28.09.2015р. Справа № 914/2778/15
За позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім», м. Львів;
про:стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 09.09.2015р.).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
12.08.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» (надалі - Відповідач) про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 03.09.2015р. Ухвалою від 03.09.2015р. суд відклав розгляд справи відклав на 28.09.2015р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 28.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2859-ТЕ-21, на виконання якого позивачем (продавцем) було поставлено відповідачу (покупцю) природний газ на загальну суму 294765,06 грн. Покупець зобов'язувався оплатити газ протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснити до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, взяті на себе зобов'язання за договором (в частині оплати поставленого газу) відповідач виконував зі значним запізненням, всупереч умовам договору. Відтак, на думку позивача, відповідач у зв'язку з простроченням оплати за договором, повинен сплатити постачальнику 2636,16 грн. пені, 725,88 грн. 3% річних та 2057,23 грн. інфляційних втрат.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову представник зазначає, що проценти за користування чужими грошовими коштами за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені, а тому одночасне стягнення відсотків та пені є подвійним стягненням та суперечить ст. 61 Конституції України. Крім цього вказав, що нарахування позивачем інфляційних втрат є безпідставним, оскільки таке нарахування можливе лише у випадку прострочення платежу більше ніж на місяць, в свою чергу прострочення на менший період не тягне за собою нарахування інфляційних.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2859-ТЕ-21 (надалі - Договір), відповідно п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.
Згідно п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
На виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом січня-жовтня 2013р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 294765,06 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. Дані акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.
В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
З матеріалів справи, зокрема, Операцій по підприємству «Ваш дім ЖБК ТОВ» з 01.01.2013р. по 31.07.2014р. судом встановлено, що одержаний товар оплачувався відповідачем з порушенням строків, визначених п. 6.1. Договору.
Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено вище судом, оплата за поставлений газ здійснена відповідачем із порушенням строку, обумовленого в п. 6.1. Договору, що в свою чергу не заперечувалося відповідачем.
За змістом п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 2636,16 грн. пені.
Пленум ВГС України в п. 1.7. Постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Суд, проаналізувавши розрахунок пені зазначає, що такий проведений позивачем неправильно, всупереч приписам п. 1.7. вказаної Постанови, оскільки нарахування пені здійснювалося з 14 з числа місяця наступного за місяцем поставки газу (останній день, коли відповідач мав розрахуватися за товар), а не з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перерахувавши заявлену до стягнення пеню, господарський суд відмічає, що така за його обрахунком повинна складати 2547,26 грн.
Як вбачається з позовної заяви, крім пені, позивач також просить суд стягнути з відповідача 725,88 грн. три відсотки річних та 2057,23 грн. інфляційних втрат. З приводу цього суд зазначає наступне.
Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.1., 6.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Вищевикладене спростовує твердження відповідача про те, що відсотки за своєю правовою природою охоплюють пеню.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 702,59 грн. з тих же підстав, що й пеня.
Згідно приписів п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проаналізувавши та перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих позивачем суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню в розмірі 1866,60 грн., оскільки строк прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за вересень 2013р. та жовтень 2013р. (протягом листопада-грудня 2013р.) становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості за вказані періоди не нараховується. Натомість інфляційні втрати за період з січня по серпень 2014р. (за несвоєчасне виконання зобов'язання за жовтень 2013р.) нараховані позивачем правомірно.
Аналогічна правової позиції про безпідставність нарахування інфляційних за неповний місяць дотримується ВГС України в постанові від 07.07.2015р. у справі №914/251/15.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72; код ЄДРПОУ 32181742) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2547,26 грн. пені, 702,59 грн. три відсотки річних 1866,60 грн., інфляційних втрат та 1724,87 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2015 р.
Суддя Крупник Р.В.