Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
29 липня 2010 року справа №2а-8049/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малашкевича С.А., суддів: Блохіна А.А., Попова В.В., при секретареві Касьяновій В.М., за участю представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - ОСОБА_3 розглянула апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі № 2а-8049/10/0570 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001743/0 від 31.12.2009 року.
31 березня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001001743/0 від 31.12.2009 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі № 2а-8049/10/0570 позов задоволено частково.
Не погодившись з таким судовим рішенням Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 та Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька подали апеляційні скарги посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права.
Позивач просив постанову суду змінити. Скасувати повідомлення-рішення № 0001001743/0 від 31.12.2009 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 793,99 грн. В решті постанову залишити без змін.
Відповідач просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів становила наступне.
Апеляційним судом встановлено наступне.
За наслідками проведеної з 30.11.2009 року по 11.12.2009 року документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька складений відповідний акт перевірки від 18.12.2009 року за № 3425/17-3/НОМЕР_1. Згідно зазначеного акту, встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 430,00 грн., у тому числі: січень 2008р. на суму 117,00 грн., у березні 2008р. на суму 1 550,00 грн., у червні 2008р. на суму 384,00 грн., у серпні 2008р. на суму 925,00 грн., у вересні 2008р. на суму 121,00 грн., у листопаді 2008р. на суму 4 250,00 грн., у травні 2009р. на суму 1 083,00 грн.
На підставі зазначеного ОСОБА_2 від 18.12.2009 року за № 3425/17-3/НОМЕР_1, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення №0001001743/0 від 31.12.2009року, яким за порушення 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» СПД ФО ОСОБА_4 визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 12 645,00 грн., в тому числі 8 430,00 грн. за основним платежем та 4 215,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з ОСОБА_2 перевірки від 18.12.2009 року за № 3425/17-3/НОМЕР_1 підставою для винесення названого податкового повідомлення рішення стали висновку податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні; - інформаційних послуг, відповідно податкової накладної від 17.01.2008р. № 2387, сума податку на додану вартість - 116,67 грн.; - газ, відповідно податкової накладної від 14.03.2008р. № 300002029, сума податку на додану вартість - 1 550,00 грн.; - рекламна вивіска, відповідно податкової накладної від 19.06.2008р. № 15, сума податку на додану вартість 383,40 грн.; - газ, відповідно податкової накладної від 27.08.2008р. № 800003627, сума податку на додану вартість 925,00 грн.; - послуги автомийки, відповідно податкової накладної від 30.09.2008р. № 47, сума податку на додану вартість 121,00грн.; - виставочні послуги, відповідно податкової накладної від 16.09.2008р. № 168, сума податку на додану вартість 2 066,67 грн.; - газ, бензин, відповідно податкової накладної від 24.11.2008р. № НОМЕР_2, сума податку на додану вартість 2 183,33 грн.; - газ, відповідно податкової накладної від 13.05.2009р. № 500001077, сума податку на додану вартість 1083,33 грн.
Загальна сума неправомірно включеного до складу податкового кредиту податку на додану вартість, на думку податкового органу, складає 8 429,40 грн.
Як платник податку на додану вартість, позивач зареєстрований ДПІ у Кіровському районі м. Донецька про що видане відповідне свідоцтво від 09.08.200р. № 100143005.
Копії перелічених документів, наявні у матеріалах справи.
Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 вказаного Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
За змістом ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України, від 26.12.1992, № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в чинній редакції) передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 "Про оподаткування прибутку підприємств").
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст. 5 вказаного Закону України, передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З матеріалів справи встановлено та сторонами у справі не спростовується, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності СПД ФО ОСОБА_4 визначено: - 52.46.0 - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами, склом; - 29.56.5 - монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань.
