02 вересня 2015 року
справа № 2а-4377/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. у справі № 2а-4377/10/0470
за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
до Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2010 року Контрольно-ревізійне управління в Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов'язати Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради виконати вимоги від 14.01.2010 р. №25/39 на суму 5546901,19 грн., а саме: в повному обсязі відшкодувати незаконні видатки, допущені внаслідок придбання обладнання з порушенням законодавства на суму 5436280,91 грн.; в повному обсязі повернути до державного бюджету недоотримані кошти в сумі 36334,00 грн. внаслідок незабезпечення надходження коштів від учасника торгів ПП “Авіа буд пласт”, як забезпечення тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в повному обсязі відшкодувати незаконні видатки, допущені внаслідок завищення вартості виконаних робіт, шляхом перерахування до установи та повернення до місцевого бюджету у сумі 40396,90 грн. по ТОВ “Теплотехнік”, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в повному обсязі відшкодувати незаконні видатки, допущені внаслідок завищення вартості виконаних робіт, шляхом перерахування до установи та повернення до місцевого бюджету у сумі 10460,40 грн. по ПП “Сегмент”, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в повному обсязі відшкодувати незаконні видатки, допущені внаслідок завищення вартості виконаних робіт, шляхом перерахування до установи та повернення до місцевого бюджету у сумі 294,49 грн. по КП “Дорожник”, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в повному обсязі відшкодувати недоотримані кошти від квартиронаймачів житлового будинку №23 по вул. Єрмака за надані на платній основі послуги в сумі 18 010,94 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в повному обсязі відшкодувати недоотриману орендну плату шляхом перерахування орендарем КП “Дорожник” на рахунок Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради коштів у сумі 5123,55 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Управлінні житлового господарства Дніпродзержинської міської ради, в ході якої виявлені порушення, які вимогою зобов'язано усунути.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження по справі закрити.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала свою правову позицію по справі.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За результатами проведеної ревізії складено акт N 05-24/01 від 06.03.2009 року. П Перевіркою встановлено: недоотримання коштів державним бюджетом в сумі 36334 грн. внаслідок незабезпечення надходження коштів від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерних пропозицій, які не підлягають поверненню учасникам, що є порушенням ст. 2 п. 7, ст. 44, 46 “Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 із змінами та п. 39 ст. 2. Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 № 107-УІ; недоотримання власних надходжень установи внаслідок невідображення в обліку та неотримання дебіторської заборгованості за надане в оренду майно за договором з КП “Дорожник” на суму 5123,55 грн., чим порушено вимоги п. 1.3, 1 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання”, вимоги рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 08.11.2004 № 798, п.4, 6 “Методики розрахунку пропорцій розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем і порядку використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності міста”, затвердженої рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.09.2006 № 51-04/V; придбання обладнання всупереч законодавству на суму 5436280,91 грн. внаслідок порушення вимог п. 2 „Порядку надання та використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи з енергозбереження, у тому числі оснащення інженерних вводів багатоквартирних житлових будинків засобами обліку споживання води і теплової енергії, ремонт і реконструкцію теплових мереж та котелень, будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 № 633 в частині спрямування коштів субвенції на придбання окремого обладнання, п. 4 Порядку 633, яким визначено, що субвенція не може бути спрямована на фінансування ремонту та реконструкції теплових мереж та котелень, введення в дію яких не заплановано на 2007 рік, п. 6 абз. 2 Порядку 633 щодо спрямування коштів субвенції на об'єкти за умови упровадження енергозберігаючих технологій, здійснення заходів з енергозбереження, що не досягнуто в зв'язку з не проведенням монтажу котлів та придбанням котлів року виготовлення раніше, ніж ті, що підлягали заміні та бувших у використанні згідно висновків експертизи з питань охорони праці за результатами експертних обстежень; проведення зайвих виплат бюджетних коштів через завищення обсягу чи вартості виконаних ремонтних робіт на загальну суму 51151,79 грн., внаслідок оплати за державні кошти вартості робіт по ціні більшій, ніж передбачено тендерними документами, невідповідності між фактично виконаними обсягами робіт з обсягами, вказаними в актах виконаних робіт за результатами контрольних обстежень, чим порушено вимоги абз. 5 п. 2 ст. 34 Закону України “Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 № 1490-ІІІ із змінами, п. 84 „Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921, п. 3.3.3.2, 4.2.1.5, п. 3.1.15.3, 3.2.10.10, п.3.3.10.1, п. 3.3.9 “Правил визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000”, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174; залишок невідшкодованих сум склав 51151,79 грн. ( в т.ч. ТОВ “Теплотехнік” - 40396,90 грн., КП “Дорожник” - 294,49 грн., ПП “Сегмент” - 10460,40 грн.); з метою забезпечення реалізації проекту “Фінансовий та технологічний механізм реформування системи розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги в м. Дніпродзержинську” та відповідно до рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 08.11.2004 № 798 було впроваджено пілотну технологію централізованого переоснащення житлового фонду міста індивідуальними приладами обліку споживання холодної, гарячої води та тепла житлового будинку № 23 по вул. Бурхана, 23 (вулицю було перейменовано, раніше вулиця Єрмака), виконавцем якої було визначено Управління житлово-комунального господарства. Відповідно до умов проекту мешканці квартир зазначеного будинку відшкодовують вартість придбаного обладнання в розмірі 20% від загальної вартості, що дасть змогу накопичити на спеціальному рахунку кошти для впровадження механізму комплексного оснащення багатоквартирних житлових будинків індивідуальними та колективними приладами обліку споживання продукції та послуг житлово-комунального призначення.
