або оскарження дій податкового органу про розподіл сум сплачених коштів відповідачем не надано, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення пені в сумі 125 060,54 грн.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо позовних вимог про стягнення податкової заборгованості по деклараціям, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
До спірних правовідносин повинен застосуватись той строк позовної давності, що був встановлених законом, чинним на час їх виникнення. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами, як під час дії Закону № 2181 та редакції КАС України, що діяла до 30.07.2010р., так і на день набрання чинності Податковим кодексом України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-УІ.
Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010р.), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, що діє після 30.07.2010р., тобто, з дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-УІ), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3. ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які. якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за приписами ст. 99 КАС України (у т.ч. з урахуванням змін), адміністративний позов може бути подано у строки, що можуть встановлюватися іншими законами.
Так, Закон № 2181. що був чинним на момент виникнення податкового боргу за деклараціями, строк сплати за якими настав у 2010р., є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше., - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Разом з тим, нормами Закону № 2181 встановлені такі способи визначення податкових зобов'язань, як обчислення податкового зобов'язання самостійно платником податку, шляхом відображення її у декларації (п. 4.1 ст. 4); визначення податкового
зобов'язання контролюючим органом (п. 4.2 ст. 4); визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами (п. 4.3 ст. 4).
Так колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що строк стягнення податкового зобов'язання встановлюється спеціальним законом з питань оподаткування та обчислюється з моменту узгодження податкового зобов'язання, при чому податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації може бути стягнуте з дня подання такої податкової декларації, оскільки таке зобов'язання оскарженню не підлягає, вважається узгодженим, безспірним та не потребує втручання податкового органу в процедуру його узгодження. Податковий борг, що визначений у податкових деклараціях виник внаслідок самостійного нарахування позивачем податкових зобов'язань. Ці зобов'язання не визначені податковим органом, тому не підпадають під дію норми п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181. Відтак, на них не поширюються відповідні строки позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи , а саме: перша від 04.02.2009р. № 1/106 та друга від 16.03.2009р. № 2/169 податкові вимоги (арк. справи 8), отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях поштових повідомлень про вручення. Відповідно до пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, , що із заявленого до стягнення податкового боргу в сумі 1 492 533,98 грн. підтверджується його сплата в загальній сумі 182 329,79 грн, отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 200, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційні скарги Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області, Закритого акціонерного товариства "Бердянський машинобудівельний завод" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/10886/2011 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/10886/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 25.10.2011 року
Головуючий суддя: О.О. Чебанов
Судді: М.І. Старосуд
ОСОБА_3