09 вересня 2015 рокусправа № 808/852/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р.
у справі № 808/852/15
за позовом Дочірнього підприємства "Бердянський завод сільгосптехніки" Приватного акціонерного товариства "Бердянський "Агротехсервіс"
до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000542201,0000552201 від 02.09.2014р.,-
У лютому 2015 року Дочірнє підприємство "Бердянський завод сільгосптехніки" Приватного акціонерного товариства "Бердянський" Агротехсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 № 0000542201 форми "Р" та № 0000552201 форми "В4".
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612, є безпідставними та законодавчо необґрунтованими.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Бердянської ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ДП "Бердянський завод сільгосптехніки" ПрАТ "Бердянський" Агротехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 15.08.2014 № 097/08-22-01-06/32533612, яким встановлено ряд порушень, а саме: п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 395 595 грн.; п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п 200.1, 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 307 173 грн.
На підставі акту перевірки № 097/08-22-01-06/32533612 від 15.08.2014 року Бердянською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 02.09.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000542201, яким ДП "Бердянський завод сільгосптехніки" ПрАТ "Бердянський" Агротехсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 954 347,00 грн., в т.ч. 1 395 595 грн. за основним платежем та 558 752 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000552201 про зменшення ДП "Бердянський завод сільгосптехніки "Бердянський агротехсервіс" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 307 173 грн. за грудень 2013 року.
Зазначені податкові повідомлення - рішення від 02.09.2014 року були оскаржені підприємством в адміністративному порядку, які відповідно до рішень ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.11.2014 року № 804/7/08-01-1-04-13 та від 22.01.2015 року № 762/6/99-10-01-25 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 02.09.2014 - без змін.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень, зважаючи на наступне.
Щодо тверджень відповідача про порушення при здійсненні господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
Позиція податкової обґрунтовується тим, що відповідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахукнки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.10.2011 року з постачальником ФОП ОСОБА_1 рахується кредиторська заборгованість в сумі 1 201 969,51 грн. станом на 31.10.2011 року зазначена заборгованість списана. Крім того згідно інформаційної бази даних Міністерства доходів і зборів ФОП ОСОБА_1 визнаний банкрутом 27.07.2011 року згідно постанови господарського суду Запорізької області, тому позивач повинен був кредиторську заборгованість включити до валового доходу.
Така позиція є помилковою з огляду на таке.
Відповідно до даних аналітичного та бухгалтерського обліку підприємства-оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2010 р., рахувалась дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 на суму 1201969,51 грн. А згідно оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», за 2010 рік, рахувалась кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_2 на суму 1201969,51 грн., що підтверджується наданими суду документальними доказами, які містяться у додатку № 15.
Таким чином одночасно виникає кредиторська і дебіторська заборгованість в однаковій сумі 12019669,51 грн.
Доказами є надані суду Акти звірок, а саме від 31.12.10 року, 31.12.2011 року, 01.03.2011 року, договори, Акт взаємного заліку від 30.03.2011 року, яким встановлено, що станом на 01.10.2011 року Дочірнє підприємство "Бердянський завод сільгосптехніки" Приватного акціонерного товариства "Бердянський "Агротехсервіс" мало доход на суму 1201969,51 грн. на те, що мало і витратну частину на суму 1201969,51 грн. Вказаним підтверджується, що доходна частина дорівнюється витратній. Таким чином, виходячи із наведеного підприємство своєю господарською діяльністю та при заліку не причинили збитків державі так, як у підприємства не виникає податок на прибуток.
Щодо тверджень відповідача про порушення при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ ВКФ «Сільхозгідравліка» слід зазначити наступне.
Позиція податкової обґрунтовується тим, що позивачем не доведено реального вчинення господарської операції, оскільки під час проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання ТМЦ, крім того, в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження відносно керівників ТОВ ВКФ «Сільхозгідравліка», що дає підстави вважати господарські правовідносини позивача з зазначеним контрагентом протиправними.
Така позиція є помилковою оскільки порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.
Згідно висновків акта перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.
Щодо тверджень відповідача про порушення при здійсненні господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 слід зазначити наступне.
Позиція податкової обґрунтовується тим, що не доведено позивачем необхідність на отримання ним юридичних, консультативних тощо послуг.
