Головуючий у 1 інстанції - Васильєва Н.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
22 квітня 2011 року справа №2а-277/11/1207 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Юрко І.В.
суддів Міронової Г.М. , Блохіна А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року у справі № 2а-277/11/1207 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомоги «дітям війни»,-
Позивачка звернулась 01.12.2010 року до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомоги «дітям війни» за період з 01.01.2006 року по день винесення рішення суду та довічно.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2010 року вказаний адміністративний позов у частині позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року залишено без розгляду з підстав пропущення позивачкою встановленого законом строку для звернення до суду з адміністративним позовом та відсутності поважних причин для його поновлення.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року позовні вимоги за інший період задоволені частково.
Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо несплати підвищення до пенсії позивачу з 01.06.2010 року по 18.01.2011 року.
Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 01.06.2010 року по 18.01.2011 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивачка не погодилась з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити, задовольнивши її позов у повному обсязі.
Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом 1 інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка віднесена до категорії дітей війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року за № 1646, встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» № 2154 від 27 квітня 2010 р., встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Оскільки норми наведених вище законів щодо спірних відносин не змінювалися з 22.05.2008 р., та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача з 01.06.2010 року по 18.01.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Крім того, приймаючи до уваги роз'яснення Вищого Адміністративного суду від 01.12.2009 року №1623/13/13-09 - нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2009 та 2010 році Закон України « Про соціальний захист дітей війни» та Закони України «Про державний бюджет України на 2009 та 2010 роки» не зупинялися та не змінювалися. Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення їй відповідачем нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитина війни.
Суд першої інстанції також вірно зробив висновок про застосування ст.ст. 99, 100 КАС України до частини вимог за період з 2006 року по 2009 рік та постановив ухвалу про залишення позову в частині позовних вимог за період 2006-2009 та з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року без розгляду.
Позивачка, не погодившись з постановою суду від 18.01.2011 року, не оскаржила ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.12.2010 року, якою частина позовних вимог була залишена без розгляду.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року у справі № 2а-277/11/1207 - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 січня 2011 року у справі № 2а-277/11/1207 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомоги «дітям війни» - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена у порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді Г.М. Міронова
ОСОБА_3