17 червня 2015 року
справа № П/811/2569/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» до Державної фінансової інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,-
Державне підприємство «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (далі ДП «Дирекція КГЗКОР») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 3,6,7,8,10,11 листа-вимоги №11-06-14-14/691 від 03.02.2014р.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 р. як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду, в судове засідання не прибув.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, в період з 29.10.13р. по 13.12.13р. Держфінінспекцією в Кіровоградській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Дирекція КГЗКОР» за період з 01.05.11р. по 01.10.13р., за результатами якої складено акт № 06-09/223 від 20.12.13р. (а.с. 26-76 т.1).
Примірник вказаного акту ревізії №06-09/223 від 20.12.13р. вручено директору та головному бухгалтеру ДП "Дирекція КГЗКОР", який підписаний з запереченнями. (а.с. 80-88, т.1).
На письмові заперечення позивача на акт ревізії відповідачем 29.01.14 складено та затверджено висновок про їх відхилення. (а.с.90-105, т.1).
На підставі акта ревізії №06-09/223 від 20.12.13р., керуючись п.7 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Першим заступником начальника Держфінінспекції в Кіровоградській області надіслано позивачу лист-вимогу №11-06-14-14/691 від 03.02.14 про усунення виявлених порушень за результатами ревізії (а.с.106-108, т.1). При цьому позивача зобов'язано, зокрема:
- у пункті 3 листа-вимоги зазначено, що ревізією питання достовірності та повноти отримання доходу встановлено, що ДП "Дирекція КГЗКОР" тариф на послуги з водопостачання та водовідведення затверджений Долинською міською радою, розмір якої не покриває витрати підприємства. Враховуючи, що втрати підприємства від надання послуг з водопостачання та водовідведення частково покриваються за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до пп.7 п.1 ст.21 та п.4 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач вимагає у позивача вжити заходів щодо відшкодування Долинською міською радою різниці в сумі 6 660 477,20 грн. між сумою доходу, отриманого від надання послуг водопостачання та водовідведення за встановленим тарифом, та економічно обґрунтованими витратами на виробництво зазначених послуг.
- у пункті 6 листа-вимоги зазначено, що після відчуження майна ДП "Дирекція КГЗКОР" продовжувало нести витрати на його утримання. Так, витрати, по відкачці води з хвостосховища магнітного збагачення, яке реалізовано ТОВ "Екс Енергія" в 2009 році, склали 696 917 грн. Враховуючи, що відповідно до пп.3, 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення життєдіяльності КГЗКОР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.11 №324, бюджетні кошти повинні використовуватися для забезпечення життєдіяльності державного підприємства, оплата витрат по відкачці води з хвостосховища магнітного збагачення призвела до покриття витрат ТОВ "Екс Енергія" та нанесення матеріальної шкоди державному бюджету на суму 696 917 грн., у зв'язку з чим відповідач вимагає: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТОВ "Екс Енергія" в розмірі 696 917 грн. та провести претензійно - позовну роботу з ТОВ "Екс Енергія" щодо відшкодування витрат; в іншому випадку - стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок державних коштів витрат ТОВ "Екс Енергія", шкоду у сумі 696 917 грн.
- згідно з пунктом 7 листа-вимоги, в ході ревізії не надано документи ДПІ "Укрводоканалпроект" або іншого дослідного (проектного) інституту, які засвідчують необхідність відкачки води з хвостосховища флотаційного збагачення, та документів, які підтверджують здійснення контролю за рівнем води в хвостосховищі флотаційного збагачення. Відсутні маркшейдерські висновки щодо розміру та необхідності відкачки води з хвостосховища флотаційного збагачення. Оскільки згідно зі Статутом підприємства майно ДП "Дирекція КГЗКОР" становить незавершене будівництво української частки КГЗКОР, в порушення п.п. 3, 4 Порядку №324, підприємством здійснювались витрати по відкачці води з хвостосховища флотаційного збагачення, яке є відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України є власністю румунської підрядної організації, що призвело до покриття витрат в сумі 1 116 606, 50 грн., які документально не підтверджені, та є витратами сторонньої юридичної особи. У зв'язку з цим відповідач вимагає стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок державних коштів витрат, які документально не підтвердженні та є витратами сторонньої юридичної особи, в сумі 1 116 606, 50 грн.
- відповідно до пункту 8 листа-вимоги, перевіркою правомірності здійснення витрат на оплату праці встановлено, що в порушення вимог ст. 97 Кодексу законів про працю України, ст.15 Закону України "Про оплату праці", п.5.10, п.5.11, Додатку №12, Додатку №13 (п.2.4, 2.2) Колективного договору на 2010-2011 роки та п.5.10, п.5.11, Додатку №10 (п.2.2, 2.4, 2.5) Колективного договору на 2012-2013 роки, керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам управління та енергосилового цеху КГЗКОР встановлено завищені посадові оклади, внаслідок чого зайво нараховано та виплачено заробітної плати в сумі 2 914 788,51 грн. та зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску в сумі 1 081 193,53 грн. У зв'язку з цим відповідач вимагає стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, кошти у сумі 2 914 788,51 грн. у порядку, визначеному чинним законодавством; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо безпідставно сплаченого єдиного соціального внеску та повернути зайво сплачені кошти (зарахувати в рахунок майбутніх платежів).