Також встановлено, що в період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., позивач здійснював названі види господарської діяльності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновку податкового органу щодо неналежності до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні інформаційний послуг, відповідно податкової накладної від 17.01.2008 року № 2387, сума податку на додану вартість - 116,67 грн., рекламної вивіски, відповідно податкової накладної від 19.06.2008р. № 15, сума податку на додану вартість 383,40 грн., виставочних послуг, відповідно податкової накладної від 16.09.2008р. № 168, сума податку на додану вартість 2 066,67 грн. Зазначений висновок ґрунтується на доданих позивачем до матеріалів справи, а саме; - договір від 17.01.2008р. між ФОП ОСОБА_4 (як - замовник) та концерну «ФОРТЕКС» як (виконавець) щодо надання виконавцем на користь замовника інформаційно-консультаційних послуг з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, юридичним та іншим питанням господарської діяльності; - акт виконаних робіт від 17.01.2008р. на загальну суму 700,00грн., згідно якого встановлено факт надання виконавцем замовнику інформаційно-консультаційних послуг та оплату за надані послуги у розмірі 700,00грн.; - податкову накладну від 17.01.2008р. № 2387 на загальну суму 700,00грн., у т.ч. податок на додану вартість - 116,67; - рахунок № 67 від 17.01.2009р. про сплату ФОП ОСОБА_4 на користь концерну «ФОРТЕКС» вартості інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 700,00 грн.; - заявка-договір ФОП ОСОБА_4 на участь у виставці «Автомобілі та все для автомобілів»; - рахунок від 01.09.2008р. № 15/6 щодо оплати виставочних послуг на загальну суму 12 400,00грн., у т.ч. податок на додану вартість на суму 2 066,67 грн.; - акт приймання передачі виконаних послуг від 09.11.2008р., про здійснення між організатором виставки та учасником виставки ОСОБА_4 виконаних робіт та послуг наданих по договору заявці учасника виставки на загальну суму 12 400,00грн., у т.ч. податок на додану вартість на суму 2 066,67 грн.; - податкова накладна від 16.09.2008р. № 168 на загальну суму 12 400,00грн., у т.ч. податок на додану вартість на суму 2 066,67 грн., продавець ВАТ «Спеціалізований виставочний центр» покупець ФОП ОСОБА_4; - податкова накладна № 15 від 19.06.2008р. на загальну суму 2 300,41 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 383,40 грн., продавець ФОП ОСОБА_5, покупець ФОП ОСОБА_4; - рахунок-фактура № 6/6 від 10.06.2008р. щодо оплати вартості рекламної вивіски на суму 2 310,00грн.; - акт виконаних робіт від 30.06.2008р. до рахунку від 10.06.2008р. №6/6 про надання послуг щодо виготовлення зовнішньої рекламної вивіски у кількості 1 шт. вартістю 2 310,00грн., у т.ч. податок нам додану вартість - 383,40 грн.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV у якості підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій розуміються первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення».
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Таким чином, судом першої та апеляційної встановлено, що позивачем підтверджено первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку факт понесення витрат при придбанні товарів, послуг, крім того слід також зазначити, що висновки що товари, послуги, які придбавались позивачем узгоджуються із видами діяльності, що здійснюється останнім, а тому їх придбання пов'язане із використанням у власній господарській діяльності.
В свою чергу податковим органом доказів, які б спростовували такі встановленні обставини, не надано. Разом із тим, обґрунтованими є висновки відповідача щодо неправомірності включення СПД-ФО ОСОБА_4 до складу податкового кредиту сум податку, сплачених при придбанні: газу, відповідно податкової накладної від 14.03.2008р. № 300002029, сума податку на додану вартість - 1 550,00 грн., газу, відповідно податкової накладної від 27.08.2008р. №800003627, сума податку на додану вартість 925,00 грн., послуг автомийки, відповідно податкової накладної від 30.09.2008р. № 47, сума податку на додану вартість 121,00грн., газу бензину, відповідно податкової накладної від 24.11.2008р. № НОМЕР_2, сума податку на додану вартість 2 183,33 грн., газу, відповідно податкової накладної від 13.05.2009р. №500001077 сума податку на додану вартість 1083,33 грн. Фактичні обставини справи свідчать, що паливно-мастильні матеріали (газ, бензин), придбавались позивачем для заправки автомобілів ЗАЗ 110246 ЗНГ, державний номер АН 9016АА, ЗАЗ 110557 ЗНГ державний номер НОМЕР_3. Відповідно даних технічних паспортів вказаних автомобілів, копії знаходяться у матеріалах справи, останні належать на праві власності ОСОБА_6, в той час як позивач має право керування. Автомобіль HYUNDAI ELANTRA державний номер АН 6716АО, належить позивачу на праві власності відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 674661 (копія в матеріалах справи). Жодних документів, які б свідчили про використання саме вказаних автомобілів при здійснення господарської діяльності позивачем не надано. Посилання позивача на належність йому права керування не може бути прийнятий як виключний доказ використання таких транспортних засобів у господарській діяльності, оскільки не узгоджується із вимогами ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачену при придбанні послуг автомийки спростовується фактом недоведеності використання автомобілів у господарській діяльності , крім того слід звернути увагу звертає увагу, що первинні документи, а саме акт прийому передачі щодо послуг автомийки № оу=0000146 від 30.09.2009р. містить посилання на те, що послуги надавались згідно договору від 01.01.2004р. № ДГ-0000052.
Як встановлено судом апеляційної інстанції даний договір в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, встановивши відсутність обставин, з якими закон кореспондує право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів, послуг, що відносяться до господарської діяльності до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, вважає правомірним донарахування вказаного податку на суму 5 862,66 грн. Відповідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України, від 21.12.2000р., № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Керуючись вказаною нормою правомірним є донарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 % від суми заниження податкового зобов'язання, а саме у розмірі 2931,33 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову на загальну суму 3 851,01 грн., у тому числі 2 567,34 грн. за основним платежем та 1 283,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були дотримані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька не підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року у справі № 2а-8049/10/0570 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення санкцій №0001001743/0 від 31.12.2009р. - залишити без змін.
Ухвала прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 29.07.2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі 03.08.2010 року.
Колегія суддів :