25 серпня 2015 рокусправа № 320/10730/14-а(2а/320/692/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2014 року у справі № 320/10730/14-а(2а/320/692/14) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, треті особи: Мелітопільська міська рада, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про визнання не чинним рішення, -
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2014 року в задоволенні клопотання адвоката Клименко І. В. про скасування заходів забезпечення адміністративного позову - відмовлено, змінено спосіб забезпечення позову. Зупинено дію рішення Семенівської сільської ради (72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, 57, код СДРПОУ:20525354) № 38 від 21.08.14р. «Про надання згоди на розміщення тимчасової споруди для впровадження підприємницької діяльності» та заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (72318, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснювати дії, щодо подальшого облаштування споруди та її обладнання для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, біля п'яти поверхового житдового будинку, до вирішення даного судового позову у судовому процесі.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду Фізична особа-підприємць ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Змінючі дію рішення Семенівської сільської ради, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ФОП ОСОБА_1 продовжує облаштування споруди на земельній ділянці,-розташованій по АДРЕСА_1 біля 5-поверхового будинку, а тому суд вважає необхідним зупинивши дію рішення Семенівської сільської ради, заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснювати дії, щодо подальшого облаштування споруди та її обладнання для провадження підприємницької діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.117, 118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Для забезпечення адміністративного позову суд може: 1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборонити вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Як встановлено судом першої інстанції згідно наданих документів з фотознімками, тимчасова споруда, згідно Рішення Семенівської сільської ради, вже розміщена. З пояснень адвоката Клименко І. В. було з'ясовано, що на теперішній час йде облаштування даної споруди, тому суд вважає за необхідне замінити один спосіб забезпечення адміністративного позову іншим, заборонивши в подальшому облаштовувати споруди ФОП ОСОБА_1 для впровадження підприємницької діяльності до вирішення справи по суті.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів не змінивши спосіб забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.117-118, 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2014 року у справі № 320/10730/14-а(2а/320/692/14) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський