79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.10.2015р. Справа № 914/2323/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Фермерського господарства «Волиньагроком» ОСОБА_1 (с. Пірванче)
до відповідача:Селянського (фермерського) господарства «Перлина» (с. Стоянів)
про:стягнення 186554,65 грн. (з яких: 135270,00 грн. - основний борг, 27338,26 грн. - пеня, 23946,39 грн. - інфляційні втрати)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Корчинському О.І.
Представники:
Позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність №38 від 09.06.2015 р.)
Відповідача:не з'явився
14.07.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2394 поступила позовна заява Фермерського господарства «Волиньагроком» ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Перлина» про стягнення 196770 грн. 15 коп. (з яких: 135270,00 грн.- основний борг; 16451,64 грн.- пеня; 45048,51 грн. - інфляційні).
Ухвалою суду від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.09.2015 р.
Ухвалою суду від 03.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.09.2015 р.
Ухвалою суду від 17.09.2015 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено 01.10.2015 р.
23.09.2015 р. до суду за вх. №4288/15 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог. У зазначеному клопотанні позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 186554,65 грн. (з яких: 135270,00 грн. - основний борг, 27338,26 грн. - пеня, 23946,39 грн. - інфляційні втрати).
Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, хоч був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (долучені до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.
Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
03.01.2014 р. між Селянським фермерським господарством «Перлина» (Замовник; відповідач у справі) в особі голови ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту з одного боку, і Фермерським господарством «Вольньагроком» (Виконавець; позивач у справі) в особі голови ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту з іншого боку, що разом іменуються сторони, укладено Договір про надання послуг №1/1 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Пункт 1.1. Договору передбачає, що за завданням Замовника (відповідача) Виконавець (позивач) надає Замовнику послуги з польових робіт в кількості і за цінами зазначеними в Актах прийому-передачі робіт (надання послуг) і накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з умовами Договору, позивачем надано відповідачу комплекс сільськогосподарських робіт передбачених Договором та виконаних у повному обсязі згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ь47 від 26.09.2014 р. на суму 198270,00 грн. На адресу позивача претензій щодо якості виконаних послуг (робіт) від відповідача не надходило.
Відповідно до п. 4.3. Договору, Замовник зобов'язаний оплатити визначену в акті про надання послуг вартість послуг у трьох-денний строк з моменту підписання такого акту.
Станом на 01.04.2015 р. позивачем підтверджено, що відповідачем сплачено частину боргу в розмірі 63000,00 грн., а отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 135270,00 грн.
Крім того, позивачем 21.04.2015 р. скеровано на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за період з 26.09.2014 р. по 01.04.2015 р. з листом, в якому зазначено, що у разі неотримання позивачем у 10-денний термін підписаного Акту звірки зі сторони відповідача будемо вважати, що взаєморозрахунки погоджено.
13.05.2015 р. позивачем скеровано відповідача вимогу №33 від 08.05.2015р. про сплату заборгованості в розмірі 135270,00 грн., яку відповідачу вручено19.05.2015 р. Відповіді на претензію позивачем не отримано.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що позивачем надано відповідачу комплекс сільськогосподарських робіт на загальну суму 198270,00 грн., з яких відповідачем сплачено 63000,00 грн. Зауважень до якості виконаних робіт з сторони відповідача не надходило. Отже, заборгованість за Договором відповідача перед позивачем становить 135270,00 грн.
Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 16451,64 грн. пені та 45048,51 грн. інфляційних втрат.
Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Скориставшись наданим йому правом, 23.09.2015 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 27338,26 грн. пені та 23946,39 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову не заперечив, інших додаткових пояснень суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, позивач за завданням відповідача надав йому послуги, а відповідач зобов'язувався оплатити отримані послуги, проте оплату провів лише частково на суму 63000,00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 135270,00 грн. Тому вимоги позивача про стягнення 135270,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення 23946,39 грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що поданий розрахунок є правильним, а тому вимога про стягнення 23946,39 грн. інфляційних підлягає до задоволення.
Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.2. Договору про надання послуг №1/1 від 03.01.2014 р. передбачено, що за недотримання строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У підпункті 2.5 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним, а тому вимога про стягнення 27338,26 грн. пені підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати боргу, який є предметом даного спору, не представив.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 627, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 174, 175, 193, 275, 230, 232 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Фермерського господарства «Волиньагроком» ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Перлина» про стягнення 186554 грн. 65 коп. (з яких: 135270,00 грн. - основний борг, 27338,26 грн. - пеня, 23946,39 грн. - інфляційні) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Селянського фермерського господарства «Перлина» (вул. Франка, 72, с. Стоянів, Радехівський район, Львівська область, 80220; ідентифікаційний код 32562198) на користь Фермерського господарства «Волиньагроком» ОСОБА_1 (вул. Перемоги, 1, с. Пірванче, Горохівський район, Волинська область, 45733; ідентифікаційний код 32630875) 186554 грн. 65 коп. (з яких: 135270,00 грн. - основний борг; 27338,26 грн. - пеня; 23946,39 грн. - інфляційні) та 3731 грн. 10 коп. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05 жовтня 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.