Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
30 липня 2010 року справа №2а-9162/10/0570
приміщення суду за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Арабей Т.Г., суддів: Міронової Г.М., Жаботинської С.В. за участю секретаря: Задоєнка О.В., за участю представника відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року у справі № 2а-9162/10/0570 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області про визнання недійсним акту перевірки від 28.12.2009 року № 122/05/43/23-2145919022, скасування рішення від 11.01.2010 року № НОМЕР_1 на суму 3263,75 грн., скасування рішення від 11.01.2010 року № НОМЕР_2 на суму 80,00 грн., зобов'язання Державної податкової інспекції у Тельманівському районі прийняти заходи щодо звернення до Донецького філіалу Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про скасування арешту з активів платника податків,
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року позов було задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 11.01.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1563,75 грн. у задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
В свою чергу, податковий орган теж не погодився із зазначеним судовим рішенням та звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, представник позивача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець Тельманівською районною державною адміністрацією Донецької області 25.07.2003 року за № 22500170000000301 та присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3. Виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Тельманівському районі Донецької області були видані направлення № 244, 245 від 25.12.2009 року про проведення планової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за адресою: Донецька область, Тельманівський район, с. Гранитне, вул. Самохіна, 25а, з якими позивач була ознайомлена 25.12.2009 р. під підпис. Також відповідачем було надано план-графік перевірок на грудень 2009 року, затверджений наказом ДПІ у Тельманівському районі Донецької області, відповідно до якого на грудень 2009 року було заплановано проведення планової перевірки ПП ОСОБА_3
25.12.2009 року посадовими особами ДПІ у Тельманівському районі Донецької області було проведено планову виїзну перевірку ПП ОСОБА_3 щодо контролю за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 122/05/43/23-2145919022 від 28.12.2009 року, яким встановлено порушення пунктів 1, 2, 9 та 13 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових касових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 № 1776-111 та п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996 року, а саме: не проведення розрахункової операції через РРО, не роздрукування відповідного розрахункового документу на загальну суму покупки 30,60 гривень; невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО (сума розбіжності склала 244,75 гривень); невиконання (несвоєчасне виконання) щоденного друку фіскального звітного чеку (за 28.12.2008 року, 30.01.2009 року, 01.02.2009 року, 04.02. 2009 року, 05.02. 2009 року та 07.02. 2009 року); порушення порядку використання торгового патенту (відсутній у доступному для огляду покупцеві місці).
На підставі акту № 122/05/43/23-2145919022 від 28.12.2009 року ДШ у Тельманівському районі Донецької області були винесені спірні рішення № НОМЕР_1 на суму 3263,75 грн. та № НОМЕР_2 на суму 80,00 грн. про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції приписів Законів України «Про державну податкову службу в Україні» та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, згідно ч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ. Органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Крім того, колегія суддів вважає доречним звернути увагу на ч. 7 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де, зокрема, зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримувався при проведенні усіх вищенаведених приписів, а тому судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги та не вбачає підстав для визнання акту перевірки податковим органом неправомірним.
Колегія суддів зазначає, що дійсно, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Колегія суддів також зазначає, що при здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону УКраїни "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 112 Закону «Про державну податкову службу в Україні», в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.
Так, згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 N 355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.
За результатами проведеної перевірки складається акт. Форма акта перевірки наведена у додатку 1 до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008 N 534.
При цьому, колегія суддів вважає доречним зазначити, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Не можуть оспорюватися акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що оскаржуваний акт є документом, який виражає суб'єктивну думку спеціаліста щодо дотримання позивачем певних стандартів, сам по собі він не породжує ніяких правових обов'язків для позивача, він може бути використаний при вирішенні питання щодо притягнення позивача до встановленої законом відповідальності, як доказ допущених порушень, а тому він підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Порушень з боку відповідача зазначеної вище згідно з вимогами закону процедури проведення перевірки діяльності позивача та порядку складення акту про виявлені порушення, допущено не було, викладене в акті нічим не спростовано, викладене у ньому відповідає дійсності.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно скасування рішення № НОМЕР_2 на суму 80,00 грн. про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції через наступне.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», торговий патент повинен бути розміщений:на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності -біля касового апарату;на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти;у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Той факт, що на момент перевірки торговий патент фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 дійсно був відсутній, не заперечується позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог позивача та скасування рішення Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області № НОМЕР_1 від 11.01.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1563,75 грн.
Згідно із ст. 1 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами господарювання або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до підпункту 7.5 пункту 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (далі - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 N 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за N 106/5297, використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків, де встановлено реєстратор розрахункових операцій; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у разі невиконання щоденного роздрукування фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що факт нероздрукування щоденних звітів дійсно мав місце. Та обставина, що позивач пояснює це необхідністю, за її словами, «розцінюванням товару», не позбавляє позивача обов'язку виконувати вимогу законодавства. Що стосується постанови Апеляційного суду Донецької області від 07.04.2010 року про закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_3 з підстав відсутності події та складу правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, то колегія суддів не бере його до уваги з огляду на те, що спірні порушення регулюються різними законодавчими актами, один з яких "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є спеціальним і йому законодавець надає перевагу перед загальним законом.
За порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі громадського харчування та послуг згідно ст. 26 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, притягуються до адміністративної відповідальності органами державної податкової служби України згідно зі ст. 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення за недодержанням встановленого порядку застосування реєстратора розрахункових операцій. Посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності у розмірі - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України від 06.07.95 N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 26 Закону посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, притягуються органами державної податкової служби до адміністративної відповідальності. Відповідно до 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 N 8073-X осіб, які здійснюють розрахункові операції, застосовується штраф в розмірі від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, аналізуючи зміст вищезазначених нормативно-правових актів, колегія суддів звертає увагу на те, що фінансові санкції, передбачені п. 4 ст. 17 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та притягнення до адміністративної відповідальності органами державної податкової служби України згідно зі ст. 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення за недодержанням встановленого порядку застосування реєстратора розрахункових операцій відповідно до ст. 26 даного Закону, застосовуються органами державної податкової служби лише до суб'єктів підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 в трудових відносинах з позивачем у справі ніколи не знаходилася, що, зокрема, встановлено постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 26.02.2010 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині зняття арешту з активів платника податків.
Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Колегія суддів відзначає, що у даному конкретному випадку податковий орган не довів правомірність і законність прийнятого ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 11.01.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 153 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у справі з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року у справі № 9162/10/0570 - скасувати.
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тельманівському районі Донецької області № НОМЕР_1 від 11.01.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 153 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 04 серпня 2010 року.
Головуючий суддя Т.Г.Арабей
Судді: Г.М.Міронова
ОСОБА_5