Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
04 серпня 2010 року справа №2а-95/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого судді Білак С.В.
суддів Шишові О.О., Сухарька М.Г.
при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі № 2а-95/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Механізатор», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання недійсною вимогу про сплату боргу, -
Позивачі, Відкрите акціонерне товариство «Механізатор», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання недійсною вимогу про сплату боргу.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у задоволені уточненого позову відмовлено повністю за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи.
Сторони у судове засідання не з»явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем прийнято оскаржену вимогу про сплату боргу № Ю - 664/11 від 03.11.2009 року на суму недоїмки зі страхових внесків у розмірі 22642,35 грн.
Законність нарахування вказаної суми підтверджена розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за вересень 2009 року, в якому позивачем самостійно визначено суму зобов'язання зі сплати страхових внесків у вказаному в вимозі розмірі на суму 22642,35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи: до 20 жовтня 2009 року позивач не сплатив вказану ним в розрахунку суму страхових внесків і відповідач направив на адресу позивача ВАТ «Механізатор» вимогу про сплату боргу за № Ю-664/11 від 03.11.2009 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при складанні та направленні оскаржуваної вимоги відповідач діяв в межах повноважень, що передбачені чинним законодавством України. Сума недоїмки зі страхових внесків, що зазначена у вимозі, підтверджена належними доказами.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
На підставі п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.
Відповідно до пп.5.1.1. Інструкції 21-1 про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу).
Згідно з пп.5.1.3. цієї Інструкції страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Згідно пп.5.1.4. Інструкції 21-1, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до пп.5.1.5., 5.1.6. Інструкції 21-1, у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків,
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі ви заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазнач сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внеск пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від вип. заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону 1058 встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно з вимогами пп.8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.03., зареєстрованої Міністерством юстиції України 16.01.04. за № 64/8663, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до п.8.4.Інструкції 21-1 протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.
Колегією суддів не приймаються посилання позивача на норми Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відносно норм Закону України «Про оплату праці» норми Закону 1058 є спеціальними, що регулюють правовідносини по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, тому в спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України № 1058.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Наявність заборгованості позивача із заробітної плати перед своїми працівниками не звільняє позивача від обов'язку сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, щодо відмови позивачам у задоволені позовних вимог
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі № 2а-95/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Механізатор», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання недійсною вимогу про сплату боргу - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 04 серпня 2010 року, в повному обсязі складена 09 серпня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Білак С.В.
Судді: Сухарьок М.Г.
ОСОБА_7