Головуючий у 1 інстанції - Виродов Ю.Т.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
22 квітня 2011 року справа №2а-6017/10/0523
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Губської Л.В.
суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на постанову Київського районного суду м.Донецька від 26 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції, в якому зазначив, що він в 1988 році став інвалідом 2 групи внаслідок трудового каліцтва, отримував пенсію по інвалідності. В 2000 році він, маючи пільговий стаж, у віці 54 років перейшов на пенсію за віком. В травні 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по інвалідності , при цьому просив відповідно до ст..24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» додати 6 років додаткового стажу та здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 цього Закону, однак, відповідач йому в цьому відмовив, що він вважає неправомірним.
Постановою Київського районного суду м.Донецька позов було задоволено частково, зобов»язано відповідача здійснити позивачеві з 01.05.2010 року перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік. В решті позовні вимоги не розглянуті взагалі.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої дії вважає правомірними, оскільки в своїй роботі керується постановами Кабінету Міністрів України, які є обов»язковими для виконання.
З цим рішенням також не погодився позивач і подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції взагалі не розглянув його позовні вимоги, які він виклав в позові, а ухвалив рішення відносно нього, як працюючого пенсіонера. Просив постанову скасувати та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 в 1988 році став інвалідом 2 групи внаслідок трудового каліцтва, отримував пенсію по інвалідності. В 2000 році він, маючи пільговий стаж, у віці 54 років перейшов на пенсію за віком. В травні 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по інвалідності , при цьому просив відповідно до ст..24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» додати 6 років додаткового стажу та здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 цього Закону, однак, відповідач йому в цьому відмовив, пославшись на те, що позивач на момент звернення досяг вже 64-річного віку.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Колегія суддів вважає , що відповідач неправомірно відмовив позивачеві в зарахуванні до його стажу 6 років додаткового стажу, а саме з моменту виходу його на пенсію на пільгових умовах в 2000 році до досягнення ним 60 років.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав будь-яких заперечень проти позову, і таким чином не довів суду правомірність своїх дій.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зобов»язати відповідача зарахувати додатковий стаж позивача до страхового стажу.
Крім того, позивач просить зобов»язати відповідача під час здійснення перерахунку пенсії по стажу застосувати показник середньої заробітної плати за 2009 рік, передбачаючи порушення своїх прав в цій частині під час здійснення перерахунку.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування , їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Вирішувати спори на майбутнє суди не вправі.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового.
Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м.Донецька від 26 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії, - задовольнити частково, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька на цю ж постанову - залишити без задоволення .
Постанову Київського районного суду м.Донецька від 26 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Киїському районі м.Донецька про визнання дій нправомірними, зобов»язання вчинити певні дії, - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_2 додаткового стажу.
Зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, період з дня встановлення інвалідності до досягнення останнім 60 років, а саме з 2000 по 2006 рік.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів: Л.В. Губська
(підписи)
ОСОБА_3
ОСОБА_4