Інспекція надіслала відповідачу лист за N 25/39 "Про усунення виявлених ревізією недоліків і порушень" від 14.01.2010 року з вимогами усунути порушення, що виявлені в ході ревізії фінансово-господарської діяльності управління.
Оскільки, відповідачем в добровільному порядку не усунено вказані порушення акту ревізії, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" N 2939-XII (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент розгляду спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року N 550 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення всупереч п. 46 Порядку, яким передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Також в оспорюваному пункті вимоги інспекція ставить перед відповідачем вимогу про коригування бухгалтерського обліку.
Між тим, покладаючи на інспекцію повноваження з контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку, вищевказані приписи законодавства автоматично не надають йому можливості їх реалізації у будь-який спосіб, натомість містять конкретні обмеження з їх використання.
Таким чином, не обґрунтувавши якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено право фінансової інспекції на ініціювання коригування бухгалтерського обліку підприємства, інспекція незаконно пред'явила відповідачу таку вимогу.
Крім того, виставляючи вимогу про усунення виявлених ревізією порушень шляхом проведення претензійно-позовної роботи, інспекція не враховує, що результат проведення претензійно-позовної роботи не може бути відомий заздалегідь, тобто вчинення таких дій не обов'язково призведе до усунення порушення. Водночас, у вимозі інспекція не зазначає осіб, вина у вчиненні порушення яких встановлена під час ревізії, адже п. 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Між тим, зміст оскаржених пунктів вимог зводиться до зобов'язання позивача стягнути з винних осіб матеріальну шкоду відповідно до статей 130 - 136 КЗпП України.
За таким висновком, колегії суддів зазначає, виявлені в ході ревізії збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому правильність обчислення їх розміру, як і наявність підстав для їх стягнення, перевіряє суд, який розглядає цей позов. Тобто вказаний пункт вимоги пред'явлений позивачу без наявності у відповідача необхідних повноважень.
Окрім того, пункт 49 Порядку передбачає порядок пред'явлення цивільних позовів до винних працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі.
При цьому, виставляючи таку вимогу, інспекція не враховує, що результат проведення претензійно-позовної роботи не може бути відомий заздалегідь, тобто вчинення таких дій не обов'язково призведе до усунення порушення. Водночас, у вимозі інспекція не зазначає осіб, вина у вчиненні порушення яких встановлена під час ревізії.
Так, згідно із ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Статтею 132 КЗпП України встановлено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві
Відповідно до статей 133, 134 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Таким чином, вказуючи на необхідність відшкодування шкоди з винних осіб в порядку статей 130 - 136 КЗпП України, інспекція, при цьому, не з'ясувала який вид відповідальності слід застосувати.
Аналіз вказаних норм не дає підстави для висновку про можливість їх застосування до спірних відносин.
Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
У зв'язку з цим, виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі.
Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.
За цих обставин правомірним рішенням буде відмова у задоволенні такого позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління житлового господарства Дніпродзержинської міської ради - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015р. у справі № 2а-4377/10/0470 - скасувати та прийняти нову.
У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 03.09.2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак