Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
19 серпня 2010 року справа №2а-4741/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.
при секретарі Запорожцевій Г.В.
за участі
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-4741/10/0570 за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька «про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_1 та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_2»,-
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) в Калінінському районі м. Донецька «про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_1 та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_2».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-4741/10/0570 позов було задоволено частково, а саме: скасовано частково рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на суму 8 336 (вісім тисяч триста тридцять шість) грн. 00 коп. та скасовано повністю рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 28.12.2009р. № НОМЕР_2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на суму 21 (двадцять одну) грн. 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду скасувати (частково змінити), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача, в свою чергу, просив задовольнити апеляційну скаргу ДПІ в Калінінському районі м. Донецька, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу позивача не обґрунтованою, апеляційну скаргу відповідача частково обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_5 03.02.1995р. зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Калінінському районі м. Донецька.
Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька на підставі відповідного Наказу, направлень від 08.12.2009р. № 1192 і № 1207 здійснено перевірку господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Барбюса, 2а, в якому позивач здійснює господарську діяльність. Перевірка проведена 14.12.2009р., про що складено акт перевірки, який зареєстровано в органі ДПС за № 0634/03/63/23/НОМЕР_3 .
Як зазначено в акті перевірки, на момент перевірки встановлено: невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у розмірі 375,2 грн.; проведення розрахункових операцій через незареєстрований РРО (визнається відповідачем); не зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну; неведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації та зберігання; не зберігання щоденних фіскальних звітних чеків в Книзі обліку розрахункових операцій; здійснення торгової діяльності за 08.10.2009р. без придбання відповідного торгового патенту.
У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено пункти 1, 3, 9, 10, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - закон про РРО) та ст. ст. 1. 2, 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Пізніше, доповненням до акту перевірки від 14.12.2009р., податковим органом порушень позивачем п. 10 ст. 3 Закону про РРО не встановлено.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_1, яким відповідно до вимог статей 17, 21 і 22 Закону про РРО до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 10 321,00 грн. і Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_2, яким відповідно до вимог абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 21,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження за скаргами позивача до Державної податкової адміністрації в Донецькій області і Державної податкової адміністрації України спірні рішення залишені без змін.
Предметом даного спору є Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009р. за формою С № НОМЕР_1 на суму 9981,00 грн. і Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009р. за формою С № НОМЕР_2 на суму 21,00 грн.
Пунктом 9 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).
Відповідно до зазначеного акту перевірки і спірного рішення від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 встановлено, що податковим органом до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 6460 грн. за незберігання щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО.
В судовому засіданні встановлено, що на момент проведення перевірки фіскальні звітні чеки № 1 від 08.10.2009р., № 2 від 08.10.2009р., № 3 від 08.10.2009р., № 4 від 08.10.2009р., № 5 від 09.10.2009р., № 6 від 09.10.2009р., № 7 від 10.10.2009р., № 8 від 11.10.2009р., № 9 від 12.10.2009р., № 10 від 13.10.2009р., № 11 від 14.10.2009р., № 15 від 18.10.2009р., № 16 від 19.10.2009р„ № 17 від 20.10.2009р., № 18 від 21.10.2009р. і № 19 від 22.10.2009р. знаходились в КОРО, однак роздруковані вони були 23.10.2009р.
Виходячи з обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і з пояснень представників позивача всі зазначені вище фіскальні звітні чеки були роздруковані своєчасно, але при роздрукуванні були пошкодженні. Сервісна організація поновила пошкоджені звіти лише 23.10.2009р. і з вказаної дати вони знаходяться в КОРО, так само як і при перевірці податкового органу.
Представники відповідача не заперечували, що дійсно всі перелічені вище фіскальні звітні чеки на момент перевірки знаходились в КОРО, але податковим органом застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення п. 9 ст. 3 Закону про РРО у зв'язку з тим, що зазначені чеки не були збережені в КОРО в період з 8 по 23 жовтня 2009 року.
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи представників відповідача в обґрунтування своєї позиції, оскільки, фактично звітні чеки були роздруковані своєчасно, але не знаходились (не зберігались) певний час в КОРО у зв'язку з їх пошкодженням.
В той же час, норма закону передбачає відповідальність за незберігання щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО.
Оскільки на момент перевірки всі фіскальні звітні чеки були поновлені і зберігалися в КОРО, то позивачем забезпечено їх збереження і в даному випадку у податкового органу відсутні підстави для накладення штрафних (фінансових) санкцій на позивача за невиконання вимог п. 9 ст. 3 Закону про РРО.
Тобто, щодо цієї частини позовних вимог місцевий суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, скасувавши рішення податкового органу від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 в частині застосування до позивача штрафної санкції в сумі 6460 грн. за незберігання щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО.
Пунктом 13 ст. 3 Закону про РРО передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до зазначеного акту перевірки і спірного рішення від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 встановлено, що податковим органом до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1876 грн. за невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО в сумі 375,2 грн.
Суд першої інстанції скасував в цій частині рішення суб'єкта владних повноважень, пославшись на наступне.
