ун. № 759/8258/15-ц
пр. № 2/759/4062/15
09 вересня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
при секретарі Бандурі Н.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
У травні 2015 р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, просить суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняти її з реєстраційного обліку із квартири АДРЕСА_1, посилаючись на ті підстави, що після реєстрації шлюбу між відповідачкою та ОСОБА_3, який є сином позивачки, ОСОБА_2 була зареєстрована у вказаній квартирі, яка більше року назад виїхала і з того часу вона не з'являлася та не зверталася для вселення знову у квартиру, 27.04.2015 р. Святошинським районним судом м. Києва шлюб розірвано,.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила (22-27).
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надавши через канцелярію суду клопотання в якому просила слухати справу у її відсутності (а.с.19, 29).
Суд, вислухавши думку позивача, визнав за можливе розглядати справу у відсутності відповідача та третьої особи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття.
Судом встановлено, що спірне жиле приміщення було отримано позивачем згідно свідоцтва про право власності на житло від 17.05.2006 р. виданого Святошинською районною у м. Києві радою, яка є співвласником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Відповідно до довідки КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва» від 15.05.2015 р. у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані співвласники ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого 27.01.1994 р.; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, чоловік зареєстрованого 27.01.1994 р.; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, син зареєстрованого 27.01.1994 р.; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, син зареєстрованого 27.01.1994 р. та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, дружина сина, зареєстрованої 18.10.2007 р. (а.с.10).
Згідно акту майстра технічної дільниці ЖЕД № 6 від 08.04.2015 р. ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає (а.с.11).
Як встановлено у судовому засіданні 18.10.2007 р. позивачка зареєструвала ОСОБА_2 на підставі укладення із її сином ОСОБА_3 шлюбу, однак рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 27.04.2015 р. даний шлюб було розірвано (а.с.8).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В частині 1 ст.316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
А у відповідності до частини 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Крім цього, відповідно до частини 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В статті 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням.
Частина 2 ст.405 ЦК України вказує про те, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні встановлені обставини, які свідчать про відсутність відповідача за місцем реєстрації понад один рік і доказів про поважність причин такої відсутності суду не надано, що відповідно до частини 2 ст.405 ЦК України є правовою підставою для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та задоволення позову.
Згідно ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачці суму сплаченого судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316-319, 321, 328, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, Законом України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ст.ст.10, 30, 60, 61, 88, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, шляхом зняття її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.