Головуючий у 1 інстанції - Ковальова В.І.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 серпня 2010 року справа №2а-289/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого судді Білак С.В.
суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.
при секретарі Васильєві Є.С.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по справі № 2а-289/10/1270 за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Луганський патронний завод» звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» задоволені у повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001152360/0 від 31.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 1502420,00 грн.
В апеляційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м. Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, ст. 86 КАС України.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника позивача, доводи представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що актом № 1168/23-616/32201889 від 24 грудня 2009 року про результати невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Луганський патронний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень, листопад 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2008 року по 30.10.2008 року встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) ЗАТ «Луганський патронний завод» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 781067 грн., за листопад 2008 року на суму 602143 грн., за грудень 2008 року на суму 119210 грн.
Податковим органом на підставі вищезазначеного акта було прийняте податкове
повідомлення рішення № 0001152360/0 від 31.12.2009 року, яким встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» ЗАТ «Луганський патронний завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1502420 грн.
Згідно акту до зведеного акту планової документальної перевірки закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» від 06.04.2009 року № 61/23-616/32201889 встановлено, що на порушення п. 11.44 ст. 11, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про ПДВ» із змінами та доповненнями ЗАТ Луганський патронний завод» занижено податкове зобов'язання лютого 2008 року в розмірі 3849 грн., липня 2008 року в розмірі 4097 грн., вересня 2008 року в розмірі 1180 грн., грудня 2008 року в розмірі 3613 грн.. На порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ» із змінами та доповненнями ЗАТ «Луганський патронний завод» завищено податковий кредит липня 2008 року в розмірі 6908 грн. Достовірність декларування сум бюджетного відшкодування у декларації за липень 2008 року в розмірі 1 094 916 грн., за листопад 2008 року в розмірі 1 336 700 грн., за грудень 2008 року в розмірі 267 547 грн. буде підтверджено після від слідкування ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 року № 350.
Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно 7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.
На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП «ДОНБАСЄВРОСЕРВІС-ХХІ» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, крім того згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16 січня 2009 року до ЄДР внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за адресою: АДРЕСА_1, тобто підприємство не виключено з ЄДРПОУ.
Пунктом 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Добросовісний платник податку, який в силу покладеного на нього обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає в зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо встановлено законом.
Неможливість здійснення перевірок контрагентів позивача, несплата ними податків та не звітування перед податковими органами самі по собі не призвели до недійсності всіх угод укладених з позивачем та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Товарність угод підтверджується актами прийому-передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за товар по угодам та за виконанні роботи, які є в матеріалах справи.
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання нечинним податкове повідомлення - рішення № 0001152360/0 від 31.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 1502420,00 грн..
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року по справі № 2а-289/10/1270 за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський патронний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання нечиним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 серпня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: С.В. Білак
Судді: Т.Г. Гаврищук
ОСОБА_5