01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
"23" вересня 2015 р. Справа № 911/3180/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр Лтд», м. Сарни Рівненської області,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м. Вишневе,
про стягнення 128 270,01 грн.
Суддя О.В. Конюх
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 02.01.2015р. №3;
від відповідача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 01.09.2015р. №01/09;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр Лтд», м. Сарни Рівненської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 30.06.2015р. №30/06-01 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 128 270,01 грн. заборгованості, з яких: 75 482,14 грн. основного боргу за договором поставки від 01.01.2009р. №603-РВ, пеня в сумі 12 912,62 грн., 1 681,29 грн. процентів річних та 38 193,96 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки від 01.01.2009р. №603-РВ за період серпень-вересень 2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 98 190,08 грн. Проте, в порушення умов зазначеного договору відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар вчасно та в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого з урахуванням часткової оплати та повернення товару за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 75 482,14 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання з останнього належить до стягнення пеня в сумі 12 912,62 грн., проценти річних в сумі 1 681,29 грн. та інфляційні втрати в сумі 38 193,96 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр Лтд» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3180/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 15.09.2015р.
14.09.2015р. від відповідача до господарського суду Київської області надійшло клопотання від 14.09.2015р. про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 15.09.2015р. з'явився повноважний представник позивача, який частково подав витребувані судом документи. Відповідач у судове засідання 15.09.2015р. не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі від 24.07.2015р., не виконав та витребувані судом документи не подав. Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2015р. розгляд справи відкладено на 23.09.2015р.
23.09.2015р. до господарського суду Київської області надійшов відзив від 23.09.2015р. на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що у представлених накладних та акті звірки взаємних розрахунків відсутнє посилання на зазначений договір поставки від 01.01.2009р. №603-РВ, за таких обставин, відсутні правові підстави застосовувати до відносин сторін положення договору поставки щодо порядку та строків розрахунків за поставлений товар а також щодо застосування пені. Разом із тим, посилаючись на положення пунктів 2.5, 2.6 та 3.15 Договору відповідач зазначає, що у випадку не підписання сторонами Специфікації із цінами на товар або невідповідності цін на товар в накладній цінам у підписаній Специфікації, у відповідача не виникає обов'язку по оплаті товару згідно саме у строки, встановлені пунктом 2.6. Договору, а оскільки специфікація сторонами договору підписана не була, у відповідача відсутній обов'язок оплачувати товар за ціною, зазначеною в накладній.
В судове засідання 23.09.2015р. з'явились повноважні представники позивача та відповідача. Представник позивача надав суду додаткові усні пояснення та просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові. Відповідач проти позову заперечував та просив суд позовні вимоги залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на позов.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр Лтд», м. Сарни Рівненської області (далі по тексту - ТОВ «Північ-Центр Лтд»»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «Експансія»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.01.2009р. між ТОВ «Північ-Центр Лтд» (постачальник) та ТОВ «Експансія» (покупець) Договір поставки №603-РВ (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору. Відповідно до умов Договору:
- товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами Договору в Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим Договором порядку (пункт 1.2 Договору);
- ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами, шляхом складання та підписання нової Специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається (пункт 2.2 Договору);
- обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені ст. 4 Договору. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, постачальник повинен виправити помилки протягом 7-ми днів з дати поставки (пункт 2.5 Договору);
- оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги пункту 2.5. Договору. Якщо постачальник виконав вимоги пункту 2.5. Договору пізніше 7-ми денного строку, передбаченого пунктом 2.5. Договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені Договором. Строк платежу за товари, поставлені до будь-якого нового магазину, рухається з дати офіційного відкриття, а не з дати отримання товару (пункт 2.6 Договору);
- за результатами кожного місяця покупець готує акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальникові. Постачальник повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати покупцеві чи заявити письмові мотивовані зауваження до акту. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту отримання акту постачальник не надасть покупцеві підписаний примірник, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатись визнаним і узгодженим з боку постачальника (пункт 2.7 Договору);
- постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару на умовах DDP Інкотермс 2000 (якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін) за адресою та в строк, вказані в замовленні, дотримуючись «Графіку замовлення, доставки і приймання товару» (додаток №3). Умови транспортування (температура, вологість санітарний стан транспортного засобу і т.д.) повинні відповідати вимогам нормативної документації України на кожний вид продукції (пункт 3.2 Договору);
- передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеним у погодженому сторонами замовленні та Специфікації (пункт 3.8 Договору);
- датою приймання партії товару та перехід права власності та ризиків вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця (пункт 3.17. Договору);
- у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки (пункт 7.2 Договору).
В подальшому, 01.01.2014р. між ТОВ «Північ-Центр Лтд» (постачальник) та ТОВ «Експансія» (покупець) укладено додаткову угоду до Договору, згідно якої сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. У тому випадку, якщо сторони у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір або укласти новий Договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (пункт 11.1. Договору в редакції додаткової угоди від 01.01.2014р. до Договору).
Крім того, матеріали справи містять Протокол розбіжностей до Договору, підписаний представниками обох сторін та засвідчений печатками підприємств.
Суд звертає увагу, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частини 1, 2 ст. 181 ГК України.
Відповідно до частини 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
За приписами частини 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Згідно частини 6 ст. 181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Суд констатує, що з тексту Протоколу розбіжностей до Договору вбачається що сторони не дійшли згоди щодо умов Договору,зокрема, викладених у пунктах 2.3., 2.4., 2.8., 3.1., 4.2, 4.3., 5.8., 5.9., 7.1., 7.2., 7.3., 7.4., 7.5., 7.6. Договору. В судовому засіданні позивач наполягає, що чинною є редакція, що запропонована постачальником, а відповідач наполягає, що чинною є редакція, що запропонована покупцем.
Однак, у поданому протоколі розбіжностей, який хоча й підписаний та скріплений печатками обох сторін, відсутнє посилання на те, яка саме з наведених редакцій спірних пунктів (постачальника чи покупця) є погодженою та включеною у договір. За таких обставин, доказів врегулювання розбіжностей вказаним протоколом суду не надано, і під час розгляду спірних правовідносини сторін суд керується підписаним обома сторонами та засвідченим печатками підприємств Договором поставки №603-РВ від 01.01.2009р. в редакції укладених до нього додаткових угод.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
У відповідності до умов Договору за період серпень-вересень 2014р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 98 190,08 грн. без зауважень та заперечень, що підтверджується належним чином підписаними повноважними представниками сторін та засвідченими печатками обох підприємств видатковими накладними від 19.08.2014р. №РФ000145805 на суму 17 614,76 грн., від 23.08.2014р. №РФ000149510 на суму 8 676,34 грн., від 26.08.2014р. №РФ000149869 на суму 30 136,36 грн., від 30.08.2014р. №РФ000153675 17 236,00 грн., від 30.08.2014р. №РФ000153675 на суму 6 470,00 грн., від 02.09.2014р. №РФ000154497 на суму 18 056,62 грн. (копії видаткових накладних залучено до матеріалів справи).
Так, на підтвердження факту поставки визначеного Договором товару позивачем подано суду копії видаткових накладних за період серпень-вересень 2014р., оригінали яких позивачем було надано для огляду в судовому засіданні, і за якими суд достовірно може ідентифікувати відповідача, як особу, яка отримала товар від позивача на виконання укладеного між ними Договору. Посилання відповідача на те, що накладні не містять посилань на договір, а відтак до вказаних відносин поставки положення договору не застосовуються, судом відхиляється. По-перше, відповідачем суду не подано доказів існування будь-яких інших договорів між позивачем та відповідачем, на виконання яких могли здійснюватись зазначені поставки, по-друге, сам відповідач у відзиві, обґрунтовуючи відсутність обов'язку оплачувати отриманий за вказаними накладними товар, посилається на пункти 2.5, 2.6, 3.15 договору поставки від 01.01.2009р. № 603-РВ та надає суду його копію, яка відповідає примірнику договору, поданому позивачем. Крім того, як свідчить подана до матеріалів справи копія платіжного доручення від 23.09.2014р. № 2556606, відповідач здійснював часткову оплату отриманого товару, посилаючись в полі «призначення платежу» саме на договір від 01.01.2009р. № 603-РВ.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що у зв'язку із не підписанням сторонами специфікації у відповідача не виникло обов'язку з оплати отриманого товару.
Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Інший строк оплати поставленого товару визначений пунктом 2.6. Договору, згідно з яким оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки.