Як зазначено в акті перевірки, всі гроші знаходились на місці проведення розрахунків в коробці від касового ящику біля сигарет і в пластиковій коробці біля РРО, тобто в різних місцях і в різних коробках.
Виходячи з обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з пояснень представників позивача і наданих ними документальних доказів, місцевим судом встановлено, що відповідно до договору оренди будівлі б/н і б/д, укладеного між позивачем і ПП ОСОБА_6, останньому в оренду строком на два роки передано 5 кв.м. площі будівлі за адресою: м. Донецьк, вул. Барбюса, 2а. Строк оренди зазначений з 01.10.2009р. ОСОБА_6 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, про що йому видано відповідне Свідоцтво від 24.09.2009р., взятий на облік як платник податків у ДПІ в Калінінському районі м. Донецька, відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку від 30.09.2009р. є платником єдиного податку з видом діяльності: торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.
Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, кошти в сумі 375,2 грн., які були виявлені податківцями при перевірці, належали ФОП ОСОБА_6, який здійснює в магазині, де проводилась перевірка, торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до наданих представниками відповідача в судовому засіданні документів, ФОП ОСОБА_6 звертався до ДПІ в Калінінському районі м. Донецька з письмовою заявою про те, що готівкові кошти в сумі 375,2 грн. належали йому і при перевірці торгової точки ОСОБА_5 були помилкового зараховані податківцями до її каси.
Позивач 16.12.2009р. звертався до податкового органу з запереченнями, в яких також зазначав вказаний факт, але відповідачем зазначені обставини були проігноровані і не прийняті до уваги при прийнятті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог, передбачених п. 13 ст. 3 Закону про РРО.
Виходячи з обставин, зазначених відповідачем в акті перевірки, грошові кошти знаходились в різних коробках в різних місцях торгової точки. При проведенні перевірки і в подальшому при прийнятті спірного рішення відповідачем не проведено перевірку зазначених позивачем обставин.
Таким чином, представниками відповідача в судовому засіданні не доведено суду факту порушень позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону про РРО, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафних (фінансових) санкцій на позивача за невиконання вимог п. 13 ст. 3 Закону про РРО.
Проте з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Перевіряючими за результатами проведеної перевірки складено акт від 14.12.2009 року. Після ознайомлення з актом перевірки помічник продавця ОСОБА_7 від підпису, надання будь-яких інших документів, які зафіксовані в акті перевірки та пояснень відмовилась (а.с.74).
При цьому згідно акту інвентаризації наявності коштів (а.с.75), ОСОБА_7 надала перевіряючим грошові кошти, отримані від реалізації товару з каси СПД ОСОБА_5
Зазначені документи є достатніми доказами наявності порушень пункту 13 ст. 3 Закону про РРО.
На місці проведення розрахунків знаходилось 793,65 грн., згідно х-звіту сума готівки склала 418,45 грн., таким чином на час проведення перевірки не забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яку зазначено в денному звіті РРО. Сума невідповідності склала 793,65 - 418,45 = 375,2 грн.
Таким чином, встановлено порушення п.13 ст.3 Закону про РРО та передбачена відповідальність згідно ст. 22 зазначеного Закону, відповідно до якої нарахована штрафна (фінансова) санкція у п'ятикратному розмірі - 1876 грн.
Доводи позивачки, що різниця в розмірі 375,2 грн. - це грошові кошти, які належать СПД ОСОБА_8, не заслуговують на увагу з наступних підстав.
На момент перевірки не надано договору оренди чи будь-яких інших документів, які б підтверджували здійснення торгової діяльності в відділі магазину зазначеного підприємця. Зазначені документи не додані до заперечень до акту перевірки. Надана в суді апеляційної інстанції копія договору про надання в оренду ОСОБА_5 будівлі за адресою: м. Донецьк, вул. Барбюса, 2а, містить застереження щодо можливості орендаря здавати об'єкт в суборенду за письмовою згодою орендодавця (п.7.2), однак такого документу не надано. Взагалі, із зазначеного договору випливає, що орендодавець ОСОБА_9 діє на підставі договору на право тимчасового користування землею. Самого договору до суду не надано, відтак, право ОСОБА_9 здавати об'єкт в суборенду не доведено. Тому стверджувати, що СПД ОСОБА_8 має законне право, в тому числі, здійснював 14.12.2009 року торговельну діяльність в будівлі за адресою: м. Донецьк, вул. Барбюса, 2а, у апеляційного суду підстав немає.
А головне, помічник продавця ОСОБА_7 під час перевірки про це не згадувала, не висловивши письмових заперечень з цього приводу в акту перевірки.
Та обставина, що наступного дня, тобто 15.12.2009 р. ОСОБА_5 висловила з цього приводу заперечення, що підтвердив ОСОБА_8, оцінюється колегією суддів апеляційного суду критично, та визнається намаганням уникнути відповідальності за правопорушення в сфері господарської діяльності.
Відтак, підстави для скасування рішення від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 в частині застосування податковим органом до позивача штрафної санкції в сумі 1876 грн. за невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО в сумі 375,2 грн., відсутні.