Дані обставини спростовуються доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: судом встановлено, що між ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський» Агротехсервіс» (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) 01.03.2013 укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги із стимулювання збуту товарів замовника в порядку та відповідно до умов цього договору щодо асортименту товарів, наведеного у додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором виконавець надає замовнику зокрема (але не обмежуючись лише ними) такі рекламні, інформаційно-консультаційні, юридичні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів замовника: моніторинг споживчого попиту на товари замовника, що їх він реалізує на ринках Україні, Росії, країн СНД; надання інформації про продаж товарів, що постачаються замовником виконавцю; пошук потенційних контрагентів замовника, сприяння в оформленні та укладанні договорів; консультації з питань комерційної діяльності тощо.
Відповідно до п.1.4 договору сторони погодили, що надання виконавцем замовнику будь-якої інформації, рекомендацій, результатів аналізу тощо будуть здійснюватись переважно телефоном, а у разі необхідності - електронною поштою, або письмовим звітом.
Факт виконання відповідних послуг з боку виконавця засвідчуватиметься актами їх приймання.
01.10.2013 та 07.10.2013 сторони уклали протоколи узгодження договірної ціни (додатки № 1 та № 2 відповідно), згідно з якими сторонами досягнуто узгодження ціни за інформаційно-консультаційні, юридичні та маркетингові послуги з ТОВ «МИГ» та «ІрСарКомплект» відповідно в розмірі 90 000,00 грн. за кожним контрагентом.
Також, ФОП ОСОБА_4 надано звіт про поїздки до міста Саратов.
10.10.2013 та 17.10.2013 між позивачем та ФОП ОСОБА_4 складено акти здачі- приймання виконаних робіт на загальну суму 180 000,00 грн.
Як доказ результативності наданих маркетингових послуг ДП «Бердянський завод сільгосптехніки «Бердянський агротехсервіс» надано та долучено до матеріалів справи копії контрактів, укладених з контрагентами, а саме № 69/02-ВЄД від 20.05.2013 відповідно до якого позивач є постачальником на адресу ТОВ «МИГ» сільськогосподарської техніки; № 73/02-ВЄД від 27.05.2013, від 27.05.2013 № 73.01/02-ВЄД, від 14.06.2013 № 73.01/02-ВЄД, від 09.09.2013 № 73.03/02-ВЄД відповідно до якого позивач є постачальником на адресу ТОВ «ІрСарКомплект» сільськогосподарської техніки.
Щодо нецільового використання вивільнених коштів колегія суддів зазначає.
Відповідно п. 15 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01.01.2020, звільняється від оподаткування, прибуток, зокрема, виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива. Зазначена норма згідно п. 21 цього підрозділу застосовується з урахуванням такого: суми коштів, вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами - платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних із зазначеною метою, і сплату процентів за ними; з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат; порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів установлюється Кабінетом Міністрів України. У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку повинен збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до норм Податкового кодексу.
Сума коштів, використана не за призначенням, оподатковується за загальними правилами, встановленими п. 151.1 ст. 151 ПК України, з урахуванням п. 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу. При цьому податковою базою обкладення податком на прибуток визнається грошовий вираз прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно ст. 134 ПК, з урахуванням положень статей 135 - 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Кодексу).
Згідно з пунктом 3 Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17 - 19 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пільг з податку на прибуток підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 N299, вивільнені кошти з метою ведення обліку і оподаткування відображаються в бухгалтерському обліку в установленому порядку на окремому субрахунку рахунку «Цільове фінансування і цільові надходження».
З метою ведення обліку та узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення використовується окремий субрахунок рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 N291 (із змінами та доповненнями).
Позивачем до матеріалів справи надано журнал-ордер і відомість по рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», в якій відображено рух вивільнених коштів та їх спрямування позивачем на сплату за придбання гідравлічний гібочний прес. Також на підтвердження цільового використання вивільнених коштів позивачем надано до справи бухгалтерську довідку, з якої також вбачається, що за рахунок коштів, вивільнених у зв'язку з отриманням податкової пільги, позивачем придбано гідравлічний гібочний прес.
Таким чином, придбання позивачем за рахунок коштів, вивільнених у зв'язку з отриманням податкової пільги зазначеного товару є складовою частиною виробничого процесу та не порушує принцип цільового використання вивільнених коштів згідно з пунктами 18, 21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що доводи відповідача щодо нецільового використання позивачем коштів ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм податкового законодавства та суперечать вимогам ПК України, оскільки зазначені суми є доходом, звільненим від оподаткування, а не сумою вивільнених коштів в розумінні пункту 21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та не підлягають обов'язковому спрямуванню за цільовим призначенням.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -,
Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року по справі № 808/852/15 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак