ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
28 вересня 2015 року 09:00 справа №826/8211/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства "Антонов"
доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві
третя особаОСОБА_1
провизнання протиправною та скасування постанови
Державне підприємство "Антонов" (далі по тексту - позивач, ДП "Антонов") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Управління ДВС), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить: визнати неправомірною та скасувати постанову Управління ДВС від 14 січня 2015 року ВП №45385057 про накладення штрафу на ОСОБА_2
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8211/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1.).
В судовому засіданні 27 серпня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням осіб, які беруть участь у справі на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом до Управління ДВС.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС від 14 січня 2015 року ВП №45385057 про накладення штрафу при примусовому виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2011 року №2-1178/2010 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді радника генерального директора з правових питань в ДП "Антонов", за невиконання без поважних причин у встановлений держаним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі на Генерального директора ДП "Антонов" ОСОБА_2 накладено повторний штраф у подвійному розмірі в сумі 680,00 грн.
Позивач вважає постанову відповідача від 14 січня 2015 року неправомірною та такою що підлягає скасуванню, посилаючись на фактичне повне виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року у справі №22-2690/8042/2011 про поновлення ОСОБА_1 на роботі та не перебування ОСОБА_2 на посаді Генерального директора ДП "Антонов" на момент винесення оскаржуваної постанови від 14 січня 2015 року.
Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.
Третя особа просила закрити провадження у справі у зв'язку із не підсудністю даного спору Окружному адміністративному суду міста Києва.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року у справі №22-2690/8042/2011 позов ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді радника генерального директора з правових питань ДП "Антонов", стягнуто з ДП "Антонов" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2011 року у розмірі 208 790 грн. 43 коп. без врахування обов'язкових утримань та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Як встановлює перша друга статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.
Стаття 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
З наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що у разі повторного невиконання без поважних причин рішення про поновлення на роботі на посадових осіб та боржника може накладатись штраф.
Таким чином, у межах спірних правовідносин суду належить встановити факт повторного не виконання боржником рішення про поновлення на роботі шляхом видання відповідного наказу та поважність причин такого невиконання.
З наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження вбачається, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 07 листопада 2014 року ВП №45385057 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2011 року №2-1178/2010 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді радника генерального директора з правових питань в ДП "Антонов", боржником у виконавчому провадженні визначено ДП "Антонов".
У вказаній постанові встановлено строк для виконання рішення у добровільному порядку - негайно.
Постановою в.о. начальника Управління ДВС про передачу матеріалів виконавчого провадження від 10 листопада 2014 року виконавче провадження ВП №45385057 передано на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС.
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС про накладення штрафу від 28 листопада 2014 року ВП №45385057 за невиконання без поважних причин у встановлений держаним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі на Генерального директора ДП "Антонов" ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340,00 грн.
При цьому доказів скасування постанови про накладення штрафу від 28 листопада 2014 року ВП №45385057 матеріали справи не містять.
Зазначаючи про повне виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року у справі №22-2690/18042/2011, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді радника генерального директора з правових питань ДП "Антонов", полається на наказ Віце-президента - директора філії ДП "Антонов" "Серійний завод "Антонов" від 19 жовтня 2011 року №115/к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1.".
Суд встановив, що згаданим наказом поновлено ОСОБА_1 на посаді радника генерального директора ДП "КиАЗ "Авіант" з 12 грудня 2009 року.
Згодом наказом Віце-президента - директора філії ДП "Антонов" "Серійний завод "Антонов" від 27 листопада 2014 року №65/К "Про виправлення технічної помилки в Наказі №115/к від 19.10.11 р." у тексті пункту 1 наказу від 19 жовтня 2011 року №115/к слова "ДП КиАЗ "Авіант" замінено на слова "з правових питань"; у тексті пункту 3 наказу від 19 жовтня 2011 року №115/к виключено слова "ДП КиАЗ "Авіант".
Таким чином, наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 видано не боржником у виконавчому провадженні ВП №45385057, а ДП "Антонов", а його структурним підрозділом, що не може вважатись виконанням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника у контексті статті 76 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи позивача про те, що структурному підрозділу філії ДП "Антонов" "Серійний завод "Антонов" надано право самостійно вирішувати питання прийому та звільнення працівників, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначений структурний підрозділ не є боржником у виконавчому провадженні, а докази заміни боржника у виконавчому провадженні на філію ДП "Антонов" "Серійний завод "Антонов" ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Доказів виконання рішення суду про поновлення третьої особи матеріали справи не містять.
Наведене вказує, що станом на день прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника не виконано повторно.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що на момент прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_2 обіймав посаду Генерального директора ДП "Антонов" та мав повноваження на прийняття наказів про поновлення працівників, оскільки відповідно до наказу ДП "Антонов" від 30 грудня 2014 року №3957к ОСОБА_2 переведено на посаду головного інженера.
Водночас, не дивлячись на відсутність правових підстав для накладення штрафу саме на ОСОБА_2, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
На думку суду, у межах спірних правовідносин відсутнє порушене, власне, ДП "Антонов", оскільки оскаржуваною постановою накладено штраф на Генерального директора ДП "Антонов" ОСОБА_2, як на посадову особу боржника - ДП "Антонов", відповідно, вказана постанова є актом індивідуальної дії та породжує права і обов'язки виключно у особи, якої вона стосується, а саме - ОСОБА_2
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, за умови відсутності порушеного права, адміністративний позов ДП "Антонов" задоволенню не підлягає.
Стосовно клопотання третьої особи про закриття провадження у адміністративній справі суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" вказано, слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Враховуючи викладене, даний спір є справою адміністративної юрисдикції та підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державному підприємству "Антонов" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко