ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 вересня 2015 року № 826/12171/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також рішення про застосування штрафних санкцій,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просить:
1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2015 року:
- № 0000211701, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на 510 грн. за неподання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за I-III кв. 2012 р.,
- № 0000221701, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на 147 740,92 грн. за основним платежем та на 36 935,23 грн. за штрафними санкціями;
2) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.05.2015 року № 3/26-55-17-01, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 639,60 грн.
Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на начебто нездійсненні між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» господарських операцій, у віднесенні до складу витрат сум, які не підтверджуються первинними документами, а також заниженням позивачем сум валового доходу. Між тим, як зазначає позивач, спільні операції із ТОВ «Грант Тайм» є реальними, належним чином документально оформлені, задекларовані позивачем суми доходів та витрат підтверджуються документально, що, як зазначає позивач, ДПІ було залишено поза увагою.
Враховуючи наведене, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними, а оскаржувані рішення - протиправними та просить їх скасувати.
У свою чергу відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на належним чином встановлених обставинах, відповідних нормах профільного законодавства. Враховуючи наведене у сукупності, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд у судовому засіданні 13.07.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з січня 2012 року по грудень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 14.04.2015 року № 908/26-55-17-01-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Під час перевірки встановлено, що позивач зареєстрований в якості підприємця 24.03.2003 р., став на податковий облік в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 14.08.2012 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 24.10.2012 номер свідоцтва 200077897 та платником єдиного внеску.
Перевіркою встановлено, що фактично відповідно до поданої до ДПІ податкової звітності та наданих до перевірки первинних документів у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала неспеціалізовану оптову торгівлю.
Так, на стор. 10 Акту перевірки зазначено, що задекларований загальний оподатковуваний дохід у 2013 році склав - 383 075,00 грн., у 2014 році - нуль грн. За даними перевірки дохід у 2013 році склав - 927 070,84 грн. (розбіжність - 544 005,84 грн.), у 2014 році - 101 246,84 грн. (розбіжність - 101 246,84 грн.).
В контексті наведеного в Акті перевірки зазначається, що розбіжність між задекларованою сумою валового доходу за 2013 рік в сумі 544 005,84 грн. виникла у зв'язку з тим, що відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік (з урахуванням уточнюючих) сума валового доходу зазначена у розмірі 383 075,00 грн. (без ПДВ), тоді як відповідно до наданих до перевірки банківських виписок з розрахункового рахунку у 2013 році отримано виручку в розмірі 1 112 497,00 грн., в т.ч. ПДВ 185416,16 грн.
Також ДПІ вказується, що розбіжність між задекларованою сумою валового доходу за 2014 рік в сумі 93384,42 грн. виникла у зв'язку з тим, що відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік сума валового доходу зазначена у розмірі нуль грн., тоді як відповідно до наданих до перевірки банківських виписок з розрахункового рахунку у 2014 році отримано виручку в розмірі 121 496,20 грн., в т.ч. ПДВ 20249,36 грн.
Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку, що в порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено оподаткований дохід в загальному розмірі на 645 252,68 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі - 544 005,84 грн. та за 2014 рік в сумі - 101 246,84 грн.
Щодо правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, в Акті перевірки вказується, що під час перевірки встановлено розбіжність між даними перевірки та даними декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, що призвело до завищення валових витрат на суму 251 873,94 грн. (без ПДВ).
В контексті наведеного зазначено, що в 2013 році позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Грант Тайм», у зв'язку з чим до складу валових витрат позивачем у 2013 році віднесено витрати на придбання декоративних рослин у ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» у сумі 302 248,74 грн., в т.ч. ПДВ 50374,80 грн.
Разом з тим ДПІ зазначає, що при проведенні перевірки використано акт від 16.04.2014 р. № 1057/2659/22-02/38123047 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2014 р. Проведеною звіркою не підтверджено відносини із покупцями та постачальниками. Встановити місцезнаходження ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» не є можливим.
Крім того, ДПІ вказується, що за результатами відпрацювання щодо причетності посадових осіб ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» до створення та діяльності підприємства встановлено, що ОСОБА_2 не причетний до реєстрації та діяльності підприємства. Встановлено, що ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» здійснювало діяльність, пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.
Враховуючи наведене, ДПІ прийшла до висновку про відсутність у позивача права на формування валових витрат по операціях з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», у зв'язку з чим за результатами перевірки встановлено, що кошти, сплачені позивачем на користь ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» в 2013 р. у сумі 302 248,74 грн. та віднесені до складу валових витрат, не є витратами, які пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді доходом та не можуть бути віднесені до складу валових витрат.
