Головуючий у 1 інстанції - Наумова І.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
20 серпня 2010 року справа №2а-8209/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого судді Білак С.В.
суддів Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який дії в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у справі № 2а-8209/10/0570 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 08 лютого 2010 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 64976,55 грн., -
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 08 лютого 2010 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 64976,55 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у задоволені позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представником позивача подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги та скасувати частково рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.02.2010 року за № НОМЕР_2 у розмірі 64 976,55 грн..
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано вимог норм ст.. 230 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу, згідно якої до учасників відносин у сфері господарювання відносяться органи державної влади. Апелянт вважає, неправомірним рішення суду першої інстанції, оскільки на думку суду відповідач не є суб'єктом господарювання ї не здійснює безпосередньо організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, то в цілому це рішення відповідача прийнято за межами закону та не має юридичної сили, або прийнято не уповноваженим на це органом державної влади.
Сторони у судове засідання не з»явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при проведенні взаєморозрахунків з нерезидентами по контрактам № 06/08-У/РФ від 22 лютого 2008 року, № 20/08-УК/РФ від 22 лютого 2008 року (дата здійснення операцій 29 лютого 2008 року, 19 березня 2008 року, 29 серпня 2008 року, 29 серпня 2008 року, 10 вересня 2008 року, 12 вересня 2008 року, 18 вересня 2008 року) за період з 22 лютого 2008 року по 19 січня 2010 року. За наслідками проведення перевірки податківцями був складений Акт № 114/22-011-1/НОМЕР_3 від 28 січня 2010 року.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 114/22-011-1/НОМЕР_3 від 28 січня 2010 року відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1, яким до позивача на підставі статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» були застосовані штрафні санкції в загальній сумі 335662,35 грн..
Підставами щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 64976,55 грн., згідно акту, є порушення позивачем термінів проведення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності за договором № 06/08-УК/РФ від 22 лютого 2008 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Корпорація Русская еда». Контрагентом позивача було повернуто отриману передплату за умовами договору № 06/08-УК/РФ від 22 лютого 2008 року із порушенням положень 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». А саме, перераховані позивачем кошти в рахунок передплати в загальній сумі 125840,00 доларів США були повернуті наступним чином: грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США (48511,00 грн.) були отримані позивачем 09 вересня 2008 року (затримка складає 13 днів, період затримки з 28 серпня 2008 року по 09 вересня 2008 року), грошові кошти в сумі 7000,00 доларів США (33919,90 грн.) були отримані позивачем 10 вересня 2008 року (затримка складає 1 день, період затримки з 09 вересня 2008 року по 10 вересня 2008 року), грошові кошти в сумі 10000,00 доларів США (48517,00 грн.) були отримані позивачем 16 вересня 2008 року (затримка складає 6 днів, період затримки з 11 вересня 2008 року по 16 вересня 2008 року), грошові кошти в сумі 63000,00 доларів США (305279,10 грн.) були отримані позивачем 17 жовтня 2008 року (затримка складає 31 день, період затримки з 17 вересня 2008 року по 17 жовтня 2008 року), грошові кошти в сумі 25640,00 доларів США (124397,59 грн.) були отримані позивачем 17 жовтня 2008 року (затримка складає 31 день, період затримки з 17 вересня 2008 року по 17 жовтня 2008 року), грошові кошти в сумі 200,00 доларів США (997,1 грн.) були отримані позивачем 21 жовтня 2008 року (затримка складає 4 дні, період затримки з 18 жовтня 2008 року по 21 жовтня 2008 року). Загальна сума нарахованої відповідачем пені складає 64976,55 грн.
Судом встановлено, що між сторонами спору відносно розміру нарахованої пені за порушення порядку проведення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності за наслідками виконання договору № 06/08-УК/РФ від 22 лютого 2008 року, а спірним є можливість застосування встановлених Господарським кодексом України обмежень стосовно умов та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій до пені, що була нарахована податковим органом за порушення порядку проведення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, встановленого Законом України «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідальність за порушення термінів, визначених цією статтею передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до якої порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цим кодексом визначені основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
В даних правовідносинах відповідач не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Крім того, згідно із статтею 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Виходячи з наведеного вбачається, що спірні відносини не є організаційно-господарськими, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, не входять до сфери господарських відносин та відповідно не входять до предмету регулювання Господарського кодексу України.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 який дії в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у справі № 2а-8209/10/0570 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 08 лютого 2010 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 64976,55 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.В. Білак
Судді: М.Г. Сухарьок
ОСОБА_4