Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
02 листопада 2011 року справа №2а-4494/11/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В.
суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області та Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-4494/11/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-
Позивач звернувся з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.
В позові зазначено, що 18 лютого 2011 року відповідачем винесено припис № 104 про припинення порушень прав споживачів Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Луганськ, кв. ЛевченкоАДРЕСА_1.
Даний припис не відповідає вимогам закону, оскільки винесено його на підставі статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.
Відповідно до статті 1 цього Закону України поняття «послуга» означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» не відноситься до вищезазначеної категорії. Договорів та прямих відношень між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» та споживачем діючим законодавством не передбачено. Позивач діє на договірних засадах та надає послугу організаціям на балансі яких знаходяться житлові будинки. Позивач веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання, а тому питання щодо перерахунку розміру плати за надання послуг може розглядатись лише у судовому порядку за позовами безпосередніх споживачів у цивільному судочинстві. На думку позивача, оскаржуваним приписом відповідач фактично втручається у його господарську діяльність.
Крім того, позивач зазначив, що гр. ОСОБА_2 не дотримані вимоги порядку відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, має місце факт самовільного відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, незважаючи на вищевикладене, відповідач видає незаконні приписи, які, в свою чергу, є обов'язковими для виконання, та своїми діями сприяє незаконному відключенню від мережі централізованого опалення в м. Луганську.
Просить визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 18 лютого 2011 року № 104.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-4494/11/1270 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним припис Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 18 лютого 2011 року № 104 про припинення порушень прав споживачів.
В решті позовних вимог відмовлено.
Сторони з постановою суду не погодились, подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, відповідач просить скасувати постанову, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач вважає, що суд зробив помилковий висновок щодо неможливості визнання правового акту індивідуальної дії протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії, оскільки це є різними способами захисту порушеного права, які не можуть бути застосовані одночасно. Вказує, що п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено повноваження суду щодо прийняття постанови у разі задоволення адміністративного позову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Вважає, що припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано неправомірно та з порушенням вимог діючого законодавства, а тому він має бути скасований
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач є виконавцем послуг споживачів згідно ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», тому управління мало всі законні підстави давати суб'єкту господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.
До Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме - про відмову у відключенні квартири від мережі централізованого опалення, зняття з обліку, як абонента Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за ненадання послуг центрального опалення звернувся громадянин ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Луганськ, кв. ЛевченкоАДРЕСА_1.
За результатами перевірки зазначеного звернення відповідачем 18 лютого 2011 року винесено припис за № 104, яким зобов'язано Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» припинити порушення прав громадянина ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Луганськ, кв. ЛевченкоАДРЕСА_1, у частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги; припинити нарахування виплат за не надані послуги громадянину ОСОБА_2; провести перерахунок за не надані послуги з центрального опалення гр. ОСОБА_2 з моменту письмового звернення останнього до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» та проінформувати управління про вжиті заходи до 18 березня 2011 року (а.с. 8).
Згідно зі ст. 21 Закону України “Про захист прав споживачів”, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, в тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність у випадках встановлених ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Проблемою даного спору є спір між позивачем - теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії з приводу відмови ним від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які суб'єкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів.
Закон України “Про теплопостачання” № 2633-ІV від 2 червня 2005 року (далі -Закон № 2633) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно із підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.
Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 закріплено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630).
На виконання пункту 25 Правил № 630 наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
Згідно із пунктом 2.5 Порядку № 4, відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
По закінченні робіт, відповідно до пункту 2.6 Порядку, затвердженого наказом від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Згідно пункту 4 статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від 5 квітня 2007 року орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Колегія суддів вважає що, питання відключення від теплопостачання у встановленому порядку, відноситься до сфери господарської діяльності теплопостачальної організації, та що спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому припис управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 18 лютого 2011 року № 104 про припинення порушень прав споживачів припис винесений Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області є протиправним і в цій частині судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи.
Що стосується висновку суду щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме, що визнання правового акта індивідуальної дії протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії є різними способами захисту порушеного права, які не можуть бути застосовані одночасно, то з таким висновком колегія суддів погодитись не може.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 18 лютого 2011 року № 104.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Із наведеного вбачається, що адміністративний позов може містити зазначені у ч. 4 ст. 105 КАС України вимоги, але ці вимоги не є вичерпними.
Статтею 162 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Отже, з огляду на зазначену норму КАС України, суд при задоволені позову може одночасно визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, в даному випадку припис та скасувати його, а тому відмовляючи у задоволені позову в частині скасування припису, суд першої інстанції припустився помилки.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-4494/11/1270 - задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-4494/11/1270 - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 р. у справі № 2а-4494/11/1270 - скасувати.
Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 18 лютого 2011 року № 104 про припинення порушень прав споживачів.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Жаботинська
Судді: О.А. Нікулін
ОСОБА_3