Щодо нарахування позивачем єдиного внеску ДПІ зазначає, що чистий дохід ФОП ОСОБА_1 за 2013 р. склав 795 879,78 грн. та за 2014 р. 101 264,84 (різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця).
В 2013 році за результатами перевірки підприємець отримав дохід 795 879,78 грн. у 12 місяцях, отже середньомісячний річний оподатковуваний дохід за 2013 рік склав 66323,32 грн. (795879,78 грн. /12 місяців).
В 2014 році за результатами перевірки підприємець отримав дохід 101 264.84 грн. у 12 місяцях, отже середньомісячний річний оподатковуваний дохід за 2014 рік склав 8438.73 грн. (101264,84 грн. /12 місяців).
Таким чином, як зазначено в Акті, порушення ст. 6, п. 4 ст. 1, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем занижено єдиного внеску на загальну суму 113 965,32 грн. в т. ч. в 2013 р. в сумі - 78 826,56 грн. та в 2014 р. в сумі - 35 138,76 грн.
Окрім того, на стор. 17 Акту перевірки встановлено, що податкові розрахунки за формою 1-ДФ сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку за I-III квартал 2012 року до ДПІ ФОП ОСОБА_1 - не подавалися, чим порушено п.п. 44.1, ст. 41 ПК України.
Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.п. 44.1, ст. 41, п. 138.1 - п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 147 740,92 грн., в т.ч. за 2013 р. в сумі - 132 551,19 грн. та за 2014 р. в сумі - 15 189,73 грн., а також п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиного внеску на загальну суму 113 965,32 грн. в т. ч. в 2013 р. в сумі - 78 826,56 грн. та в 2014 р. в сумі - 35 138,76 грн.
На підставі вказаних висновків ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.05.2015 року № 0000211701 та № 0000221701, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.05.2015 року № 3/26-55-17-01.
Слід зазначити, що на підставі зазначеного Акту перевірки також прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3 У від 26.05.2015 року про зобов'язання позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 113 965,32 грн., однак, позивачем вказана вимога у даній справі не оскаржується.
Вирішуючи з урахування вищенаведеного спір по суті, зокрема в частині встановленого порушення щодо правильності визначення вартості витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, суд зазначає наступне.
Так, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями ст. 177 ПК України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (а. 177.2. ПК України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п 177.4. ПК України).
Згідно з п. 138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1. ПК України витрати операційної діяльності визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Згідно з п/п. 138.1.1. ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Згідно з п. 138.4. ПК України, на який міститься посилання у п. 138.1.1 ПК України (щодо визначення операційних витрат), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.6. ПК України, на який міститься посилання у п. 138.1.1 ПК України (щодо визначення операційних витрат), собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
При цьому, відповідно до п. 138.8. ПК України, на який міститься посилання у п. 138.1.1 ПК України (щодо визначення операційних витрат), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Підпунктом 138.8.1. ПК України визначено склад прямих матеріальних витрат, п/п. 138.8.2. ПК України - склад прямих витрат на оплату праці, а/а. 138.8.5. ПК України - склад загальновиробничих витрат, п. 138.9. ПК України - склад інших прямих витрат, п/п. 138.10.2. ПК України - адміністративні витрати, п/п. 138.10.3. ПК України - витрати на збут, п/п. 138.10.4. інші операційні витрати.
У свою чергу, згідно з п. 138.2. ПК України, на який міститься посилання вище (щодо особливостей формування операційних витрат), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У свою чергу, відповідно до п. 138.11. ПК України суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.
Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.
Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).
Відповідно до п. 140.5. ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
Враховуючи положення наведених вище норм ПК України, суд приходить до наступних висновків.
Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування таких вигод та які є передумовою їх формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).
При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.
Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.
В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум витрат.
Наведене ґрунтується на наступному.
Так, відносини між позивачем та ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», як зазначає позивач, здійснювалися на підставі договору поставки від 15.08.2012 року № 150812, відповідно до якого ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (постачальник) зобов'язувався поставити позивачу товар (штучні квіти та декор), у кількості, за найменуваннями та цінами, зазначеними в накладних (товарно-транспортних або товарних), що оформляються на кожну партію товару.
Відповідно до положень 4.1 та 4.2 Договору поставка здійснюється постачальником відповідно до замовлення покупця. Замовлення покупця на поставку є обов'язковим для постачальника. В замовленні вказується місце і час поставки.
У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (в редакції до 14.01.2014 р.):
- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
- Подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;
- Дорожній лист, це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.
Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.
Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів, та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.
Проте, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки продукції контрагентом, під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.
При цьому, під час розгляду справи з боку позивача не надано відомостей щодо місць відвантаження продукції, хоча ці відомості повинні були бути вказані у замовленнях на поставку (згідно умов договору). Слід зазначити, що позивачем не надано суду замовлень, які, як вказано у договорі, є обов'язковими, та які повинні визначати місце та час здійснення поставки.
Що стосується наданих позивачем документів щодо придбання ним транспортних послуг у ТОВ «Делівері» та ТОВ «Транспортна компанія САТ», слід зазначити, що вказані документи стосуються поставки позивачем продукції третім особами в порядку реалізації (ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Маркасон»), тобто такі документи не свідчать про здійснення поставки продукції на користь позивача ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ».
Слід додати, що у видаткових накладних, оформлених власне на продукцію, відсутні відомості, які б ідентифікували особу, яка поставила підпис від імені постачальника, що вказує на відсутність такого обов'язкового реквізиту первинного документу, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що у свою чергу вказує на юридичну дефектність вказаних накладних для цілей формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
Під час розгляду справи не встановлено наявності у ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. Позивачем також не надано під час розгляду справи і відомостей щодо придбання контрагентом ресурсів продукції, які обумовлені поставкою на адресу позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).
Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи наведене та викладені в Акті перевірки відомості щодо пояснень колишнього номінального керівника ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» ОСОБА_2 відносно того, що він не має відношення до цього товариства, не здійснював та не мав наміру здійснювати діяльність від імені цього товариства, вбачається, що від імені вказаної особи та підприємства невідомими особами лише оформлювались окремі документи, які в силу наведеного є юридично дефектними та не створюють будь-яких правових наслідків.
При цьому, під час розгляду справи не надано і будь-яких доказів, повідомлень торгових мереж щодо участі у виконанні спірних операцій контрагента позивача, у т.ч. будь-яких документів щодо надання доступу працівникам контрагента до магазинів, торгових точок.
Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.
Відтак, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, а саме в частині, що стосується витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.
При цьому, судом враховується, що сама по собі наявність у позивача угод з іншими особами, яким, як зазначає позивач, поставлялися придбані у третьої особи товари, не є свідченням того, що до цього ці самі товари були поставлені позивачу саме вказаним контрагентом, за відносинами з яким і сформовані спірні суми податкових вигод.
Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.
Що стосується доходів, слід зазначити, що висновки ДПІ щодо доходів формувалися в Акті перевірки виходячи з наявності у позивача шести банківських рахунків (стор. 5, 6 Акту перевірки).
Однак, під час розгляду справи на спростування висновків ДПІ подано банківські виписки лише по двох рахунках позивача в АТ «ОТП Банк» та в АТ «Укрсиббанк». Під час розгляду справи з боку позивача не надано книги обліку доходів і витрат, з якої б вбачалось формування інших сум доходів, ніж зазначено в Акті перевірки, у зв'язку з чим та беручи до уваги те, що Акт перевірки є носієм доказової інформації, суд зазначає, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем не спростовано висновків Акту перевірки та розрахунку валового доходу, проведеного ДПІ.
У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що позивачем також не доведено наявності конкретних обставин неправильного застосування ДПІ ставки податку відповідно до положень п. 177.1. в кореспонденції з положеннями п. 167.1. ПК України.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість висновків ДПІ щодо доходів, витрат та чистого доходу позивача, викладених в Акті перевірки.
Що стосується рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, слід зазначити, що вказане рішення ґрунтується на висновках відносно заниження позивачем бази оподаткування ЄСВ та здійсненням у зв'язку з цим донарахування ЄСВ, що у свою чергу ґрунтується на висновку ДПІ про завищення позивачем витрат, висновок щодо чого, як випливає з вищевикладеного, суд визнав законним та обґрунтованим.
Позивачем не наведено обставин помилковості арифметичних розрахунків при обчисленні єдиного внеску та, відповідно, застосуванні штрафних санкцій за його донарахування.
Відповідно, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого ЄСВ.
Слід також зазначити, що в ході розгляду справи позивачем не спростовано доводів ДПІ щодо порушення ним п.п. 44.1, ст. 41 ПК України, а саме неподання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за I-III кв. 2012 р., у зв'язку з чим суд не вбачає неправомірності застосування до позивача відповідних штрафних санкцій у зв'язку з цим.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 487,20 грн., суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України (в редакції цих актів, що діяли на момент звернення позивача до суду) з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір нарахувань за оскаржуваними рішеннями (194 825,75 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 3896,52 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 3 409,31 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись вимогами 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 3 409,31 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя К.Ю. Гарник