Справа № 2-589/08р.
м. Донецьк 27 січня 2008 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Тимченко О.О.,
при секретарі: Кир'язієву В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , -
Позивачка звернулась до Будьоннівського районного суду м. Донецька з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 5 грудня 1987 року, про що у палаці урочистих подій м. Донецька зроблено актовий запис № 2050. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя не складається у зв'язку з відсутності взаємопорозуміння, втратою почуття кохання. Шлюбні стосунки припинені, спільне господарство не ведеться, збереження родини не можливе, оскільки негативно впливає на інтереси дитини.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, суду надана заява с проханням розглядати справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, суду надана заява с проханням розглядати справу за його відсутністю, проти прозову не заперечує.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 5 грудня 1987 року, про що у палаці урочистих подій м. Донецька зроблено актовий запис № 2050.
Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до етапі 110 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 111 Сімейного Кодексу України і роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України (п.5) від 31 серпня 1979 рік №8 зі змінами , внесеними
Постановами Пленуму від 24 квітня 1981 року №4, 25 березня 1988 року від 25 грудня 1992 року, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд зобов'язаний вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного встановлення їхніх взаємин та інших обставин справи, а також вживати всіх заходів для примирення чоловіка та жінки.
Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оцінивши надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає , що між подружжям, внаслідок розладу і конфліктів, виникли погані стосунки, вони не проживають однією родиною, жоден з подружжя не бажає надалі підтримувати шлюб. За таких обставин суд дійшов до висновку, що спільне проживання позивача та відповідачки не можливе. Беручи до уваги сформовані взаємини між подружжям, причини конфлікту, тривалість їх спільного непроживання, небажання кожного з них надалі підтримувати сімейні стосунки, суд вважає , що збереження їхньої родини стало не можливим.
При прийнятті рішення про розподіл судових витрат, суд бере до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя в розпаді родини, враховує їхнє матеріальне становище, інші обставини справи та вважає за необхідне покласти їх на відповідача.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України , ст. ст. 105
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 5 грудня 1987 року, у Палаці урочистих подій м. Донецька, актовий запис № 2050, - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 до доходу держави держмито у розмірі 17 грн., ОСОБА_1 від сплати даних судових витрат звільнити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.