- у пункті 10 листа - вимоги зазначено, що відповідно до довідок реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на житлові будинки, які розташовані за адресою №6, №6а, №7 по вул. Шкільна в с. Ранній Ранок Криворізького району Дніпропетровської області та №3, №6 №7, №8, №11, №12, №16, №19, №20 по вул. Миру в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області, належать фізичним особам. Враховуючи, що зазначені житлові будинки обліковуються по обліку КГЗКОР як об'єкти незавершеного будівництва, але не є його власністю, відчуження житлового фонду з порушенням встановленого порядку та без погодження органу управління майном призвело до втрати активів та нанесення збитків "Дирекція КГЗКОР" на суму 1 429 530 грн. У зв'язку з цим відповідач вимагає отримати відповідний дозвіл органу, уповноваженого управляти майном ДП "Дирекція КГЗКОР", та списати з балансу підприємства вартість незавершеного будівництва (приватизованих житлових будинків).
- згідно з пунктом 11 листа-вимоги, проведеною інвентаризацією об'єктів незавершеного будівництва "Рудовозна залізнична дорога" та "Сировинна база" встановлено нестачу плит перекриття, блоків, азбестоцементних труб, листів деформаційних швів, тощо, вартість яких, обрахована за методом "Розрахунок вартості відновлення" з врахуванням індексів інфляції за 2008-2012 роки, складає 1 694 557,19 грн. У зв'язку з цим відповідач вимагає у позивача відповідно до п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116, провести незалежну оцінку нестачі матеріальних цінностей для визначення розміру збитків; стягнути з осіб, винних у нестачі об'єктів незавершеного будівництва, збитки у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані пункти 3,6,7,8,11 листа -вимоги № 11-06-14-14/691 від 03.02.2014р., винесеного ДФІ у Кіровоградській області, стосуються відшкодування заподіяних збитків, не породжуючи безпосередньо права чи обов'язки для позивача, а тому, з урахуванням правової позиції ВСУ (постанови № 21-40а14 від 15.04.14р., № 21-89а14 від 13.05.14р., №21-93а14 від 20.05.14р., № 21-368а14 від 07.10.14р.) у задоволені позову в цій частині слід відмовити. Стосовно п.10, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладене в ньому стосується порядку формування балансу підприємства. Встановлений ДФІ факт порушення позивачем приписів Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та НП (С)БУ 1відповідає фактичним обставинам , висновки ДФІ узгоджуються з приписами законодавства, тому у скасуванні п. 10 листа - вимоги слід відмовити.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011, визначено, що Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пункту 6 Положення Державна фінансова інспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).
Положенням установлено, що Державна фінансова інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, що пункт 3 листа-вимоги стосується відшкодування втрат підприємства у сумі 6 660 477, 20 грн., пов'язаних із встановленням Долинською міською радою тарифів на житлово-комунальні послуги (послуги водопостачання та водовідведення) на рівні, що унеможливлює отримання прибутку.
Пункти 6 та 7 листа-вимоги стосуються відшкодування збитків, завданих безпідставними витратами підприємства на утримання хвостосховища магнітного збагачення, власником якого є ТОВ "Екс Енергія", у сумі 696 917 грн., та витратами по відкачці води з хвостосховища флотаційного збагачення, яке є власністю румунської підрядної організації, в сумі 1 116 606,50 грн.
Пункт 8 листа-вимоги стосується відшкодування шкоди у розмірі 2 914 788,51 грн., заподіяної зайвими грошовими виплатами у вигляді зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати керівникам, професіоналам, технічним службовцям управління ДП "Дирекція КГЗКОР" за період з 01.05.11 по 01.10.13, внаслідок невірно встановлених посадових окладів.
Пункт 11 листа-вимоги стосується відшкодування збитків у розмірі 1 694 557,19 грн., заподіяних нестачею матеріальних цінностей на об'єктах незавершеного будівництва "Рудовозна залізнична дорога" та "Сировинна база".
Відповідно до постанов Верховного суду України №21-40а14 від 15.04.14, №21-89а14 від 13.05.14, №21-93а14 від 20.05.14, №21-368а14 від 07.10.14 що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що у задоволенні позову ДП "Дирекція КГЗКОР" у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 11 листа - вимоги №11-06-14-14/691 від 03.02.14, які стосуються відшкодування заподіяних збитків, позивачу належить відмовити.
Стосовно правомірності оскаржуваного позивачем пункту 10 листа-вимоги, колегія суддів зазначає, що оскільки у ході ревізії об'єктів незавершеного будівництва встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ДП "Дирекція КГЗКОР" станом на 01.05.11, 01.01.12, 01.01.13, 01.10.13 на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" рахуються об'єкти незавершеного будівництва - будинки №6, №6а, №7 по вул. Шкільна в с. Ранній Ранок Криворізького району Дніпропетровської області та будинки №3, №6, №7, №8, №11, №12, №16, №19, №20 по вул. Миру в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області, які водночас за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровані на праві приватної власності за фізичними особами. (а.с.127-141, т.2).
В акті ревізії відповідачем зазначено, що власники цих будинків приватизували їх всупереч вимогам ст.4 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та з порушенням пунктів 2.1, 2.2, 7.2, 7.4 Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1894 від 11.09.00, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.09.00 за №664/4885.
Питання формування балансу підприємства врегульовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, та Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.13 №73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.13 за №336/22868 (надалі - НП(С)БУ 1).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно з пунктом 4 розділу І НП(С)БУ1 метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
За визначеннями, наведеними у пункті 3 НП(С)БУ 1, баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Колегія суддів, на підставі вищенаведеного, доходить висновку про правомірність вимоги ДФІ щодо списання вартості об'єктів незавершеного будівництва з балансу підприємства з огляду на вибуття цих об'єктів з активів позивача у зв'язку з їх приватизацією, а тому в задоволенні скасування п. 10 листа - вимоги №11-06-14-14/691 від 03.02.14р. суд першої інстанції відмовив правомірно.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року по справі № П/811/2569/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай