Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
10 грудня 2010 року справа №2а-6737/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Нікуліна О.А., Радіонової О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Комунального підприємства "Водоканал" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2а-6737/10/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Водоканал" про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році,-
Позивач звернувся до суду з позивом до Комунального підприємства "Водоканал" про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2а-6737/10/1270 Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Водоканал» про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства «Водоканал» на користь Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 91247, 64 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 3804, 43 грн.
З постановою суду першої інстанції сторони не погодились та подали апеляційні скарги вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що відповідач не виконав заходи щодо забезпечення та працевлаштування інвалідів у звітному періоді-2009 році. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу. В 2009 році вони щомісячно повідомляли центр зайнятості про наявність вакантних місць, але інваліди не направлялися для працевлаштування. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, що, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Позиція суду першої інстанції полягає у тому, що відповідач КП «Водоканал» надавав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому зазначав, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу налічує 441 осіб, з них працює 12 інвалідів, при середньообліковій кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 18, ця обставина не є спірною між сторонами.
Виходячи з того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу КП «Водоканал» складає 441 осіб, то чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» (4%) - 18 осіб.
Тобто розмір адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць складає 91247, 64 грн., пеня - 3804, 43 грн.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по КП «Водоканал» у 2009 році становила - 441 особа; інвалідів працювало - 12 осіб. Натомість, згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на КП «Водоканал» у 2009 році повинно бути працевлаштовано - 18 інваліда. За даними звіту - шість інвалідів не працевлаштовано.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Таким чином, на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів. Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем до центру зайнятості надавались звіти за формою № 3 - ПН у 2009 року, про наявність вакансій /а.с.20-31/.
Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднана установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Статтею 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1836 "Про реалізацію статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням-рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям категорії працівників.
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється з урахуванням побажань, здоров'я інвалідів, їх здібностей та професійних навичок відповідно до висновку МСЕК.
Підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальні програм реабілітації (п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів).
Колегія суддів вважає, що створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда, що чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюється, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи фізіологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство для працевлаштування.
В матеріалах справи наявні докази того, що підприємство зверталось до районного центру зайнятості про можливість працевлаштування інвалідів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що заявлені до стягнення суми за своєю правовою природою є адміністративно - господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу їх сплати за наявності складу правопорушення, склад якого, у межах спірних правовідносин, позивачем не доведений.
Стосовно заявленої до стягнення пені, колегія судів зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" - задовольнити.
Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року у справі № 2а-6737/10/1270 - скасувати.
У задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Водоканал" про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році - відмовити повністю.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Жаботинська
Судді: О.А. Нікулін
ОСОБА_2