Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
04 серпня 2011 року справа №2а-6572/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Юрко І.В.
суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.
при секретарі судового засідання Діденко О.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011року по справі №2а-6572/10/0570 за позовом ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 20649277 від 05.08.2010 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України,-
02.09.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 20649277 від 05.08.2010 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 20649277 від 05.08.2010 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідач не погодився з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа - ПАТ «Альфа-Банк» також не погодилась з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, якою просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник ПАТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Частиною 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 3 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 7 вказаного Закону встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 33 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.08.2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20649277 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 4556, виданого 29.07.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на будівлю торгового комплексу з цокольними поверхами, вхідними ганками, нічним клубом, баром та надбудовою, загальною площею 2501,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Будьоного, буд 146. Вказана будівля (реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16799623), належить на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» у розмірі 3000000 доларів США.
Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на будівлю торгового комплексу з цокольними поверхами, вхідними ганками, нічним клубом, баром та надбудовою, загальною площею 2501,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Будьоного, буд 146.
З оскаржуваної постанови державного виконавця убачається, що сума звернення стягнення вказана в доларах США, а саме: 3 000 000 доларів США, що суперечить умовам договору іпотеки та вимогам законодавства України.
Так, відповідно п.п.2.2 ст. 2 договору іпотеки № SMERS 00787/1 від 03.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 («Іпотекодавці»), що виступили майновими поручителями ОСОБА_9, з однієї сторони, та ЗАТ «Альфа-Банк» («Іпотекодержатель») з другої сторони, розмір основаного зобов'язання, що забезпечується іпотекою згідно з цим договором, складає суму, еквівалентну 3000000 (три мільйона) доларів США (а.с.11).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.
Всупереч вказаної норми відповідачем було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса про стягнення суми боргу в іноземній валюті.
Тому встановлення у виконавчому провадженні суми, що підлягає стягненню, у іноземній валюті є порушенням норм чинного законодавства.
Відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець повинен був пересвідчитись щодо відповідності виконавчого напису нотаріуса вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 89 Закону України від 02.09.1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» та п. 287 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (далі за текстом - Інструкція), встановлено, що виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.
Колегія суддів вважає, що у разі виявлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (оскільки в резолютивній частині виконавчого напису нотаріуса було вказано суму стягнення зобов'язання в іноземній валюті), державний виконавець повинен був відмовити заявнику у відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011року по справі №2а-6572/10/0570 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011року по справі №2а-6572/10/0570 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвалу складено 08 серпня 2011 року.
Головуючий суддя І.В.Юрко
Судді Г.М.Міронова
ОСОБА_10