Пунктом 12 статті 3 Закону про РРО передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюю розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації.
Відповідно до зазначеного акту перевірки і спірного рішення від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 встановлено, що податковим органом до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 1645 грн. за неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.
Статтею 6 Закону про РРО передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахування особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
ФОП ОСОБА_5 знаходиться на загальній системі оподаткування, тобто повинна сплачувати податок з доходу, який обчисляється як різниця виручки та витрат. Тому вона повинна вести облік товарів в порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким законодавством є Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка задля дотримання фізичними особами - підприємцями законодавства про необхідність сплати податку вимагає ведення Книги обліку доходів і витрат (додаток №10).
Порядок ведення Книги ф. № 10 роз'яснено листом Державної податкової адміністрації України № 17-0117/10-8886 від 05.11.97. В ньому передбачається механізм забезпечення обліку руху товарів.
Необхідність ведення обліку руху товарів і готівки випливає з конституційного обов'язку кожного сплачувати податки і збори. Лише при дотриманні порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації і зберігання можливо об'єктивно визначити обсяг здійснених витрат та отриманої виручки, а відтак і базу оподаткування - доход, тобто у відповідності до законодавства правильно зазначити суму податку, який підлягає сплаті.
В той же час, не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання створює умови для ухилення суб'єкта господарювання від оподаткування. Тому за це ст. 21 закону про РРО передбачена адміністративно-господарська відповідальність.
Підставою для обліку товарних запасів є первинні документи, які фіксують походження, найменування і кількість товару.
Виходячи з пояснень представників позивача, прибуткові документи на товар на момент перевірки знаходились за місцем проживання ОСОБА_5 і податківцям не надавалися.
Судом встановлено, що прибуткові документи на товар (накладні, товарно-транспортні накладні) позивачем не надавались до податкового органу і при наданні заперечень до акту перевірки.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджую господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господареві операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні, в тому числі прибуткові, документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Первинні документи, до передачі їх в архів, повинні зберігатися у головного бухгалтера (фізичної особи - підприємця).
Посилання позивача в апеляційній скарзі на листи ДПАУ від 21.03.2002р. 3187/7/23-3117 та від 14.07.2003р. №10974/7/23-2117 не заслуговують на увагу, оскільки вони втратили чинність на підставі листа ДПАУ від 03.03.2009 № 4364/7/23-7017/159. Взагалі, сама по собі наявність останнього листа не є підставою для застосування адміністративно-господарської відповідальності. Такі підставі наявні в діючому законодавстві - нормативно-правових актах, перелічених вище.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ДПІ в Калінінському районі м. Донецька щодо оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 21 Закону про РРО, за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону про РРО не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими і безпідставними.
Статтею 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" передбачено, що патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Відповідно до зазначеного акту перевірки і спірного рішення від 28.12.2009р. № НОМЕР_2 встановлено, що податковим органом до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 21 грн. за здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем 22.09.2009р. в ДПІ в Калінінському районі м. Донецька буле зареєстровано РРО на здійснення торгівельної діяльності в господарській одиниці - магазині, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Барбюса. 2а. Позивачу видано торговий патент, дія якого починалася з 09.10.2009р.
В ході перевірки встановлено і зафіксовано в акті перевірки, що робота РРО розпочата 08.10.2009р., зроблене чотири фіскальні звітні чека, про що зроблені записи в КОРО.
Виходячи з обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з пояснень представників позивача, 08.10.2009р. позивачем було роздруковано чотири нульових фіскальних звітних чека, що було враховано податківцями як здійснення торговельної діяльності. Зазначені обставини представниками відповідача не заперечувалися і прийняті судом до уваги.
Місцевий суд обґрунтовано погодився з твердженням позивача про те, що торгівельна діяльність - це діяльність суб'єкта господарювання, спрямована на реалізацію товару (надання послуг), отримання прибутку в результаті її здійснення. Товар, який реалізується, має певну вартість і при здійсненні торгівельної діяльністі, в даному випадку його продажу, його найменування і вартість повинні бути відображені у відповідному звітному чеку. Результати торгівельної діяльності впливають на стан майна і капіталу підприємця.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку включення РРО і роздрукування на ньому нульових фіскальних звітних чеків не мало наслідком здійснення торгівельної діяльності.
Представниками відповідача в судовому засіданні не доведено суду факту порушень позивачем вимог ст.ст. 1, 2, 3 Закону „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафних (фінансових) санкцій на позивача за невиконання зазначених вимог закону.
На підставі викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 9 і 13 статті 3 Закону про РРО та ст. ст. 1, 2, 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в певній частині, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової.
В повному обсязі постанова виготовлена 20.08.2010 року.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-4741/10/0570 за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька «про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_1 та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № НОМЕР_2» - скасувати частково.
Абзац другий резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-4741/10/0570 викласти в наступній редакції:
«Скасувати частково рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 28.12.2009р. № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на суму 6 460 (шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог щодо цього рішення - відмовити».
В решті Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі № 2а-4741/10/0570 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
ОСОБА_10