Пунктами 1.2, 3.1, 3.3 Договору передбачено здійснення поставки позивачем товару відповідно до замовлень покупця, при цьому пункт 3.5 Договору дозволяє відповідачу не приймати товар, не зазначений у замовленні. Відповідач не відмовився прийняти товар за кількістю, асортиментом та ціною, яка зазначена у видаткових накладних, а отже у зв'язку із прийняттям від позивача товару у відповідача виник обов'язок його оплатити в повному обсязі у строк, передбачений договором - 30 календарних днів від дати поставки .
Так, станом на 03.10.2014р. у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий від відповідача товар на суму 78 190,07 грн., про що сторонами було погоджено, складено та підписано, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2015р. (копію залучено до матеріалів справи, а оригінал було надано для огляду в судовому засіданні).
Акти звірки взаєморозрахунків, зокрема, станом на 01.10.2014р. свідчать про те, що відповідач здійснював оплату за отриманий від позивача товар, в результаті чого станом на 01.01.2015р. вартість отриманого відповідачем та не оплаченого товару з урахуванням часткового повернення товару становить 75 482,07 грн., що вбачається із залучених до матеріалів справи актів звірки взаєморозрахунків та копій первинних документів (накладних, платіжного доручення) за Договором.
Разом із тим, як твердить позивач, в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання не виконав та вартість отриманого товару в сумі 75 482,07 грн. не сплатив.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд неодноразово витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату останнім грошових коштів за договором. Відповідач витребувані судом документи не подав, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар в розмірі більшому, ніж визнає за ним позивач, не представив, відповідно доводи позивача не спростував.
Отже, проаналізувавши подані сторонами первинні документи, здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 75 482,07 грн. Враховуючи порядок оплати, встановлений Договором, строк оплати зазначеної суми є таким, що настав 02.10.2014р.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Експансія» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в сумі 75 482,14 грн.
У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 7.2. Договору, нараховану за період з 02.10.2014р. по 02.04.2015р. в сумі 12 912,62 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим Договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки.
Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення грошових зобов'язань.
Договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбачених договором 30 календарних днів від дати поставки за кожною накладною, та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання, або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.
Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки не враховує, що строк нарахування пені за накладною від 02.09.2014р. № РФ000154497 має розпочинатися не 02.10.14, а 03.10.14, за накладними від 30.08.2014р. № РФ000153675 та № РФ000153676 має закінчуватися 30.03.15, за накладною від 26.08.2014р. № РФ000149859 має закінчуватися 26.03.15, за накладною від 23.08.2014р. № РФ00049510 - 23.03.15; за накладною від 19.08.2014р. № РФ000145805 - 19.03.15.
Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти річних в сумі 1 681,29 грн. та інфляційні втрати в сумі 38 193,96 грн., розраховані з 02.10.2014р. до 30.06.2015р., тобто за 271 день прострочення.
Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.
За таких обставин, враховуючи:
- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;
- порядок розрахунків за товару встановлений пунктами 2.4.-2.6. Договору;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 7.2. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також встановлені постановами Правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ;
- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;
- встановлений судом належний строк оплати за видатковими накладними;
суд самостійно здійснив повторний розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 4286,89 грн., 3% річних в сумі 1 681,29 грн. та інфляційні втрати в сумі 38 646,82 грн. Оскільки суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат належить до задоволення повністю в заявленій сумі.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - ТОВ «Експансія» на користь позивача - ТОВ «Північ-Центр Лтд» 119644,21 грн. заборгованості, з яких: 75 482,07 грн. основного боргу за договором поставки від 01.01.20029р. №603-РВ, 4286,89 грн. пені, 1 681,29 грн. процентів річних та 38193,96 грн. інфляційних втрат. Відшкодування витрат зі сплати судового збору суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр Лтд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська обл., Києво-Сятошинський район, місто Вишневе, вул. Промислова 5, ідентифікаційний код 32294905)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Північ-Центр Лтд» (34500, Рівненська обл., Сарненський район, місто Сарни, вул. Шота Руставелі, буд. 17, ідентифікаційний код 21081333)
75 482,07 грн. (сімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні сім копійок) основного боргу,
4286,89 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят шість гривень вісімдесят дев'ять копійок) пені,
1 681,29 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню двадцять дев'ять копійок) процентів річних,
38 193,96 грн. (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто три гривні дев'яносто шість копійок) інфляційних втрат,
2 392,88 грн. (дві тисячі триста дев'яносто дві гривні вісімдесят вісім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 02.10.2015р.
Суддя О.В. Конюх